Справа № 707/10164/2012
ІМЕНЕМ України
18 лютого 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі :
судді-доповідача : Готри Т.Ю.,
суддів : Гошовського Г.М., Джуги С.Д.,
з участю секретаря : Волощук В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача Шелепець Максима Тарасовича про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,
У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 8 лютого 2010 року між ним і ОСОБА_4 був укладений договір позики, згідно якого він передав ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 100 000 (сто тисяч) Євро.
Договір позики укладено в письмовій формі у виді розписки, що відповідає вимогам статті 1047 Цивільного кодексу України.
Згідно розписки кошти мали бути повернуті у строк до 8 вересня 2011 року, однак до цього часу такі ОСОБА_4 йому так і не повернуті.
Посилаючись на наведені обставини, та з урахуванням поданих уточнень позовної заяви, позивач ОСОБА_3 просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь суму боргу за договором позики в розмірі 100 000 Євро, проценти за користування позикою за період з 8 лютого 2010 року по 10 червня 2016 року в розмірі 75 206,15 Євро, три проценти річних за весь час прострочення за період з 9 вересня 2011 року по 10 червня 2016 року в розмірі 14 276,71 Євро, а всього 189 482,86 Євро з визначенням еквіваленту в національній валюті на день ухвалення рішення.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 квітня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в розмірі 100 000 Євро, проценти за користування позикою за період з 8 лютого 2010 року по 10 червня 2016 року в розмірі 75 206,15 Євро, три проценти річних за весь час прострочення за період з 9 вересня 2011 року по 10 червня 2016 року в розмірі 14 276,71 Євро, а всього 189 482,86 Євро з визначенням еквіваленту в національній валюті на день здійснення платежу.
Вирішено питання про судові витрати.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 15 червня 2017 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 квітня 2017 року скасовано. Ухвалено по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та відсотків за договором позики відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 15 червня 2017 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді зазначеної цивільної справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Шелепець М.Т. заявив клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що в матеріалах справи є три висновки експертизи, зокрема висновок №1443 від 10 липня 2013 року судового експерта Кучинської В.О. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та висновок №2656 від 18 вересня 2014 року комісійної криміналістичної експертизи з дослідження почерку і підписів, складений експертами Гордон Л.В. і Сех Г.Е. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, якими встановлено, що рукописні записи в розписці від 8 лютого 2010 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_4, розташований під рукописним текстом перед записом «ОСОБА_4» в розписці від 8 лютого 2010 року, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою з намаганням його виконавця наслідувати справжній підпис ОСОБА_4
В той же час, висновком експертів за результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи №1643/1644/16-32 від 31.05.2016 року, складеним експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Бондар М.Є. і Сукмановою Т.О. встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4, розміщений у рядку з рукописним записом дати «8.02.10 г.» у розписці від імені ОСОБА_4 від 8.02.2010, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_4, розміщений у рядку з рукописним записом дати «8.02.10 г.» у розписці від імені ОСОБА_4 від 8.02.2010, виконаний ОСОБА_4. Питання ухвали суду «чи виконаний рукописний текст розписки від 8 лютого 2010 (т.2 а.с.57) ОСОБА_4 чи іншою особою?» експертами не вирішувалось з причин, вказаних у п.3 дослідницької частини висновку експертів.
Зазначав, що даний висновок, як у відповідача ОСОБА_4 так і у суду першої інстанції, викликав сумніви щодо його правильності, про що судом першої інстанції було вказано в ухвалі від 16 вересня 2016 року про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, проведення якої було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С.Бокаріуса.
Однак, експерти даної установи не змогли дати відповідний висновок і не відповіли на поставлені судом запитання, незважаючи на те, що для проведення попередніх експертиз та зроблених експертами висновків, наданих ОСОБА_4 зразків вистачало.
Посилаючись на те, що висновок експертів №1643/1644/16-32 від 31.05.2016 року суперечить двом попереднім висновкам №1443 від 10 липня 2013 року та №2656 від 18 вересня 2014 року і викликає сумнів в його правильності, просив призначити повторну судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання:
1)Чи виконаний рукописний текст розписки від 8 лютого 2010 року (т.2 а.с.57) ОСОБА_4, чи іншою особою з намаганням наслідування почерку ОСОБА_4?
