19 червня 2007 р.
№ 20-9/221
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком", м. Севастополь (далі -ТОВ "ТРК "Лікком")
на рішення господарського суду міста Севастополя від 05.02.2007 та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2007
зі справи № 20-9/221
за позовом державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 19", м. Севастополь (далі - ДКП "РЕП № 19")
до ТОВ "ТРК "Лікком"
про стягнення 8526 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ДКП "РЕП № 19" -не з'яв.,
ТОВ "ТРК "Лікком" -Колягіна В.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ДКП "РЕП № 19" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з відповідача 8526 грн. заборгованості за договором про порядок роботи ТРК "Лікком" на об'єктах комунальної власності від 19.03.2004 № 42 (далі -Договір).
Рішенням названого суду від 05.02.2007 (суддя Рибіна С.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2007 (колегія суддів у складі: Щепанська О.А. -головуючий, судді Плут В.М., Горошко Н.П.), позов задоволено повністю. Рішення та постанову попередніх судових інстанцій з посиланням на приписи статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) мотивовано обов'язковістю виконання відповідачем договірного зобов'язання з внесення плати за використання промканалів для прокладки СКТВ у жилих будинках.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "ТРК "Лікком" просить скасувати оскаржувані рішення та постанову місцевого і апеляційного господарських судів та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, зокрема, про розірвання Договору в односторонньому порядку, що виключає можливість стягнення заборгованості за Договором.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних рішень з даного спору з передачею справи на новий розгляд з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ТОВ "ТРК "Лікком" та ДКП "РЕП № 19" укладено Договір, умовами якого передбачено щомісячне внесення відповідачем на розрахунковий рахунок позивача плати в сумі 294 грн. за використання промканалів для прокладки СКТВ у жилих будинках;
- внаслідок несплати відповідачем виставлених рахунків за 2-4 квартали 2004 року, 2005 рік та 1-4 квартали 2006 року у ТОВ "ТРК "Лікком" утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 8 526 грн.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність підстав для стягнення з відповідача боргу за використання промканалів для прокладки СКТВ у жилих будинках відповідно до умов Договору.
Приймаючи рішення про задоволення позову, господарські суди виходили з обов'язковості виконання Договору, який "є чинним, не оскаржений у встановленому порядку та не розірваний сторонами".
Однак з такою правовою оцінкою обставин справи погодитись не можна.
Відповідно до частин першої, третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Судовими інстанціями не взято до уваги те, що строк дії Договору та порядок його пролонгації визначено у пункті 4.1 Договору, і, залишивши поза увагою зазначений пункт Договору, суди не з'ясували обставини, пов'язані з розірванням відповідачем Договору згідно з листом від 18.05.2005 № 411 (а.с. 13); не дослідили, з якого моменту Договір слід вважати розірваним з урахуванням вимог пункту 4.1 Договору, та не встановили, яка сума підлягає стягненню з відповідача за Договором протягом строку дії останнього (тобто до припинення його дії в зв'язку з направленням відповідного повідомлення ТОВ "ТРК "Лікком").
Не з'ясувавши відповідні фактичні обставини, місцевий та апеляційний господарські суди тим самим припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи господарському суду першої інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 05.02.2007 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2007 зі справи № 20-9/221 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов