19 червня 2007 р.
№ 151/19-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя
Муравйов О.В.
судді
Полянський А.Г.
Фролова Г.М.
розглянувши
касаційну скаргу
ТОВ "Регіон"
на
постанову від 27.02.2007 р. Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі
№ 151/19-06 господарського суду Київської області
за позовом
ТОВ "Агро-торговий дім "Дніпровський"
до
ТОВ "Регіон"
про
стягнення 258 342,63 грн.
За участю представників сторін:
позивач - не з'явились,
відповідач -Мікульський К.В. дов. від 13.12.2005 р.
Рішенням господарського суду Київської області від 12.10.2006 р. (суддя Карпечкін Т.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Регіон" на користь ТОВ "Агро-торговий дім "Дніпровський" - 84 515 грн. основного боргу., 8 006,93 грн. пені, 1 903,32 -3% річних та судові витрати: 944,25 грн. державного мита та 43,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (з урахуванням ухвали Господарського суду Київської області від 27.10.2006 р.). В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою від 27.02.2007 р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду (судді: Поліщук В.Ю., Андрейцева Г.М., Жук Г.А.) рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2006 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині розподілу господарських витрат, ТОВ "Регіон" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх змінити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм процесуального права.
У зв'язку з виходом судді Фролової Г.М. з відпустки, справа № 151/19-06 розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й., у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г.М.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції та відзиву не надав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення та постанова мотивовані тим, що основана заборгованість відповідача за договором № 04/07 від 04.07.2005 р. на виконання сільськогосподарських робіт та 3 % річних підтверджені належними доказами та є обґрунтованою. Відмовляючи частково в стягненні пені, суд зазначив, що позивачем не було враховано вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 232 ГК України, щодо шестимісячного строку нарахування пені.
Касаційна скарга ТОВ "Регіон" мотивована тим, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 49 ГПК України на позивача не покладено частину витрат, здійснених відповідачем на оплату адвоката та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не пропорційні розміру позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з цим, відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позов ТОВ "Агро-торговий дім "Дніпровський" було задоволено частково.
Відповідно до Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
В порушення зазначених вимог, місцевим господарським судом в рішенні не було здійснено розподіл витрат на послуги адвоката відповідача, за наявності доказів, які підтверджують надання послуг адвокатом відповідачу (а.с. 94-106, 147).
Крім того, місцевим господарським судом при розподілі витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не було забезпечено пропорційності стягнення зазначених витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, в порушення вимог процесуального права (ст. ст. 43, 47, 38, 43 ГПК України), апеляційний господарський суд надав невірну оцінку вказаним обставинам та наявним в матеріалах справи доказам та необґрунтовано залишив в цій частині рішення місцевого господарського суду без змін.
Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди порушили і неправильно застосували норми процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають частковому скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду в частині розподілу судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та послуг адвоката.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для розгляду, правильно застосувати норми процесуального права.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2006 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року у справі № 151/19-06 скасувати в частині стягнення судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та послуг адвоката, і в цій частині справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р. у справі № 151/19-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.