ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 лютого 2019 року Справа № 906/194/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - т.в.о. директора
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго", м.Житомир
на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 14.08.18р. суддею Шніт А.В. о 12:34 год. у м.Житомирі, повний текст складено 20.08.18р.
у справі № 906/194/18
за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Малинський спецкар'єр", м.Малин Житомирської області
до Акціонерного товариства "Житомиробленерго", м.Житомир
про визнання недійсним розрахунку обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, оформленого протоколом №1-09 від 13.09.2017р. засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ
Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.08.2018р. у справі №906/194/18 за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Малинський спецкар'єр" до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про визнання недійсним розрахунку обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, оформленого протоколом №1-09 від 13.09.2017р. засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ відмовлено Акціонерному товариству "Житомиробленерго" у відшкодуванні витрат, пов'язаних з розглядом справи, шляхом стягнення з позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Малинський спецкар'єр" 10000,00грн. судових витрат.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Житомиробленерго" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення скасувати та постановити нове, яким стягнути з позивача судові витрати в повному обсязі. Також, просить стягнути судові витрати, понесені у зв'язку з поданням апеляційної скарги в сумі 2643,00грн. - судового збору.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права;
- зазначає, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справ;
- вказує те, що відповідачем було надано суду копію додаткової угоди №13 від 10.04.2018р. до договору про надання правничої допомоги №3 від 16.01.2018р., договору про надання правничої допомоги №3 від 16.01.2018р., детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт) копію квитанції до прибуткового касового ордера №11 від 16.07.2018р.;
- покликається на те, що клопотання про зменшення розміру витрат позивачем не заявлялось та доказів неспіврозмірності чи завищення розміру витрат на послуги адвоката позивачем до матеріалів справи не додано.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2018р. у справі №906/194/18 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" задоволено, додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2018р. №906/194/18 скасовано, прийнято нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Малинський спецкар'єр" на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" судові витрати в сумі 10000,00грн., а також 2643,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 05.02.2019р. касаційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Малинський спецкар'єр" задоволено частково, постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2018р. у справі №906/194/18 скасовано та справу направлено на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
13.02.2019р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/194/18.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/194/18 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2019р. прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2018р. у справі №906/194/18 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. та розгляд апеляційної скарги призначено на 26.02.2019р. об 15:00год..
21.02.2019р. на електронну адресу та 22.02.2019р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Житомиробленерго" надійшли письмові пояснення від 21.02.2019р. №08/2191 по справі.
Представник позивача в судовому засіданні 26.02.2019р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2018р. у справі №906/194/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного додоткового рішення суду першої інстанції.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача.
У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Малинський спецкар'єр" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" про визнання недійсним розрахунку обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, оформленого протоколом №1-09 від 13.09.2017р. засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ, зобов'язання вчинити певні дії та скасування рахунку №019347 від 13.09.2017р..
Позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду та повернення сплаченого судового збору.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00грн..
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.07.2018р. заяву ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Малинський спецкар'єр" №39 від 11.07.2018р. про залишення позову без розгляду та повернення судового збору задоволено частково; позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Малинський спецкар'єр" до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про визнання недійсним розрахунку обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, оформленого протоколом №1-09 від 13.09.2017р. засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ залишено без розгляду; у задоволенні заяви №39 від 11.07.2018р. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Малинський спецкар'єр" в частині повернення судового збору відмовлено; призначено судове засідання для вирішення питання про компенсацію заявлених представником відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи на 26.07.2018р..
17.07.2018р. до суду від відповідача надійшла заява №08/12175 від 16.07.2018 із доданими до неї документами, а саме: детальний опис та розрахунок наданих послуг, копія квитанції до прибуткового касового ордера, докази направлення заяви та додатків іншій стороні (а.с.140-144, т.1).
Згідно бази даних автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" справа №906/194/18, у якій призначено судове засідання для вирішення питання про компенсацію заявлених представником відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи на 26.07.2018р. об 11:00год., перебувала в провадженні судді Кравець С.Г., яка з 24.07.2018р. по 23.08.2018р. перебувала у відпустці.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч.9 ст.32 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України в редакції від 15.09.2016р. та п.5.1. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених зборами суддів від 20.04.2016р. (із змінами), згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Житомирської області ОСОБА_3 №133/2018 від 24.07.2018р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи №906/194/18.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 24.07.2018р. справу №906/194/18 передано на розгляд судді Шніт А.В..
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.07.2018р. справу №906/194/18 прийнято до розгляду суддею Шніт А.В..
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.07.2018р. судове засідання для вирішення питання про компенсацію заявлених представником відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи призначено на 07.08.2018р..
