20 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/4470/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (суддя - Костецький Н.В., час ухвалення - 12:11, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 22.11.2018 року),
в адміністративній справі №813/155/18 за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ»,
про застосування арешту коштів на рахунках,
встановив:
У січні 2018 року позивач Офіс ВПП ДФС України звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ТзОВ «Корпорація КРТ», в якому просив застосувати арешт коштів, які перебувають на усіх рахунках, відкритих у банках, які здійснюють обслуговування відповідача.
Відповідач ТзОВ «Корпорація КРТ» позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у повному обсязі в задоволенні позову.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції від 15.11.2018 року не погодився позивач Офіс ВПП ДФС України та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте без врахування фактичних обставин справи, положень чинного законодавства, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому це рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт Офіс ВПП ДФС зазначає, що підставою для застосування арешту коштів на рахунках в банку є відмова платника податку від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача ТзОВ «Корпорація КРТ». Так, 05.01.2018 року посадовими особами Офісу ВПП ДФС здійснено вихід за фактичною адресою ТзОВ «Корпорація КРТ» де було пред'явлено відповідачу Направлення на проведення перевірки №1 від 05.01.2018 р. та №126 від 16.05.2017 р. та копію наказу №7 від 03.01.2018 р. «Про внесення змін до наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11.05.2017р. №1003 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки». Однак, відповідачем не було допущено посадових осіб податкового органу до проведення виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що зафіксовано у акті №3/28-10-48-14/37786904 від 05.01.2018 р.. Тому згідно вимог п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України є підстави для застосування арешту майна платника податків. Згідно абз.2 п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України, арешт коштів на рахунку здійснюється виключно на підставі рішення суду. Також, звертає увагу апелянт на те, що наказ №1003 від 11.05.2017 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» відповідає вимогам ПК України про призначення позапланової документальної перевірки, що підтверджується, зокрема, судовими рішеннями щодо оскарження згаданого наказу.
За результатами апеляційного розгляду апелянт Офіс ВПП ДФС України просить скасувати рішення суду від 15.11.2018 року та винести нову постанову, якою повністю задоволити позовні вимоги.
Відповідач ТзОВ «Корпорація КРТ» подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 15.11.2018 року залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу Офісу ВПП ДФС України слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Офісом ВПП ДФС 11.05.2017 р. видано наказ №1003 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Корпорація КРТ» (а.с. 155).
На підставі вказаного наказу від 11.05.2017 р. №1003 видано направлення на перевірку від 16.05.2017 р. №126 (а.с. 158).
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 р. у справі №876/9986/17 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2017р. та прийнято нову, якою відмовлено в задоволенні позову ТзОВ «Корпорація КРТ» до Офісу ВПП ДФС про визнання протиправним та скасування наказу №1003 від 11.05.2017 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки (а.с. 121-124).
Також судом встановлено, що Офісом ВПП ДФС 03.01.2018 р. винесено наказ №7 «Про внесення змін до наказу Офісу великих платників податків ДФС від 11.05.2017 р. №1003 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», у зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Корпорація КРТ» щодо скасування наказу Офісу великих платників податків ДФС від 11.05.2017р. №1003 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 (по справі № 876/9986/17), враховуючи доповідну записку заступника начальника відділу аудиту Львівського управління Офісу ВПП ДФС Чернецької Т.Ю. від 02.01.2018р. №10/28-10-14, та з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Корпорація «КРТ», що призначена наказом №1003 (а.с. 156).
На підставі вказаного наказу від 03.01.2018 р. №7 видано направлення на перевірку від 05.01.2018 р. №1 (а.с. 157).
Посадовими особами позивача 05.01.2018 року здійснено вихід за фактичною адресою позивача ТзОВ «Корпорація КРТ» м. Львів, вул. Лазаренка, 1, з метою розпочати позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Корпорація КРТ», з питань господарських відносин з ПП «Грандбудсервіс» за липень 2016 року, ТОВ «Юніком Групп» за грудень 2016 року, ТОВ «Старк-Груп» за листопад 2016 року, ТОВ «Фрайм Консалт» за грудень 2016 року, ТОВ «Топ Актив» за грудень 2016 року, ТОВ «Техторг Груп» за травень і червень 2016 року, ТОВ «Грінбокс Студіо» за листопад 2016 року, ТОВ «Смартхолд» за жовтень 2016 року, ТОВ «Кейнфор» за грудень 2016 року, ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг» за листопад 2016 року, ТОВ «Фіолент Групп» за січень 2017 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначених контрагентів та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства.
Офісом ВПП ДФС складено акт №3/28-10-48-14/37786903 від 05.01.2018 р. про відмову у допуску до проведення перевірки посадовими особами ТзОВ «Корпорація «КРТ» (а.с. 163-164).
Також Офісом ВПП ДФС складено акт №4/28-10-48-14/37786903 від 05.01.2018 р. про відсутність посадової особи ТзОВ «Корпорація «КРТ» (а.с. 165).
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо застосування арешту коштів на рахунках платника податків ТзОВ «Корпорація «КРТ», виходячи з наступного.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Статтею 75.1 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Згідно п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Згідно з п.п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосований контролюючими органами лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у пп.94.2.1 - 94.2.7 п.94.2 ст.94 ПК України, зокрема якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
Пунктом 94.4 статті 94 ПК України передбачено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Пунктом 94.6 ст.94 ПК України передбачено, що керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (п.94.10 ст.94 ПК України).
Отже, Офіс ВПП ДФС, у разі недопуску платником податків до проведення перевірки, може звернутися до суду з вимогою виключно про арешт майна платника податків або ж з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Згідно п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
З аналізу вказаних законодавчих положень видно, що арешт коштів на рахунках платника податків є спеціальною складовою загального арешту майна, який відрізняється виключною процедурою його застосування, та є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого відповідно до положень пунктів 94.2, 94.5 ст.94 ПК України. Непідтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку унеможливлює право податкового органу на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах щодо подібних правовідносин, зокрема у постанові від 27 березня 2018 року (справа №813/2316/17) та постанові від 12 червня 2018 року (справа №812/864/13-а).
Судом першої інстанції вірно зазначено, що немає доказів наявності у ТзОВ «Корпорація КРТ» податкового боргу та факту відсутності майна для погашення цього податкового боргу, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.
Крім цього, судом встановлено, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 р. закрито провадження в адміністративній справі №813/154/18 за заявою Офісу ВПП ДФС до ТзОВ «Корпорація КРТ» щодо підтвердження обґрунтування адміністративного арешту майна платників податків (а.с. 175-176).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 р. у справі № 813/1910/17, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 р., відмовлено у задоволенні позову Офісу ВПП ДФС про застосування арешту коштів на рахунках ТзОВ «Корпорація КРТ» у зв'язку з відмовою посадових осіб у допуску до проведення перевірки на підставі наказу від 11.05.2017 р. №1003 (а.с. 100-104, 105-109).
Отже, позивачем не обґрунтовано необхідності застосування арешту коштів на рахунках позивача, в тому числі щодо недостатності арешту майна за рішенням відповідного керівника органу ДФС.
Згідно статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Офісу ВПП ДФС до ТзОВ «Корпорація КРТ» про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року в адміністративній справі №813/155/18 за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» про застосування арешту коштів на рахунках - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи чи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: В. В. Гуляк
Судді: Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови складено 25.02.2019 року