Справа № 761/2424/19
Провадження № 3/761/1208/2019
06 лютого 2019 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Циктіч Віталій Михайлович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо гр. ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який мешкає за адресою - АДРЕСА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,
гр. ОСОБА_1 (ОСОБА_1) 30.12.2018 приблизно о 02 год. 10 хв. керував автомобілем «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1, у м. Києві по вул. Хрещатик, у стані алкогольного сп'яніння. Факт перебування водія ОСОБА_1 (ОСОБА_1) у стані алкогольного сп'яніння підтверджений даними тесту, проведеного за допомогою приладу «Драгер», вміст алкоголю становив 1,5 проміле.
Вказаними діями гр. ОСОБА_1 (ОСОБА_1) порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), що тягне відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Гр.ОСОБА_1 (ОСОБА_1), будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, до суду не прибув, про поважність причини неявки не повідомив.
Суддя враховує, що відповідно ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Так, у судове засідання гр. ОСОБА_1 (ОСОБА_1) викликався шляхом направлення на адресу, зазначену у протоколі інспектором поліції за слів ОСОБА_1 (ОСОБА_1), повістки. Водночас, повістка повернулась до суду з позначкою, що адреси - м. Київ, бул. Дарницька, 6/85 - не існує.
Крім того, повідомити дату та час засідання шляхом телефонограми на зазначений гр. ОСОБА_1 (ОСОБА_1) у протоколі номер телефону упродовж двох тижнів не вдалось, оскільки останній знаходиться поза зоною досяжності.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України», у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
З викладеного витікає, що судом вжиті всі заходи для забезпечення участі гр. ОСОБА_1 (ОСОБА_1)у розгляді справи, тому наведені вище обставини, що унеможливили його повідомлення, дають підстави для висновку про свідоме ухилення гр. ОСОБА_1 (ОСОБА_1)від розгляду справи.
Суддя, дослідивши матеріали справи - протокол про адміністративне правопорушення від 30.12.2018 серії БД № 161258, який складений уповноваженою особою, результати тесту на стан алкогольного сп'яніння водія, проведеного за допомогою приладу «Драгер» від 30.12.2018 № 966, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 (ОСОБА_1), підписаний свідками огляду ОСОБА_2 та ОСОБА_3, пояснення останніх, відеозапис, дійшов висновку про таке.
Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, утворює, зокрема, керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні. Ці дані встановлюються, у тому числі, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, відеозаписом тощо.
Як вбачається з результату тесту на стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 (ОСОБА_1), проведеного за допомогою приладу «Драгер» від 30.12.2018 № 966, вміст алкоголю становив 1,5 проміле, що підтверджує факт керування транспортним засобом у стані сп'яніння.
Крім того, з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 (ОСОБА_1)вбачається, що огляд проводився у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтвердили, що вміст алкоголю становив 1,5 проміле.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що вказаними вище діями гр. ОСОБА_1 (ОСОБА_1) вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя при накладенні стягнення відповідно до положень ч. 2 ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, яке становить підвищену суспільну небезпеку, яку особа створює під час керування транспортним засобом у стані сп'яніння, обставини вчинення адміністративного правопорушення, ступінь вини правопорушника.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 33, 268, 283, 284 КУпАП, суддя
гр. ОСОБА_1 (ОСОБА_1) піддати адміністративному стягненню за ч. 1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з гр. ОСОБА_1 (ОСОБА_1) судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником упродовж десяти днів з дня її винесення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 307-308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, а у разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Суддя В.М.Циктіч