19 червня 2007 р.
№ 28/435-06
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
судді
Полянський А. Г.
Фролова Г. М.
розглянувши
касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 року
по справі
№ 28/435-06 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"
до
1) Державного підприємства "Придніпорська залізниця"
2) Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдінг"
про
Стягнення 2002,2 грн.
За участю представників сторін:
від позивача:
Прокопенко І. Г. -дов. №18-129 від 19.12.2006 року
від відповідача-1:
не з'явився
від відповідача-2:
від відповідача-3:
не з'явився
не з'явився
Ухвалою від 22.05.2007 року колегії суддів Вищого господарського суду України, касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" була прийнята до провадження новоутвореною колегією суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий -Муравйов О.В., судді Полянський А.Г., Коробенко Г.П., а розгляд справи був призначений на 19.06.2007 року.
У зв'язку з виходом судді Фролової Г. М. з відпустки, справа розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України, у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
Представники відповідачів в судове засідання 19.06.2007 року не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені заздалегідь належним чином. Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2007 року про прийняття касаційної скарги до розгляду явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 1115 ГПК України.
За згодою позивача в судовому засіданні 19.06.2007 року було оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, відкрите акціонерне товариства "Запорізький завод феросплавів" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з належного з відповідачів Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" 2002,2 грн. суму збитків, а також судові витрати.
За заявою позивача ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2006 року по справі № 28/435-06 в якості відповідача-3 було залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдінг".
Відповідачі проти позову заперечували.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2007 року по справі № 28/435-06 (суддя Манько Г. В.) позов задоволений частково. Стягнуто з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 1424,92 грн., 72,59 грн. державного мита, 83,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдінг" на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 564,08 грн., 28,74 грн. державного мита та 33,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 року по справі № 28/435-06 (головуючий суддя Лисенко О. М., судді Виноградник О. М., Науменко І. М.) апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдінг" задоволена частково: рішення місцевого суду скасоване частково, резолютивна частина рішення суду викладена в наступній редакції: позов задовольнити частково; стягнути з державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 1386,24 грн. вартості недостачі коксового горішку, 70,62 грн. державного мита за розгляд справи, 81,7 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог до відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" та товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдінг" відмовити. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдінг" 14,37 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдінг" з Державного бюджету України 36,63 грн. зайво сплаченого держмита за платіжним дорученням від 01.01.2007 року № 5507 на суму 51 грн.
Постанова апеляційної інстанції обгрунтовується тим, що при отриманні позивачем вантажу (коксового горішку) була встановлена недостача товару, яка виникла внаслідок вини залізниці.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач Відкрите акціонерне товариства "Запорізький завод феросплавів" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив оскаржену постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого суду залишити без змін. Касаційна скарга обгрунтована порушенням норм матеріального права.
Відповідачі 2 та 3 Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдінг" проти вимог та доводів заявника у відзивах на касаційну скаргу заперечують, просять залишити постанову апеляційної інстанції без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзиви на неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-2 відвантажено за залізничною накладною № 48704471 у вагоні № 67703041 на адресу позивача коксовий горішок.
При видачі вантажу була виявлена недостача, що було відображено в комерційному акті БН 747448/1023 від 06.08.2003 року.
Позивач придбав спірну продукцію на підставі договору поставки від 23.05.2005 року № ДУК-03/06-11-р/615, укладеного між позивачем та відповідачем-3. Оплата придбаного товару здійснена платіжними дорученнями № 108767 від 28.08.2006 року та № 108925 від 31.08.2006 року.
В комерційному акті було зазначено, що вантаж прибув у справному вагоні, над 7-м люком було порушено маркування над виїмкою вантажу, що свідчить про доступ до вантажу сторонніх осіб.
Керуючись ст.ст. 909, 920 924 ЦК України, ст. 2, 6, 111, 129 Статуту залізниць України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідальність за нестачу повинна бути покладена на перевізника.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в цій частині і вважає, що апеляційний господарський суд вірно визначив особу, відповідальну за виявлену нестачу вантажу.