2)Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4, розташований під рукописним текстом розписки від 8 лютого 2010 року (т.2 а.с.57) ОСОБА_4, чи іншою особою з намаганням наслідувати справжній підпис ОСОБА_4?
Заслухавши пояснення ОСОБА_4, який клопотання підтримав, пояснення позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_11, які заперечили щодо призначення по справі повторної експертизи, апеляційний суд вважає, що клопотання представника відповідача Шелепець М.Т. підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики від 8 лютого 2010 року в розмірі 100 000 Євро, проценти за користування позикою за період з 8 лютого 2010 року по 10 червня 2016 року в розмірі 75 206,15 Євро, три проценти річних за весь час прострочення за період з 9 вересня 2011 року по 10 червня 2016 року в розмірі 14 276,71 Євро, а всього 189 482,86 Євро з визначенням еквіваленту в національній валюті на день ухвалення рішення.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Однак, відповідач ОСОБА_4 категорично заперечує про задоволення позову і стягнення з нього зазначеної суми, посилаючись на те, що він розписку від 8 лютого 2010 року не писав, кошти у ОСОБА_3 не позичав і правовідносин позики між ними не існує.
Згідно із ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми.
За змістом частин 1, 2 статті 207 і частини 2 статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов'язанням її повернення), так і дати її отримання.
Як зазначалось вище, відповідач ОСОБА_4 заперечує факт укладення між ним і позивачем ОСОБА_3 договору позики, а також написання розписки від 8 лютого 2010 року.
З висновку №1443 від 10 липня 2013 року, складеного судовим експертом Кучинською В.О. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та висновку №2656 від 18 вересня 2014 року комісійної криміналістичної експертизи з дослідження почерку і підписів, складеного експертами Гордон Л.В. і Сех Г.Е. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, слідує, що рукописні записи в розписці від 8 лютого 2010 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_4, розташований під рукописним текстом перед записом «ОСОБА_4» в розписці від 8 лютого 2010 року, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою з намаганням його виконавця наслідувати справжній підпис ОСОБА_4
Однак, висновком експертів за результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи №1643/1644/16-32 від 31.05.2016 року, складеним експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Бондар М.Є. і Сукмановою Т.О. встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4, розміщений у рядку з рукописним записом дати «8.02.10 г.» у розписці від імені ОСОБА_4 від 8.02.2010, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_4, розміщений у рядку з рукописним записом дати «8.02.10 г.» у розписці від імені ОСОБА_4 від 8.02.2010, виконаний ОСОБА_4. Питання ухвали суду «чи виконаний рукописний текст розписки від 8 лютого 2010 (т.2 а.с.57) ОСОБА_4 чи іншою особою?» експертами не вирішувалось з причин, вказаних у п.3 дослідницької частини висновку експертів.
Щодо висновку № 1443 від 10 липня 2013 року, то Верховний Суд у своїй постанові від 14 листопада 2018 року в даній цивільній справі зазначив, що цей висновок не може вважатися об'єктивним, оскільки не було забезпечено відібрання належної кількості вільних та експериментальних зразків почерку і підпису відповідача відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5.
Стосовно висновку №2656 від 18 вересня 2014 року комісійної криміналістичної експертизи з дослідження почерку і підписів, складеного експертами Гордон Л.В. і Сех Г.Е. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, то Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року про цей висновок (щодо його об'єктивності чи необ'єктивності) нічого не вказав.
Разом з цим, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року (т.2 а.с.127-129) зазначено, що висновок №2656 від 18 вересня 2014 року комісійної криміналістичної експертизи з дослідження почерку і підписів, не відповідає нормам процесуального закону.
Такого висновку суд дійшов виходячи з того, що відповідно до клопотання про проведення повторної почеркознавчої експертизи представника позивача ОСОБА_11 ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 листопада 2013 року була призначена повторна судово-почеркознавча експертиза (т.1 а.с. 131-136, 142). Однак матеріали справи не були направлені на проведення експертизи відповідно до прийнятої судом першої інстанції ухвали.
