Дата документу 11.02.2019 Справа № 317/981/18
ЄУ № 317/981/18 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/139/19 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7
розглянула 11 лютого 2019року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про зарахування у строк покарання строку попереднього ув'язнення стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Канівське Запорізького району Запорізької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 .
Встановлені ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області
від 13 квітня 2018 року обставини:
ОСОБА_8 , який відбував покарання у державній установі «Біленьківська виправна колонія (№ 99)»звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з клопотанням про зарахування у строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення з 06.08.2016 р. по 12.01.2018 р. із розрахунку - один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Клопотання вмотивоване тим, що Закон України № 2046-VIII погіршив становище засуджених, а тому він не поширюється на осіб, які вчинили злочини до 21.06.2017 р.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області
від 13 квітня 2018 року:
відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 щодо зарахування у строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення із розрахунку - один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Обґрунтовуючи вказане рішення, суд зазначив, що звертаючись до суду із даним клопотанням про зарахування строку попереднього ув'язнення з 06.08.2016 р. по 12.01.2018 р. із розрахунку - одному дню попереднього ув'язнення відповідають два дні позбавлення волі, ОСОБА_8 фактично не погоджується з ухваленим вироком від 30.08.2017 р. та ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 13.02.2018 р., які можуть бути оскаржені лише у порядку, визначеному розділом V Кримінального процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 , не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою суду, просить апеляційний суд переглянути рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2018 рокута задовольнити його клопотання і зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 06 серпня 2016 року по 12 січня 2018 року. Зазначає, що нова редакція ч. 5 ст. 72 КК України, що набула чинності 21 червня 2017 року, погіршує становище особи, а тому не може бути застосована до засудженого.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник у судовому засіданні, посилаючись на узгодження позиції із засудженим, частково підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, зарахувавши у строк покарання строк перебування під вартою по день набрання вироком законної сили.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Апеляційний суд у відповідності до ч. 1 ст. 404 КК України переглядає судове рішення в межах поданої апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Засуджений ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про зарахування йому строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, згідно вимог ч. 5 ст. 72 КК України, з 06 серпня 2016 року по 12 січня 2018 року, тобто з моменту затримання по дату приїзду до колонії.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 13 лютого 2018 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 було відмовлено (а.с. 15).
05 квітня 2018 року засуджений ОСОБА_8 вдруге звернувся до суду з аналогічним клопотанням та оскаржуваним рішенням суду від 13 квітня 2018 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 було відмовлено.
Перевіряючи законність та обґрунтованість такого рішення, суд апеляційної інстанції звертає увагу на тому, що положення кримінального процесуального закону не перешкоджають повторному зверненню з відповідним клопотанням.
Стосовно розгляду клопотання засудженого по суті, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.5 ст.72 КК України у редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 визначено правило зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
21 червня 2017 року набрав чинності Закон України № 2046-VIII від 18.05.2017, яким ч.5 ст.72 КК України викладено в іншій редакції, що передбачає зарахування строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Відповідно до ст.4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Згідно ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ч.4 ст.5 КК України у тих випадках, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Нормою ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили.
Як вбачається з матеріалів провадження 30.08.2017 року ОСОБА_8 засуджений вироком Дергачівського районного суду Харківської області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст.305, ст.ст. 69, 70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту затримання з 06 серпня 2016 року. Також, зараховано ОСОБА_8 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання перебування під вартою в місцях попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 06 серпня 2016 року по 20 червня 2017 року.
Відповідно до розпорядження про виконання вироку, вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 30 серпня 2017 року відносно ОСОБА_8 набрав законної сили 02 жовтня 2017 року (а.с.12).
Враховуючи наведене, не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги ОСОБА_8 в частині зарахування йому у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 06 серпня 2016 року по 20 червня 2017 року включно у співвідношенні один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, оскільки вказаний період вже зарахований ОСОБА_8 вироком суду за правилами ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.
Разом з тим, оскаржуваною ухвалою засудженому було повністю відмовлено у застосування положення ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, проте Велика Палата Верховного Суду 29 серпня 2018 року прийняла постанову щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), відповідно до якої дійшла висновку про те, що ч.5 ст.72 КК України є нормою матеріального кримінального права, а не кримінального процесуального права.
Відповідно до правового висновку щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання) Велика Палата Верховного Суду констатувала, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючи (ультрактивну) дію.
Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст.5 КК України не допускається
Враховуючи вищевказані обставини, рішення Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає необхідним зарахувати засудженому ОСОБА_8 строк його попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по дату набрання законної сили вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 30 серпня 2017 року щодо нього, а саме по 02 жовтня 2017 року включно, згідно вимог ч.5 ст.72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а тому вимоги апеляційної скарги засудженого ОСОБА_8 в цій частині підлягають задоволенню.
В решті вимог апеляційної скарги засудженого ОСОБА_8 , а саме у зарахуванні йому у строк покарання періоду з 03 жовтня 2017 року по 12 січня 2018 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, слід відмовити, оскільки вказаний засудженим в апеляційній скарзі період не відноситься до періоду попереднього ув'язнення та він не може бути йому зарахований, як на тому він наголошує, у строк покарання відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України.
Вимогами ч.1 п.4 ст.409 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали, відповідно до якої частково задовольнити клопотання засудженого про зарахування строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання, згідно вимог ч.5 ст.72 КК України.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 413, КПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_8 про зарахування у строк покарання строку попереднього ув'язнення скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання ОСОБА_8 про зарахування у строк покарання строку попереднього ув'язнення задовольнити частково.
У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 02 жовтня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3