Справа № 761/3370/19
Провадження № 1-кс/761/2727/2019
31 січня 2019 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про дозвіл на затримання у кримінальному провадженні № 120 152 400 100 019 06 від 14.04.2015, у якому
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка м. Хмельницький, зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1 , проживає за адресою - АДРЕСА_2 , раніше не засуджувалася,
підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтоване тим, що 25.07.2018 винесене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України, відповідно до якої ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Укрбудінвест», спільно з іншими особами, привласнили майно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 шляхом зловживання службовим становищем, чим завдали потерпілим збитки у розмірі 1 400 000 грн.
У зв'язку з тим, що на неодноразові виклики слідчого підозрювана ОСОБА_4 до органу досудового розслідування не прибула, встановити місце знаходження останньої не вдалося, рішенням слідчого від 24.10.2018 підозрювану оголошену у розшук.
На підставі викладеного прокурор просив надати дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою її приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст.7 КПК України однією з загальних засад кримінального провадження є законність, яка відповідно до ст.9 КПК полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, Кримінального процесуального Кодексу України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Водночас, вказані вимоги прокурором виконані не у повному обсязі
Відповідно до ч.1 ст.188 КПК України прокурор має право звернутися з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для забезпечення його участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У силу ч.4 ст.189 КПК слідчий суддя не має права задовольняти клопотання про дозвіл на затримання, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав тримання підозрюваного під вартою.
Отже, однією з обов'язкових умов для надання дозволу на затримання є наявність передбачених процесуальним законом підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Частиною 1 статті 194 КПК визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має встановити існування таких складових:
-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;
-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;
-чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.276 КПК, у разі обрання щодо особи одного із запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК, уповноважені особи зобов'язані вручити їй письмове повідомлення про підозру.
Статтею 278 КПК передбачено, що у разі неможливості вручення особі письмового повідомлення про підозру, останнє направляється їй у передбаченому главою 11 КПК порядку, тобто поштою, електронною поштою або факсимільним зв'язком.
Відповідно до ст. 136 КПК належним підтвердженням отримання особою направленого їй повідомлення про підозру є будь-які дані, які підтверджують факт вручення особі такого повідомлення або ознайомлення з його змістом.
З наведеного витікає, що лише направлення повідомлення про підозру за місцем мешкання особи, без відповідного підтвердження ознайомлення такої особи із змістом висунутої їй підозри, не може вважатись належним повідомленням про підозру.
Водночас, як зазначив прокурор у своєму клопотанні, ОСОБА_4 06.03.2018 виїхала за межі України та перебуває за кордоном по теперішній час. Однак, повідомлення про підозру складене 25.07.2018, тобто після спливу більш ніж чотирьох місяців з моменту виїзду ОСОБА_4 за межі України.
Наявні у матеріалах клопотання документи про направлення стороною обвинувачення повідомлення про підозру ОСОБА_4 за місцем мешкання останньо, свідчать, що слідчий формально виконав вимоги Кримінального процесуального кодексу, оскільки був беззаперечно обізнаний про відсутність ОСОБА_4 за адресами її реєстрації та мешкання.
Також у матеріалах клопотання відсутні будь-які дані, які б свідчили про реально вжиті слідчим заходи для ознайомлення ОСОБА_4 з оголошеною їй підозрою.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 у передбаченому КПК порядку повідомлена про підозру та остання у цьому обізнана.
Крім того, слідчий суддя враховує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває з 2015 року, тобто понад 4 роки, однак, ОСОБА_4 виїхала за межі України 06.03.2018. Наведене спростовує доводи ініціатора клопотання, що ОСОБА_4 свідомо вжила заходи з метою переховування від органу досудового розслідування та суду для уникнення покарання, оскільки клопотанням не доведено, що остання обізнана про висунуту їй підозру.
Оголошення в розшук особи за таких обставин не може саме по собі бути достатнім підтвердженням ухилення особи від слідства.
За наведених обставин, слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 7, 9, 189, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про надання дозволу на затримання ОСОБА_4 з метою її приводу для участі у розгляді клопотання про застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -відмовити.
На ухвалу прокурором впродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1