Справа № 444/737/17 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.
Провадження № 22-ц/811/1378/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія: 48
14 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої - судді Копняк С.М.,
суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Брикайло М.В.,
з участю відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 березня 2018 року, постановлене в складі головуючого - судді Мікули В.Є. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 про визнання шлюбу недійсним, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив, визнати недійсним шлюб, який був зареєстрований 22 липня 1982 року між громадянкою ОСОБА_5 та громадянином ОСОБА_2, актовий запис № 327.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 22 липня 1982 року було зареєстровано шлюб між громадянкою ОСОБА_5 та громадянином ОСОБА_2, про що зроблено актовий запис № 327. Після реєстрації шлюбу, громадянка ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_5. Зазначене підтверджується копією свідоцтва про шлюб (виданим повторно) серії НОМЕР_1 від 28.06.2015 р.
Зазначав, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 є його позивача та третьої особи - ОСОБА_4 батьками. ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача, ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 17 лютого 2016 року. Ще за життя, ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла все своє майно позивачу - ОСОБА_3 та його рідному брату, третій особі по справі - ОСОБА_4. Батько, ОСОБА_2, достеменно про це знав, не заперечував проти цього, оскільки мав свої особисті доходи та власне майно. Після смерті матері відкрилася спадщина і позивач з братом звернулися до нотаріуса з відповідними заявами, з метою прийняття такої спадщини за заповітом. Жодних претензій щодо спадкового майна, яке залишилося після смерті матері, батько, відповідач у справі, на той час не мав і не міг мати, оскільки він розумів і визнавав, що все майно, яке успадкували його сини належало виключно матері та придбано було за її власні кошти.
Однак, після того, як позивач з братом оформили спадщину, поведінка відповідача відносно них різко змінилася і він звернувся до Жовківського районного суду Львівської області з позовною заявою з вимогами про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом. Станом на даний час цей позов перебуває на розгляді у Жовківському районному суді Львівської області. Чому є такими дії відповідача, стало зрозуміло лише тепер, оскільки ОСОБА_2, після смерті матері у 2017 році зареєстрував шлюб з іншою жінкою. І вочевидь саме ця особа, з корисливих мотивів переконала відповідача пред'явити позов до своїх же синів.
Крім цього вказував, що ще за життя, його покійна мати, ОСОБА_6 завжди заявляла, що вона зареєструвала шлюб з батьком лише внаслідок його погроз їй та її батькам. А після реєстрації шлюбу, тобто з 1982 року протягом майже шести років з ним не проживала. І неодноразово зверталася до компетентних, на той час, органів із заявами про розірвання такого шлюбу.
Його представниками скеровані запити, до правонаступників цих органів, які здійснюють державну реєстрацію актів цивільного стану громадян та їх архів, з метою отримати копії таких заяв. Крім того, вказане підтверджується поясненнями очевидців подій, які передували укладенню спірного шлюбу. Зокрема, свідченнями ОСОБА_7, яка у своїй нотаріально засвідченій заяві вказала, що взаємної згоди на укладення шлюбу між громадянкою ОСОБА_5 та громадянином ОСОБА_2 не було.
Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що виключно з корисливих мотивів, здійснюючи психологічний тиск на ОСОБА_5, відповідач змусив її зареєструвати спірний шлюб, а після її смерті перейшов вже до конкретних дій, маючи на меті заволодіти її майном, до якого він жодного відношення не має і не мав.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просив такий задовольнити.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 12 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 березня 2018 року оскаржив позивач ОСОБА_3
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вважає, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Зазначає, що ОСОБА_5 вийшла заміж під впливом погроз розправи з нею та її рідними та психологічним тиском із сторони ОСОБА_2, що підтверджується показами допитаних в судовому засіданні свідків, оскільки жоден із допитаних свідків не вказав, що ОСОБА_5 дала згоду на шлюб з ОСОБА_2 Стверджує, що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_5 зверталась до органів РАЦсу з метою розлучення, проте під впливом психологічного тиску цього не зробила. Посилається також і на те, що суд не надав належної оцінки нотаріально засвідченим поясненням та поясненням у судовому засіданні свідка ОСОБА_7, яка є рідною сестрою покійної матері позивачка, і яка також підтвердила фізичний та матеріальний вплив на ОСОБА_5 з сторони ОСОБА_2, що спонукав ОСОБА_5 укласти оспорюваний шлюб. Зазначає, що суд також не врахував того факту, що подружжя тривалий час після одруження проживало окремо.
Просить рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 березня 2018 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
18.06.2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила закрити апеляційне провадження, оскільки порушуються права і свобода інтересів сторони відповідача, та, що додані докази є достатніми і дають у своїй сукупності змогу дійти висновку для правильного винесення судом першої інстанції рішення.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.
Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий - Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.
04 жовтня 2018 року у газеті «Голос України» опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.
А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується.
В судове засідання з'явився відповідач ОСОБА_2, інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подали. А відтак, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 про заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегією суддів справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 22 липня 1982 року було зареєстровано шлюб між громадянкою ОСОБА_5 та громадянином ОСОБА_2, про що зроблено актовий запис № 327. Після реєстрації шлюбу, громадянка ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_5. Зазначене підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 22 липня 1982 року (а.с. 5).
ОСОБА_6 та ОСОБА_2 є батьками позивача - ОСОБА_3 та третьої особи - ОСОБА_4.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 17 лютого 2016 року (а.с. 6).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.
За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Частиною 2 ст. 41 СК України встановлено, що при вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Разом з тим, колегією суддів враховуються положення законодавства чинного на момент укладення шлюбу, яким був врегульований порядок його укладення та підстави визнання такого недійсним.
Відповідно до статті 45 КпШС України шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15 - 17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб).
Відповідно до статті 15 КпШС України, для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку, який відповідно до статті 16 КпШС України встановлюється у 18 років для чоловіків і в 17 років для жінок.
Статтею 177 КпШС України визначалось, що реєстрація шлюбу провадиться в органах реєстрації актів громадянського стану в присутності осіб, які укладають шлюб.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема що таки шлюб між його батьками слід визнати недійсним з підстав його реєстрації без вільної згоди одного із подружжя, а саме його покійної матері.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 вийшла заміж під впливом погроз розправи з нею та її рідними та психологічним тиском з сторони відповідача ОСОБА_2, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки у матеріалах справи відсутні докази звернення покійної ОСОБА_6 до компетентних, на той час, органів з приводу наявності погроз з боку відповідача про застосування фізичного насильства до неї, чи її сім'ї з метою примушування її до вступу у шлюб.
Твердження апелянта про те, що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_5 зверталась до органів РАЦсу з метою розлучення, проте під впливом психологічного тиску цього не , також не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи не підтверджені.
Посилання в апеляційні скарзі на те, що подружжя тривалий час після одруження проживало окремо, колегією суддів також не приймається, оскільки припинення сімейних стосунків чи наявні конфлікти, які виникають між подружжям, є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним.
Інші доводи апеляційної скарги щодо укладення відповідачем шлюбу з корисливих мотивів, також не дають підстав для визнання шлюбу недійсним, оскільки є недоведенисми.
При цьому колегією суддів враховується, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі більше 30 років та за час перебування у шлюбі у них народилось двоє дітей. Протягом цього часу дійсність даного шлюбу ніким не оспорювалась та такий розірваним не був.
Всі докази та обставини, на які є посилання у апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність підстав для визнання шлюбу недійсним з підстави відсутності вільної згоди ОСОБА_6 на укладення такого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, немає.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 лютого 2019 року.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Бойко С.М.
Ніткевич А.В.