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.08.2018р. у зв'язку із тим, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 26.08.2018р. не виконав, судове засідання відкладено на 14.08.2018р..
У письмових поясненнях №43 від 23.07.2018р. позивач заперечив щодо задоволення вимог відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00грн. (а.с.149-152, т.1).
У письмовому поясненні №08/14038 від 13.08.2018р. відповідач зазначає, що доказом понесених витрат на правничу допомогу відповідача у справі на розгляд суду було надано копію квитанції до прибуткового касового ордера №11 від 16.07.2018р.. Також, до письмових пояснень додано витяг із книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ОСОБА_4 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ№000735 від 23.02.2015р. (а.с.171-175). Для огляду в судовому засіданні суду першої інстанції представником відповідача надано оригінал квитанції до прибуткового касового ордера №11 від 16.07.2018р..
Як вже зазначалося, додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.08.2018р. у справі №906/194/18 відмовлено Акціонерному товариству "Житомиробленерго" у відшкодуванні витрат, пов'язаних з розглядом справи, шляхом стягнення з позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Малинський спецкар'єр" 10000,00грн. судових витрат.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Пунктом 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч.4, 5, 6 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. За таких обставин судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони с плачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Водночас слід зазначити, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, слід зазначити, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України”, заява №19336/04, п. 269).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018р. та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р..
З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2018р. між Приватним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (клієнт) та адвокатом ОСОБА_4 (адвокат) укладено договір №3 про надання правничої допомоги, згідно п.1.1 якого, предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (а.с.89-90).
Зокрема, обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті юридичних послуг, відповідачем також надано до матеріалів справи копію додаткової угоди №13 від 10.04.2018р. до договору про надання правничої допомоги №3 від 16.01.2018р. (а.с.91, т.1), детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт) (а.с.141, т.1), копію квитанції до прибуткового касового ордера №11 від 16.07.2018р. (а.с.142, т.1).
Згідно Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 29.12.2017р. №148 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до Закону України "Про Національний банк України" і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб'єкти господарювання), фізичними особами.
Таким чином, відповідач як юридична особа, під час здійснення операцій із готівкою має керуватися даним Положенням.
Відповідно до п.23 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.
Касові документи можуть бути паперовими або електронними.
Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки. Підпис керівника установи/підприємства на видаткових касових ордерах не обов'язковий, якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках є його дозвільний напис (п.26 Положення).
У відповідності до п.28 Положення касир проводить видачу готівки тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.
Пунктом 38 Положення передбачено, що установи/підприємства зобов'язані мати касу, а їх керівники зобов'язані забезпечити облаштування цієї каси та зберігання готівки у ній. Установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валют. Кожна/кожне установа/підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (п.39 Положення).
Водночас, матеріали справи містять копію квитанції до прибуткового касового ордера №11 від 16.07.2018р., згідно якого адвокатом ОСОБА_4 прийнято від АТ "Житомиробленерго" через ОСОБА_5 на підставі договору №3 від 16.01.2018р. та додаткової угоди №13 від 10.04.2018р. десять тисяч гривень (а.с.142, т.1).
В судовому засіданні Господарського суду Житомирської області представник відповідача та адвокат ОСОБА_4 вказали, що ОСОБА_5 працює юрисконсультом АТ "Житомиробленерго". Пояснень щодо того, чому гонорар адвокату було виплачено ОСОБА_5 особисто, а не через касу АТ "Житомиробленерго", не надали.
Водночас, Акціонерним товариством "Житомиробленерго" на підтвердження доказів понесених ним витрат не надано суду видаткових касових ордерів або платіжних доручень про передачу коштів адвокату ОСОБА_4.
Крім того, у наданих апеляційному суду письмових поясненнях від 21.02.2019р. №08/2191 по справі Акціонерним товариством "Житомиробленерго" зазначено, що до матеріалів справи додано копію квитанції прибуткового касового ордера №11 від 16.07.2018р., інші документи (видатковий касовий ордер або платіжне доручення) про передачу коштів адвокату відсутні.
Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності, а також те, що витрати відповідача (а не прибутки адвоката) мають бути підтверджені видатковим касовим ордером з підписами керівника та головного бухгалтера, або у випадку безготівкового розрахунку - платіжним дорученням, які суду не подані, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав включати до судових витрат по справі витрати відповідача на послуги адвоката як такі, що не підтверджені належними фінансовими документами.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2018р. у справі №906/194/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" - без задоволення.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго", м.Житомир залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2018р. у справі №906/194/18 - без змін.
2. Справу №906/194/18 повернути до Господарського суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "26" лютого 2019 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.