В касаційній скарзі позивач висуває проти вантажовідправника (відповідача-2) вимоги в частині, пов'язаній з невірним визначенням маси тари. Суд касаційної інстанції з цими доводами заявника не погоджується, оскільки як вбачається із залізничної накладної № 48704471 при відвантаженні коксового горішку маса тара також визначалася з бруса. Отже, маса нетто вантажу, при відсутності розкрадання, не повинна була б відрізнятися під час прийняття вантажу позивачем.
Також заявник стверджує про відповідальність вантажовідправника (відповідача-2), посилаючись на п.п. 4, 5, 6 Інструкції №П-6 про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року. Але положення цієї Інструкції не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність вини вантажовідправника в нестачі вантажу, зроблений на підставі ст. 924 ЦК України та умов договору поставки від 23.05.2005 року № ДУК-03/06-11-р/615. Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач-1 як перевізник не довів наявності вини вантажовідправника у недостачі вантажу. Отже, висновок апеляційної інстанції в цій частині повністю відповідає як нормам матеріального права (ст. 924 ЦК України), так і нормам процесуального права (ст. 33, 34 ГПК України). З врахуванням умов поставки, визначених договором (FCA за правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року), з моменту передачі вантажу перевізнику відповідальність за нього несе останній.
Суд касаційної інстанції не погоджується з доводами заявника, викладеними в касаційній скарзі, про помилковість висновку апеляційного господарського суду, відповідно до якого позивач не повинен був перевіряти вагу тари після вивантаження. Так, обгрунтовуючи свої доводи в цій частині заявник посилається на п. 14 Інструкції №П-6 про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року. Так, положення ДСТУ 322-12-2-94 "Кокс кам'яновугільний, пековий та термоантрацит. Правила приймання", на які сам позивач посилається в касаційній скарзі, містить вимогу про те, що маса коксу визначається за різницею маси завантажених вагонів (брутто), визначеної зважуванням у споживача, і маси порожніх вагонів, зазначених на їх трафаретах (з брусу). Зазначена норма прийнята більш пізніше, ніж норми Інструкції № П-6, вона стосується конкретного виду вантажів (коксу), тобто є спеціальною по відношенню до п. 14 Інструкції. За правилами конкуренції норм законодавства застосуванню підлягає саме норми, які прийняті більш пізніше і є спеціальними порівняно до загальних.
Також касаційна інстанція вважає вірним висновок апеляційного господарського суду з посиланням на ст. 114 Статуту залізниць про відсутність у відповідча-1 обов'язку відшкодовувати позивачу перевізну плату, оскільки вантаж не був повністю втрачений.
Розрахунок вартості втраченого вантажу вірно здійснений апеляційним господарським судом, виходячи з вартості вантажу, визначеного на підставі документів вантажовідправника, як це передбачено ст. 115 Статуту залізниць, оскільки саме за цією ціною залізниця приймала вантаж до перевезення. Статтею 920 ЦК України передбачена можливість встановлення відповідальності сторін договору перевезення в інших законах, транспортних кодексах (статутах). Саме така норма міститься в ст. 115 Статуту залізниць.
Суд касаційної інстанції погоджується з доводами заявника касаційної скарги про невірне визначення розміру недостачі, яке сталося внаслідок неправильного застосування п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, відповідно до якого норма недостачі (сума природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для коксу становить 1%, а не 0,5%, які використовують для "інших вантажів". В постанові апеляційного суду не наведено мотивів застосування норми 0,5%, що дає підстави стверджувати про неправильне застосування норми матеріального права.
Оскільки в рішенні місцевого суду та постанову апеляційного господарського суду не наведено відомостей, які б дозволили суду касаційної інстанції самостійно підрахувати суму недостачі із застосуванням норми недостачі 1%, як це передбачено п. 27 Правил видачі вантажів, а встановлення обставин справи та оцінка доказів не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції згідно з приписами ст. 1117 ГПК України, прийняті у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого суду.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід повно та всебічно дослідити обставини справи, встановити всі обставини, які необхідні для правильного вирішення спору, та вірно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 року по справі № 28/435-06 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2007 року по справі № 28/435-06 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий суддя
О. В. Муравйов
Судді
А. Г. Полянський
Г. М. Фролова