20 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/536/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року (головуючого судді Скільського І.І.) ухвалене у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Івано-Франківську о 15 год. 37 хв. повний текст рішення складено 03 грудня 2018 року у справі №0940/1886/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2018 за №0013571306, №0013581306, №0013591306,-
ОСОБА_1 11.10.2018 звернулася в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області в якому просить визнанти протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.07.2018 за №0013571306, №0013581306, №0013591306.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю. Вказала, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області не дотримано вимоги пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки проведення документальної позапланової невиїзної перевірки розпочалося після вручення ОСОБА_1, копії наказу та повідомлення про проведення перевірки, оскільки лист повернуто на адресу відповідача 10.07.2018. Також категорично не погоджується з висновками перевірки про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага в сумі 124552,51 грн., а також протиправно прийнятими на підставі проведеної перевірки податковими повідомленнями-рішеннями від 26.07.2018 №0013571306 - збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 22419,45 грн., за штрафними санкціями в розмірі 5604,86 грн.; №0013581306 - застосовано фінансові санкції на суму 170 грн.; №0013591306 - збільшено суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 1868,28 грн., за штрафними санкціями в розмірі 467,07 грн. Зазначає, що відповідачем не враховано положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до яких не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеного за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано до апеляційного суду.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що з метою здійснення контролю за дотриманням громадянами податкового законодавства при дотриманні ними доходів у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126), та на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.2 п.78.1 ст. 78, ст. 79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, керівником Головного управління ДФС в Івано-Франківській області прийнято наказ від 07.06.2018 №781 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки громадянки ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п.НОМЕР_1» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, повноти нарахування та сплати військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. Наказано перевірку розпочати 09.07.2018. Термін проведення перевірки 5 робочих днів (аркуш справи 97).
Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області 07.06.2018 складено письмове повідомлення № 114 про проведення з 09.07.2018 за адресою : м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, каб. 509, документальної позапланової невиїзної перевірки громадянки ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п.НОМЕР_1, тривалістю 5 робочих днів, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, повноти нарахування та сплати військового збору з отриманих доходів у 2016 році (аркуш справи 102).
Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області 07.06.2018 складено письмове повідомлення про запрошення № 115, яким у зв'язку із проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки громадянки ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п.НОМЕР_1, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, повноти нарахування та сплати військового збору з отриманих доходів у 2016 році, запрошено ОСОБА_1 з'явитися до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 16.07.2018 на 11.00 год., для ознайомлення та підписання акту/довідки про результати документальної позапланової невиїзної перевірки за адресою: м. Івано-Франківськ вул. Незалежності, 20 (кабінет №509) (аркуш справи 103).
Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області 07.06.2018 направлено на адресу позивача (АДРЕСА_1) лист №6838/10/09-19-13-06-17, в якому містилися повідомлення про проведення перевірки, повідомлення про запрошення, копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (аркуш справи 107), вказане поштове відправлення повернулося до відповідача 10.07.2018 з відміткою Укрпошти «за закінченням встановленого строку зберігання».
Посадовими особами відповідача на підставі наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 07.06.2018 року № 781, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016р., громадянки ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, результати якої відображено в акті №593/09-19-13-06/НОМЕР_1 від 16.07.2018 (аркуші справи 18-23).
Висновками акта перевірки встановлено порушення: - підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164, пункту 179.7 статті 179 та пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в розмірі 22419,45 грн.; - підпункту 49.18.4, пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме: неподання річної декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік; -пункту 1.2, підпункту 1.6, пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу в результаті чого донараховано військового збору в розмірі 1868,28 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки №593/09-19-13-06/НОМЕР_1 від 16.07.2018, відповідачем 26.07.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0013571306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму 22419,45 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 5604,86 грн. (аркуш справи 13); - №0013581306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 170 грн. (аркуш справи 12); - №0013591306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 1868,28 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 467,07 грн. (аркуш справи 14).
Позивач вважаючи дії відповідача та наведені висновки Акту перевірки, протиправними, необґрунтованими, безпідставними незаконними та такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства та фактичним обставинам, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи оцінку правомірності прийнятих Головним управлінням ДФС України в Івано-Франківській області податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.
Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що наведена вище перевірка проведена в приміщенні ГУ ДФС в Івано-Франківській області та розпочата 09.07.2018 і завершена 13.07.2018.
Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області листом №6838/10/09-19-13-06-17 направлено 07.06.2018 на адресу ОСОБА_1, (АДРЕСА_2), повідомлення про проведення перевірки від 07.06.2018 №114, повідомлення про запрошення від 07.06.2018 №115 та копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 07.06.2018 №781 (аркуш справи 107).
Надіслані податковим органом повідомлення про проведення перевірки від 07.06.2018 №114, повідомлення про запрошення від 07.06.2018 №115 та копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №781, повернуто поштовою службою до ГУ ДФС в Івано-Франківській області 09.07.2018 з довідкою Укрпошта «за закінченням встановленого строку зберігання» (аркуш справи 106).
Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стало встановлення податковим органом в ході проведення перевірки факту неподання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік з відображенням у ній доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 124552,50 грн., отриманого від ПАТ «Ві Ес Банк» внаслідок анулювання (прощення) заборгованості в загальній сумі 124552,50 грн., та відповідно несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 22419,45 грн.
За невиконання позивачем визначеного Законом обов'язку щодо своєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи та своєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб відповідачем накладено на даного платника податків штраф у розмірі 5604,86 грн. та 170 грн.
Окрім того, так як дохід платника податку фізичної особи-резидента, отриманий у вигляді додаткового блага включається до загального місячного оподаткованого доходу такого платника та підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 %, податковим органом донараховано військового збору в сумі 1868,28 грн.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 ПК України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 38.1. статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Підпунктом 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 ПК України встановлено, що платниками податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 цього Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно підпункту 14.1.47. пункту 14.1. статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених сума з якої відповідачем нормами розділу IV цього Кодексу).
Щодо доводів позивачки, що сума, з якої податковим органом визначено заборгованість, є валютною різницею між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 року є спростованим наступним.
Так відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Відповідно до наявної в матеріалах справи та дослідженої в якості письмового доказу копії листа від 09.06.2017 року за №03-01/8226, ПАТ «Ві Ес Банк» не здійснював прощення курсової різниці позивачу відповідно до пункту 8 підрозділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, а сума нарахованих та виплачених доходів є анульованою основною сумою кредитної заборгованості позивача в розмірі 124552,50 грн., за ознакою доходу « 126» (аркуші справи 98-100).
Таким чином, колегія суддів вважає, що анульований ПАТ «Ві Ес Банк» борг позивача за укладеною додатковою угодою №2 до кредитного договору за №61-2/40 від 17.03.2008 року у сумі 124552,50 грн., є доходом ОСОБА_1, який підлягав включенню нею до її річного оподатковуваного доходу, як отримане додаткове благо відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Відповідно до пункту 179.1. статті 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно пункту 179.7 статті 179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_1, як платник податку, зобов'язана була подати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій відобразити дохід у вигляді додаткового блага в розмірі 124552,50 грн., отриманий від ПАТ «Ві Ес Банк» внаслідок анулювання (прощення) останнім заборгованості в сумі 124552,50 грн. та відповідно сплатити податок на доходи фізичних осіб.
Судом встановлено, що на момент проведення контролюючим органом перевірки ОСОБА_1 не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, податок на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих у 2016 році, не сплачено.
Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 53 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Згідно пункту 167.1. статті 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Таким чином, оскільки судом встановлено факт отримання позивачем у 2016 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 124552,50 грн., останній підлягав оподаткуванню за ставками, визначеними пунктом 167.1. статті 167 ПК України, а отже позивач зобов'язаний був сплатити 22419,45 грн. податку на доходи фізичних осіб.
Окрім того, відповідно до положень пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання передбачено накладення на платника податків штрафних санкцій.
Пунктом 120.1. статті 120 ПК України встановлено, що неподання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафних санкцій за кожне таке неподання.
За наведених обставин, відповідачем згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.07.2018 за №0013571306, №0013581306, №0013591306 правомірно донараховано позивачу 22419,45 грн., податку на доходи фізичних осіб та накладено на даного платника податку штраф у розмірі 5604,86 грн., та 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації за 2016 рік (аркуші справи 12-14).
Водночас згідно підпунктів 1.2, 1.6 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об'єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5 % є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України, а платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначений статті 176 ПК України для податку на доходи фізичних осіб.
З огляду на зазначене дохід платника податку фізичної особи-резидента, отриманий у вигляді додаткового блага включається до загального місячного оподаткованого доходу такого платника та підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5%. Тому сума військового збору в розмірі 2335,35 грн., нарахована ОСОБА_1 податковим органом правомірно.
Також судом встановлено, що на розгляді Івано-Франківського окружного адміністративного суду знаходилася адміністративна справа №809/1578/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання незаконною документальну позапланову невиїзну перевірку та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0038971307, 0038981307, 0038991307 від 29.08.2017.
Відповідно до постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 15.05.2018 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі № 809/1578/17 скасовано та ухвалено нове рішення, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, нарахування та сплати військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 громадянки ОСОБА_1, яка оформлена актом від 09.08.2017 №858/09-19-13-07. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 29.08.2017 №0038971307, №0038981307, №0038991307. В решті позовних вимог відмовлено.
