Справа № 640/5009/17
н/п 6/640/80/19
"27" лютого 2019 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого-судді - Ніколаєнко І.В.
при секретарі: - Газіній О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові подання приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. про примусове проникнення до житла боржника,
Приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, відповідно до якого просить надати дозвіл на примусового проникнення до житла боржника ОСОБА_3, зокрема до квартири АДРЕСА_1, для проведення арешту та опису майна належного боржнику, для реального виконання рішення суду. Посилається на те, що на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 57975025 на загальну суму стягнення з урахуванням розміру суми стягнення, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, а всього 83171,48 грн. з примусового виконання виконавчих листів, виданих 21.12.2018 р. Київським районним судом м. Харкова по цивільній справі № 640/5009/17. Постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом. На вимогу приватного виконавця, протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження, боржником декларацію про доходи та майно не надано. Відповідно до відомостей УПФУ, боржник офіційний дохід не отримує, на обліку в УПФУ не перебуває. Зазначає про те, що за боржником зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1. Виходом за адресою знаходження нерухомого майна боржника встановлено, що 22.02.2018 року боржник не допустив виконавця до житла для проведення виконавчих дій. Посилається на те, що таким чином, існують обставини, що ускладнюють виконання виконавчого документу або роблять його неможливим.
В судове засідання приватний виконавець не з'явився, розгляд подання просив проводити без його участі.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши подання та додані в його обґрунтування докази, вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити виходячи з наступного.
В провадженні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. знаходиться на виконанні зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів № 640/5009/17, виданих 21.12.2018 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 65166,93 грн., моральної шкоди в розмірі 6200,00 грн., витрат на проведення експертного дослідження ХНДІСЕ ім. Бокаріуса в розмірі 1585,80 грн., судових витрат в розмірі 1307,52 грн.
Приватним виконавцем надано до суду копії вказаних виконавчих листів, а також копії постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП №№ 57967160, 57967540, 57974923, 57974976, а також постанову приватного виконавця від 26.12.2018 р. про об'єднання виконавчих проваджень № 57967160, 57967540 у зведене виконавче провадження № 57975025.
Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Звертаючись з поданням до суду приватний виконавець посилається на те, що існують обставин, що ускладнюють виконання виконавчого документу або роблять його неможливим.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Вимогами п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Приватним виконавцем надано до суду: копії виконавчих листів, виданих Київським районним судом м. Харкова від 21.12.2018 р., копії постанов про відкриття виконавчих проваджень №57967160, 57967540, 57974923, 57974976; постанову про об'єднання виконавчих проваджень в зведене виконавче провадження; копію відповіді ПФУ №1046447906 від 26.12.2018 року, відповідно до якої інформацію щодо боржника відсутня; копію відповіді ПФУ №1046453816 від 26.12.2018 року, відповідно до якої інформацію щодо боржника відсутня.
Відповідно до відповіді Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" ХМР № 861/04.80/19 від 29.01.2019 р. повідомлено про те, що згідно обліку станом на 31.12.2012 р. на ім'я ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, після шлюбу - ОСОБА_3), зареєстрована на праві спільної сумісної власності частина квартири АДРЕСА_1 на підставі дублікату свідоцтва про право власності на житло від 26.07.1999, виданого Управлінням комунального майна та приватизації державного житлового фонду р. № 5А-99-193074.
Крім того, повідомлено про те, що в зв'язку з тим, що на теперішній час облік справ за прізвищем (чи іншими даними) особи, які є власниками нерухомого майна, законодавчо не передбачений, за відповідними адресами інформація про наявність у власності громадян нерухомого майна може бути надана не в повному обсязі.
Відповідно до копії Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова за № 12-0000013-2019 від 02.01.2019 р. зазначено про те, що місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1
Проте до суду не було надано інших матеріалів виконавчого провадження, які підтверджують повноту проведення приватним виконавцем дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
З копії акта приватного виконавця від 22.02.2019 р. вбачається, що виходом за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що боржник не допустив виконавця для проведення виконавчих дій до квартири за адресою: АДРЕСА_1, розташованої на другому поверсі десятиповерхового будинку.
Державним виконавцем не надано суду актуальних даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на підтвердження належності на праві власності боржнику ОСОБА_3 квартири за адресою: АДРЕСА_1
Надана до суду копія відповіді Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" ХМР № 861/04.80/19 від 29.01.2019 р. містить застереження про те, що інформація про наявність у власності громадян нерухомого майна може бути надана не в повному обсязі, у зв'язку з чим встановити чи дійсно боржнику належить вказана квартира не вбачається за можливе.
У відповідності до ч. 1 ст. 311 ЦК України - житло фізичної особи є недоторканим.
Кожному гарантується недоторканність житла; не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ст. 30 Конституції України).
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право проводити огляд приміщень, у разі необхідності примусово відкривати їх у встановленому порядку.
Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Примусове входження до житла не є першочерговим заходом примусового виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання правопорушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-18/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 ЦПК України, роз'яснено, що Конституція України проголосила Україну правовою державою (стаття 1). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3 Конституції України). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Основного Закону України).
Кожному гарантується недоторканність житла; не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (частини перша, друга статті 30 Конституції України).
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага. В Україні як правовій державі визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Конституції України), який передбачає панування права в суспільстві і вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, завданням якого є, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (частина перша статті 55 Основного Закону України). Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Крім того, з матеріалів справи не можливо з'ясувати чи вчинявся приватним виконавцем повний обсяг заходів, направлених на належне повідомлення боржника про проведення виконавчих дій в ході примусового виконання рішення суду.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Приватним виконавцем не надано до суду підтвердження отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.
За таких обставин, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів про необхідність примусового проникнення до житла за адресою: АДРЕСА_1
Керуючись ст. 10, 18, 28 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 439 ЦПК України, суд, -
В задоволенні подання приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. про примусове проникнення до житла боржника - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.В. Ніколаєнко