Апеляційним судом також було порушено норми процесуального права, оскільки з аналізу ч.1 ст.143 ЦПК України слідує, що для призначення судом експертизи обов'язковою умовою є заява осіб, які беруть участь у справі, однак до суду апеляційної інстанції відповідна заява сторонами у справі не подавалась. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 9 липня 2014 року справу направлено до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи, призначеної ухвалою від 5 березня 2014 року. Призначаючи у справі комісійну почеркознавчу експертизу, апеляційний суд лише зазначив, що така експертиза була призначена судом першої інстанції, що не відповідає нормам процесуального закону.
Однак, як слідує з матеріалів справи, ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 7 листопада 2013 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_11 була призначена повторна судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручено іншому експертові Львівського науково-дослідного інституту (т.1 а.с.142-143).
Для проведення зазначеної експертизи судом від відповідача ОСОБА_4 були відібрані експериментальні зразки почерку та підпису (т.1 а.с.182-193), що стверджується журналом судового засідання від 3.12.2013 року (т.1 а.с.194-196).
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 3 грудня 2013 року з Мукачівської ОДПІ, ТОВ «Барва» та Центральної виборчої комісії були витребувані відповідні письмові документи (т.1 а.с.197).
Однак, судом першої інстанції ухвала про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи від 7 листопада 2013 року виконана не була.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема журналу судового засідання від 5 березня 2014 року, представник відповідача ОСОБА_4 - Шелепець М.Т. в суді апеляційної інстанції заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (т.2 а.с.21-22).
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 5 березня 2014 року клопотання представника відповідача Шелепець М.Т. задоволено.
Призначено по справі почеркознавчу комісійну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (т.2 а.с.25).
Відповідно до ч.1 ст.143 ЦПК України для з»ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами (ч.1 ст.145 ЦПК України).
Таким чином, з наведеного слідує, що для призначення судом експертизи обов'язковою умовою є заява осіб (особи), яка бере участь у справі. Така заява (клопотання) в усній формі була зроблена представником відповідача Шелепець М.Т. Цивільний процесуальний кодекс України не містить вимог щодо подання такої заяви у письмовій формі, а тому заява про призначення судом експертизи може бути зроблена особою, яка бере участь у справі, і в усній формі. В даному випадку заява обох сторін, як це передбачено ч.1 ст.145 ЦПК України, про призначення судової почеркознавчої експертизи - не вимагається.
Отже, призначаючи в даній справі комісійну почеркознавчу експертизу, апеляційний суд виходив із того, що наявний в справі висновок експерта від 10 липня 2013 року не може братись до уваги, оскільки він здійснений на підставі вільних зразків підпису відповідача, які відбирались поза судовим засіданням його представником. Тому по справі слід призначити нову експертизу на підставі експериментальних взірців підпису відповідача, які відбирались в судовому засіданні суду першої інстанції з урахуванням вільних взірців підпису відповідача, які є в матеріалах справи. З метою уникнення будь-яких сумнівів в проведенні об'єктивності експертизи суд вважав за необхідне призначити комісійну експертизу.
На виконання ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 5 березня 2014 року експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Гордон Л.В. і Сех Г.Е. було складено висновок №2656 від 18 вересня 2014 року комісійної криміналістичної експертизи з дослідження почерку і підписів, яким встановлено, що рукописні записи в розписці від 8 лютого 2010 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_4, розташований під рукописним текстом перед записом «ОСОБА_4» в розписці від 8 лютого 2010 року, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою з намаганням його виконавця наслідувати справжній підпис ОСОБА_4
Однак, висновком №1643/1644/16-32 від 31.05.2016 року, складеним експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Бондар М.Є. і Сукмановою Т.О. встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4, розміщений у рядку з рукописним записом дати «8.02.10 г.» у розписці від імені ОСОБА_4 від 8.02.2010, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_4, розміщений у рядку з рукописним записом дати «8.02.10 г.» у розписці від імені ОСОБА_4 від 8.02.2010, виконаний ОСОБА_4. Питання ухвали суду «чи виконаний рукописний текст розписки від 8 лютого 2010 (т.2 а.с.57) ОСОБА_4 чи іншою особою?» експертами не вирішувалось з причин, вказаних у п.3 дослідницької частини висновку експертів (оскільки у розпорядження експертів, незважаючи на заявлене клопотання, не надано зразків почерку ОСОБА_4, максимально наближених до дати складання досліджуваної розписки, а також виконаних раніше 2010 року) (т.3 а.с.31-36).