Так, у постанові Верховним Судом, зроблено висновок про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, що анульована у 2016 році основна сума кредитної заборгованості позивача за кредитним договором є доходом, який отриманий платником податку як додаткове благо, а відповідно такий дохід підлягає включенню до річного оподаткованого доходу. А також зроблено висновок про обґрунтованість висновків суду першої та апеляційної інстанції, про відхилення доводів позивача, що сума прощеного боргу є валютною різницею між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014, оскільки згідно листа від 09.06.2017 №03-01/8226 ПАТ «Ві Ес Банк» (кредитор) не здійснював прощення курсової різниці позивачу відповідно до п. 8 підрозділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, а сума нарахованих та виплачених доходів є анульованою основною сумою кредитної заборгованості позивача у 4 кварталі 2016 року в розмірі 124 552,50 грн. з ознакою доходу « 126».
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, наведеними судовими рішеннями встановлено, обставини, що не підлягають доказуванню при розгляді даної адміністративної справи, зокрема те, що анульована у 2016 році основна сума кредитної заборгованості позивача в розмірі 124 552,50 грн., за кредитним договором є доходом, який отриманий платником податку як додаткове благо, а відповідно такий дохід підлягає включенню до річного оподаткованого доходу.
Щодо доводів скаржника на висновки Верховного Суду викладені в постанові від 15.05.2018 року (справа №821/1594/17), як на підтвердження її доводів про те, що сума прощеного (анульованого) боргу в розмірі 124 552,50 грн., за кредитним договором є курсовою різницею та не вважається додатковим благом такого платника податку та не включається до розрахунку його загального місячного (річного) оподаткованого доходу, суд зазначає таке.
Суд звертає увагу на те, що висновки Верховного Суду викладені в постанові від 15.05.2018 року (справа №821/1594/17) не можуть бути застосовані судом у цій справі, оскільки не стосуються позивача та встановленні при дослідження інших обставин.
Натомість постановою Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 809/1578/17 встановлено обставини які мають значення для даної адміністративної справи, стосуються позивача, зокрема те, що анульована у 2016 році основна сума кредитної заборгованості позивача в розмірі 124 552,50 грн., за кредитним договором є доходом, який отриманий платником податку як додаткове благо, а відповідно такий дохід підлягає включенню до річного оподаткованого доходу.
Щодо твердженнями позивача, щодо не дотримання відповідачем вимог пункту 78.4 статті 78 ПК України, при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки гр. ОСОБА_1, а саме розпочато після вручення, згідно вимог статті 42 ПК України, копії наказу та повідомлення про проведення перевірки, так як лист повернуто до ГУ ДФС в Івано-Франківській області 10.07.2018 в 11 год., 26 хв., з огляду на таке.
Як уже зазначалося судом вище, перевірка позивача проведена в приміщенні ГУ ДФС в Івано-Франківській області та розпочата 09.07.2018 і завершена 13.07.2018.
Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області листом №6838/10/09-19-13-06-17 направлено 07.06.2018 на адресу ОСОБА_1, (АДРЕСА_2), повідомлення про проведення перевірки від 07.06.2018 №114, повідомлення про запрошення від 07.06.2018 №115 та копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 07.06.2018 №781 (аркуш справи 107). Вказане підтверджується наявним у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (7601845102898) (аркуш справи 118), копією фіскального чеку Укрпошта від 07.06.2018 (лівий верхній кут аркуш справи 119).
Надіслані податковим органом повідомлення про проведення перевірки від 07.06.2018 №114, повідомлення про запрошення від 07.06.2018 №115 та копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №781, повернуто поштовою службою до ГУ ДФС в Івано-Франківській області 09.07.2018 з довідкою Укрпошта «за закінченням встановленого строку зберігання» (аркуш справи 106). Вказане підтверджується копією конверта з довідкою Укрпошта, із зазначенням дати повернення 09.07.2018 та причини повернення (досилання) «за закінченням встановленого строку зберігання» (аркуш справи 117).
Відповідно до пункт 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1 статті 79 ПК України).
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (пункт 79.2 статті 79 ПК України).
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України).
Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 42.4 статті 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
А тому, оскільки повідомлення про проведення перевірки від 07.06.2018 №114, повідомлення про запрошення від 07.06.2018 №115 та копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №781, належним чином вручено позивачу 09.07.2018 тобто у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення, що підтверджується копією конверта з довідкою Укрпошта, із зазначенням дати повернення 09.07.2018 та причини повернення (досилання ) «за закінченням встановленого строку зберігання» (аркуш справи 117).
Враховуючи те, що податковим органом вручено позивачу у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, посадові особи контролюючого органу мали право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки 09.07.2018.
Таким чином, судом не встановлено допущення відповідачем порушень, щодо не виконання вимог податкового законодавства в частині належного повідомлення позивача про проведення перевірки до початку її проведення, а тому твердження скаржника є необґрунтованими.
Доводи скаржника про сплату до суду першої інстанції судового збору на підставі ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 в більшому розмірі є обґрунтованими, однак ОСОБА_1 може звернутись на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір» до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із відповідною заявою, оскільки судовий збір сплачений згідно рішення суду першої інстанції та зарахований на його рахунок.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, в задоволенні позову відмовлено правомірно, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі №0940/1886/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складено 25.02.2019