Справа № 447/2717/17 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І.
Провадження № 22-ц/811/1061/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія: 59
25 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої - судді Копняк С.М.,
суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, у письмовому провадженні, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Миколаївського районного центру зайнятості на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 07 червня 2018 року у справі за позовом Миколаївського районного центру зайнятості до ОСОБА_3, третьої особи: ТзОВ виробничо-комерційна фірма «Дані» ЛТД про стягнення матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, -
В грудні 2017 року Миколаївський районний центр зайнятості звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 24.07.2014 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до позивача, і йому було надано статус безробітного. ОСОБА_3 перебував на обліку в Миколаївському районному центрі зайнятості як безробітній та отримував допомогу по безробіттю з 24.07.2014 року по 09.09.2015 року. Відповідно до ст. 23 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_3 розпочато виплату допомоги по безробіттю з 13.11.2014 року по 26.07.2015 року. В результаті звірки розслідування страхового випадку позивачем було з'ясовано, що ОСОБА_3 перебуваючи на обліку як безробітній, перебував у трудових відносинах та отримував дохід у ТзОВ ВКФ «Дані» ЛТД. Оскільки відповідач не повідомив центр зайнятості про перебування у трудових відносинах та отримував дохід у ТзОВ ВКФ «Дані» ЛТД, ним було безпідставно отримано 8191, 25 грн. допомоги по безробіттю, які позивач просив суд стягнути.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 07 червня 2018 року у задоволені позову Миколаївського районного центру зайнятості до ОСОБА_3, третьої особи: ТзОВ виробничо-комерційна фірма «Дані» ЛТД про стягнення матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття - відмовлено.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 07 червня 2018 року оскаржив голова комісії з припинення юридичної особи - Миколаївського районного центру зайнятості - Корецький Р., подавши апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що при винесені оскаржуваного рішення судом неповно з'ясовано обставини справи та не в повному обсязі досліджено докази надані позивачем, а висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що районний суд прийшов до помилкового висновку про те, що на час подачі заяви до Миколаївського районного центру зайнятості щодо надання статусу безробітного відповідач подав достовірні дані, що він не є суб'єктом підприємницької діяльності та через відсутність роботи не має заробітку та інших доходів, оскільки такий висновок спростовується доказами, доданими центром зайнятості, а саме: 1) Актом розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язвкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Жовківського районного центру зайнятості від 02.09.2015 року № 99; 2) наказом про прийняття на роботу № 42 від 01.10.2013року; 3) наказом про звільнення з роботи № 0150 від 22.04.2015 рогку; 4) податковим розрахунком сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2013 (форма № 1 ДФ), які вказують на той факт, що на момент звернення (24 липня 2014 року) відповідача до центру зайнятості, він був зайнятою особою з 01.10.2013 (перебував у трудових відносинах з ТОВ «Дані» ЛТД). Однак докази, які спростували б ці дані відповідачем не надані. Тому вважає, що центром зайнятості надано належні докази, якими позивач обгрунтовує свої вимоги.
Просить скасувати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 07 червня 2018 року повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Миколаївського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття у сумі 8 191, 25 грн. задовольнити.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.
Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий - Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.
04 жовтня 2018 року у газеті «Голос України» опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.
А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває міський суд, який постановив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду, з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції, без повідомлення учасників справи.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами ( у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ураховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегією суддів справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.
Статтею 4 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою. До зайнятого населення також належать: непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за нею відповідно до законодавства.
З матеріалів справи вбачається наступне.
Відповідач ОСОБА_3 24 липня 2014 року звертався до позивача Миколаївського районного центру зайнятості із заявою щодо надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, при цьому вказав, що не є підприємцем та через відсутність роботи не має заробітку.
Відповідно до поданої заяви, ОСОБА_3 надано такий статус та призначено допомогу по безробіттю з 24.07.2014 року по 09.09.2015 року в сумі 8191 грн. 25 коп.
Згідно з актом № 99 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, виданим Жовківським районним центром зайвості, з'ясовано, що під час звернення за отримання статусу безробітного, ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТзОВ виробничо-комерційна фірма « Дані» ЛТД.
10 вересня 2015 року Миколаївським районним центром зайнятості надіслано відповідачу ОСОБА_3 повідомлення про стягнення виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття, у зв'язку із прихованням факту працевлаштування в ТзОВ ВКФ «Дані» ЛТД. У добровільному порядку погасити борг відповідач відмовилася, залишивши повідомлення без розгляду.
Як вбачається із доданих до матеріалів справи документів, 01.10.2013 року ОСОБА_3 подав заяву директору ТзОВ ВКФ «Дані» ЛТД про прийняття його на роботу слюсаря по сумісництву з 01.10.2013 року. 01.10.2013 року видано наказ № 42 ТзОВ ВКФ «Дані» ЛТД про прийняття ОСОБА_3 на роботу з 01.10.2013 року за сумісництвом слюсарем газомонтажних робіт. Наказом №0150 від 22.04.2015 року ОСОБА_3 звільнено з роботи за згодою сторін.
29 вересня 2015року ОСОБА_3 звернувся в Миколаївський РВ ГУ МВСУ у Львівській області із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, яке полягає в тому, що невідомі особи підробили від його імені заяву про прийняття на роботу та звільнення з роботи. По даному факту проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12015140250001259. Допитаний в межах даного кримінального провадження ОСОБА_3, який попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, показав, що заяви від 01.10.2013 року про прийняття його на роботу та від 02.04.2015 року про звільнення його з роботи з ТзОВ ВКФ «Дані» ЛТД він не писав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.
Частиною 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг».
Виходячи з фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час подачі заяви до Миколаївського районного центру зайнятості щодо надання статусу безробітного ОСОБА_3 подав достовірні дані, що він не є суб'єктом підприємницької діяльності та через відсутність роботи не має заробітку та інших передбачених законодавством доходів. А відтак, вважав, що позовні вимоги не є обґрунтованими та доказаними, і тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався і прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог.
Будь-яких інших доказів в обґрунтування позовних вимог та на спростування позиції відповідача, який звернувся у компетентні органи щодо підробки документів про його працевлаштування, про що надав суду відповідні докази, позивачем не надано і суду апеляційної інстанції.
Тому, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши дійсні обставини справи та вірно визначивши характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), суд першої інстанції правильно вважав, що позивачем не доведено умислу у діях відповідача, а саме умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними, як це передбачено п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» і з цих підстав відмовлено у задоволенні позову.
Отже, суд ухвалив правильне по суті і справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.
Належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апелянтом не представлено.
За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, немає.
У відповідності до вимог ст. 268 ч. 5 абзацу 2 датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 25 лютого 2019 року.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Миколаївського районного центру зайнятості- залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 07 червня 2018 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст даного судового рішення складено 25 лютого 2019 року.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Бойко С.М.
Ніткевич А.В.