Єдиний унікальний номер 220/310/18 Номер провадження 22-ц/804/382/19
Доповідач Санікова О.С.
21 лютого 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Санікової О.С.
суддів: Агєєва О.В., Будулуци М.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщені суду в місті Бахмуті цивільну справу №220/310/19
за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року,
(суддя - Назаренко Г.В. рішення ухвалено у м. Покровськ, повний текст судового рішення складений 29 жовтня 2018 року),
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на те, що він працював на посаді стрільця Донецької стрілецької команди з охорони вузла зв'язку Ясинуватського загону воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця» з 27.07.2009 року по 03.04.2017 року, звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.
ПАТ «Укрзалізниця» нарахувало, але не виплатило йому заробітну плату за період: лютий 2017 року - квітень 2017 року в сумі 20 228,52 грн., яку він просив стягнути з відповідача.
Відповідач не провів з ним розрахунок у день його звільнення, у зв'язку з чим він просив стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03.04.2017 року по 08.02.2018 року в сумі 22 351 грн.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку
В апеляційній скарзі позивач просить рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18.10.2018 року скасувати та винести постанову, якою задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема, позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позов не підлягає задоволенню через відсутність передавального акту майна ДП «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», оскільки позивач виконував свої трудові обов'язки і це не може бути підставою для невиконання підприємством свого обов'язку щодо сплати заробітної плати. Крім того, саме ПАТ «Українська залізниця» видала позивачу довідку, яка підтверджує заборгованість із заробітної плати, а тому ця особа є належним відповідачем.
На вказану апеляційну скаргу від представника АТ «Українська залізниця» надійшов відзив, у якому він просить продовжити строк для подання відзиву та залучити відзив на апеляційну скаргу до матеріалів справи; відмовити в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18.10.2018 року. Відзив на апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції через відділення поштового зв'яжу 15.02.2019 року, тобто із дотриманням строку для подачі відзиву, який був встановлений судом.
На думку відповідача, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки ПАТ «Укрзалізниця» як нова юридична особа утворено згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та розпочало свою діяльність з 01.03.2015 року.
ПАТ «Укрзалізниця» не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, в тому числі й ДП «Донецька залізниця».
На теперішній час ДП «Донецька залізниця» залишається юридичною особою (згідно з даними ЄДРПОУ знаходиться в стані припинення, з реєстру не виключено) та має відповідати за своїми зобов'язаннями. Тобто, на думку відповідача, належним відповідачем по справі є ДП «Донецька залізниця». Тому позивач мав право подати клопотання про залучення або заміну відповідача, однак ним не скористався.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У ч.3 цієї статті зазначено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, сумарна вартість яких дорівнює 42 579,52 грн.
Враховуючи те, що апеляційним судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі та зважаючи на те, що спір виник із трудових відносин, ціна позову не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, справа підлягає розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів в трудовій книжці позивача УКР № 0868609 його було прийнято на роботу стрільцем Донецької стрілецької команди з охорони вузла зв'язку Ясинуватського загону в/охорони Донецької залізниці ст. Ясинувата (наказ № 243 НОР-ос від 05.08.2008 року). 09.06.2009 року Ясинуватський загін воєнізованої охорони Донецької залізниці перейменований на Ясинуватський загін воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця». 01.04.2015 року ОСОБА_1 переведено стрільцем стрілецької команди з охорони вантажів та об'єктів 7 групи ст. Донецьк Ясинуватського загону воєнізованої охорони ДП «Донецька залізниця» (наказ № 22/НОР-ОС від 01.04.2015р.), звільнено 03.04.2017 року за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, наказ № 76/НОР-ОС від 03.04.2017 року.
Згідно копії довідки Ясинуватського загону воєнізованої охорони ДП «Донецька залізниця» № 100 від 05.04.2017 року заробітна плата, нарахована ОСОБА_1 за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року в сумі 20228,52 грн., не сплачена.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку пред'явлені позивачем не до належного відповідача - ПАТ «Укрзалізниця», тоді як зобов'язання за трудовими зобов'язаннями у нього виникли з ДП «Донецька залізниця», яке на теперішній час не ліквідовано.
Такі висновки суду є помилковими.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КзпП та Законом України «Про оплату праці», а позивач працював на посаді стрільця Донецької стрілецької команди з охорони вузла зв'язку Ясинуватського загону воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецької залізниця» та був звільнений 03 квітня 2017 року, виконував свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав усі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Що ж стосується посилань суду першої інстанції з приводу звернення ОСОБА_1 з позовом до неналежного відповідача ПАТ «Українська залізниця» слід зазначити наступне.
Відповідно до Закону України від 23.02.2012 року № 4442-IV«Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця» ДП «Донецька залізниця» було реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
Також Кабінет Міністрів України своєю постановою від 02 вересня 2015 року № 735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПАТ «Українська залізниця» внесена в реєстр 21 жовтня 2015 року. ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у ПАТ «Українська залізниця» та є регіональною філією даного товариства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до не обґрунтованого висновку про те, що ПАТ «Українська залізниця» є неналежним відповідачем у справі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно із довідкою про доходи № 100, яка видана Ясинуватським загоном воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецької залізниця», заробітна плата ОСОБА_1 з лютого 2016 року по квітень 2017 року складає 20 228,52 грн. та є несплаченою роботодавцем. Відповідачем зазначена обставина належними та допустимими доказами не спростована. Тому позовні вимоги позивача про стягнення зазначеної заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню.
Що ж стосується вимог позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 22 351 грн., то вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.
З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі за місцем роботи позивачки. З 20.03.2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі за фактичним місцем роботи позивача, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання ПАТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов'язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей 47,83,115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язаної сторони за трудовим договором.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказуванню.
Апеляційний суд вважає,що зазначений висновок Торгово-промислової палати України, який міститься в інших цивільних справах аналогічної категорії, є належним та допустимим доказом та підтверджує відсутність вини відповідача у непроведенні своєчасного розрахунку з позивачем при його звільненні, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Посилання представника АТ «Українська залізниця» у відзиву на апеляційну скаргу на те, що ДП «Донецька залізниця» з єдиного державного реєстру як юридична особа не виключено, свої активи і зобов'язання до ПАТ «Укрзалізниця» не передавало (відсутні первинні документи про таку передачу) є безпідставними, оскільки здійснення процедури припинення юридичної особи, в даному випадку ДП «Донецька залізниця» не залежить від дій позивача, оскільки стосується правових взаємовідносин між ДП «Донецька залізниця» та ПАТ «Укрзалізниця», що не повинно впливати на порушення трудових прав позивача.
Керуючись ст.ст.367, 368, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» розташованого за адресою - 03680 м. Київ вул.Тверська-5, ( код ЄДРПОУ- 40075815), в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1, РНОКПП - НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року в сумі 20 228,52 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді:
Повний текст постанови складений 25 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач О.С. Санікова