Єдиний унікальний № 333/6430/18 Головуючий в 1 інст. Кулик В.Б.
Провадження №33/807/69/19 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.
Категорія ст. 124 КУпАП
15 лютого 2019 року місто Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашева С.В., за участю захисника-адвоката Панченка Б.М., іншого учасника ДТП - ОСОБА_3, розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за апеляційною скаргою останнього на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 12 грудня 2018 року, якою
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 340 (триста сорок) гривень.
Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 352 гривні 40 копійок.
Згідно з постановою суду, 17 листопада 2018 року об 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 в Запорізькій області, смт. Балабино, автодорога Н 08, керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110247, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на нерегульованому перехресті, при виїзді з вул. Урицького не надав переваги в русі транспортному засобу DACIA LOGAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, травмованих немає.
В апеляційній скарзі з доповненнями ОСОБА_4 просить оскаржувану постанову суду скасувати, застосувати до нього положення ст. 22 КУпАП та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не дотримався вимог ст.280 КУпАП, та помилково зазначив у постанові, про відсутність пом'якшуючих обставин, водночас, зазначивши, що «ОСОБА_4 визнав вину, щиро розкаявся та прохав суд застосувати положення ст. 22 КУпАП». Крім того, судом не враховано його майновий стан при накладенні адміністративного стягнення, а саме те, що він не працює та жодних доходів не отримує. Також апелянт звертає увагу на те, що шкода, завдана в ході ДТП, ним відшкодована. Отже, вважає, що судом порушено вимоги ст. 33 КУпАП, оскільки в матеріалах справи та тексті самої постанови відсутні відомості про дослідження та врахування характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Таким чином, постанова суду не відповідає вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП.
Крім того, апелянт зазначає, що у того ж судді перебуває інша справа про адміністративне правопорушення щодо нього - за ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому вважає, що справи відносно нього за ст.124 КУпАП та ч.1 ст. 130 КУпАП повинні були бути об'єднані та розглядатись разом, чого зроблено не було.
Вислухавши захисника-адвоката Панченка Б.М., який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями та просив її задовольнити; іншого учасника ДТП - ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали справи та аргументи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_4 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах, є обґрунтованими, та ніким з учасників справи не оспорюються.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_4, визначенні його виду та розміру, судом першої інстанції дотримані загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення встановлені ст.33 КУпАП.
Так, судом враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника ОСОБА_4, ступінь його вини та накладено найменш суворе адміністративне стягнення, передбачене санкцією ст.124 КУпАП, - у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Отже, обставини, на які посилається ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, фактично були враховані судом при накладенні стягнення.
Перевіряючи доводи апелянта щодо малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, внаслідок чого була завдана матеріальна шкода.
Тобто вважати вказане правопорушення малозначним підстав немає, відповідно немає і підстав для застосування положень ст.22 КупАП, як про це просить апелянт.
Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції вимог ст.36 КУпАП, апеляційний суд вважає також безпідставними, з огляду на наступне.
Так, дійсно частиною 2 вказаної статті передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Проте, як встановлено при апеляційному розгляді, справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП розглядалися судом не одночасно.
Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_4 та доповненнях до цієї скарги, правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2018 року відносно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева
Дата документу Справа № 333/6430/18