Отже з наведеного слідує, що висновки, які містяться в експертизі №1643/1644/16-32 від 31.05.2016 року суперечать висновкам, які містяться в експертизі №2656 від 18 вересня 2014 року, а також, що останній висновок від 31.05.2016 року не містить відповіді на запитання «чи виконаний рукописний текст розписки від 8 лютого 2010 (т.2 а.с.57) ОСОБА_4 чи іншою особою?», тоді як у висновку від 18 вересня 2014 року експертами на це запитання відповідь надана.
Відповідно до ч.2 ст.113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Таким чином, апеляційний суд вважає, що з метою усунення сумнівів в правильності висновку №1643/1644/16-32 від 31.05.2016 року, складеного експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який не містить відповіді на запитання «чи виконаний рукописний текст розписки від 8 лютого 2010 (т.2 а.с.57) ОСОБА_4 чи іншою особою?», тоді як у висновку від 18 вересня 2014 року експертами на це запитання відповідь надана, та з урахуванням пояснень відповідача ОСОБА_4, який категорично заперечує факт укладення договору позики, написання ним розписки від 08.02.2010 року та отримання за цією розпискою від ОСОБА_3 грошей, а також на виконання вказівок Верховного Суду, які містяться у постанові від 14 листопада 2018 року, по даній справі слід призначити повторну судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання :
1)Чи виконаний рукописний текст розписки від 8 лютого 2010 року (т.2 а.с.57) ОСОБА_4, чи іншою особою з намаганням наслідування почерку ОСОБА_4?
2)Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4, розташований під рукописним текстом розписки від 8 лютого 2010 року (т.2 а.с.57) ОСОБА_4, чи іншою особою з намаганням наслідувати справжній підпис ОСОБА_4?
3)Чи виконаний рукописний текст розписки від 8 лютого 2010 року і підпис на цій розписці одним й тим самим фарбником ?
Проведення експертизи доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, яким надати матеріали цивільної справи.
На час проведення експертизи провадження у справі зупинити.
Керуючись ст.113 ЦПК України, апеляційний суд,
Клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Шелепець Максима Тарасовича - задовольнити.
Призначити по даній цивільній справі повторну судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання:
1)Чи виконаний рукописний текст розписки від 8 лютого 2010 року (т.2 а.с.57) ОСОБА_4, чи іншою особою з намаганням наслідування почерку ОСОБА_4?
2)Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4, розташований під рукописним текстом розписки від 8 лютого 2010 року (т.2 а.с.57) ОСОБА_4, чи іншою особою з намаганням наслідувати справжній підпис ОСОБА_4?
3)Чи виконаний рукописний текст розписки від 8 лютого 2010 року і підпис на цій розписці одним й тим самим фарбником ?
Проведення експертизи доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м.Одеса, вул.Ланжеронівська, 26), на дослідження яким надати матеріали цивільної справи.
При проведенні повторної експертизи використати експериментальні взірці підпису та тексту ОСОБА_4, які знаходяться в матеріалах справи т.1 а.с.182-193, та вільні взірці підпису ОСОБА_4, які знаходяться в матеріалах справи т.1 а.с. 52-55, 206, 207, 227-230, т.2 а.с.46, 49, 50, т.3 а.с.140, вільні взірці рукописного тексту, які знаходяться в т.2 а.с. 47, 48, а також оригінал розписки, що знаходиться в т.2 а.с.57.
Попередити експертів про кримінальну відповідальність згідно з ст.ст. 384, 385 КК України.
Оплату за проведення даної експертизи покласти на відповідача ОСОБА_4
На час проведення експертизи зупинити провадження у справі.
Ухвала суду в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач :
Судді :