20 лютого 2019 року № 857/2889/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,
при секретарі судового засідання - Смидюк Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у справі №0340/1314/18 (суддя Плахтій Н.Б., м.Луцьк) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд, -
У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» (далі - ТОВ) звернулося до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 07.03.2018 №1 (далі - Розрахунок).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги вказує, що оскаржуваний Розрахунок здійснено відповідно до «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок) із врахуванням вимог пунктів 21, 31-1 цього Порядку, згідно з якими плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України, або за частину, яку перевізник має намір проїхати. При цьому зазначає, що водій транспортного засобу, що належить позивачу не запитував у працівників Управління Укртрансбезпеки у Волинській області (далі - Управління) документи на відповідність засобу вимірювальної техніки встановленим вимогам. Разом з тим, вказує, що зважування проводилось приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA №417, який відповідає вимогам «Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки», затвердженого постановою КМУ від 13.01.2016 №94.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що факт перевезення ТОВ вантажу з перевищенням вагових обмежень не підтверджується належними та допустимими доказами, а тому Розрахунок є протиправним.
Погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки вони зроблені внаслідок невірного тлумачення норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу Укртрансбезпеки «Про затвердження графіка проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті» від 01.03.2018 №197 та згідно із направленням на перевірку від 02.03.2018 №027231, 07.03.2018 на 133 км автодороги М-19 посадовими особами Управління була проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт від 07.03.2018 №0010674 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (далі - Акт; а.с.25, 27, 34).
У наведеному Акті зафіксовано, що проведено перевірку автомобіля марки DAF TЕ 85, державний номерний знак НОМЕР_1 з причіпом WELGRO 90WSL 31-24, державний номерний знак НОМЕР_2 (далі - ТЗ), який належать ТОВ, водій ОСОБА_2, найменування вантажу - корм, маршрут перевезення смт Турійськ - с. Холонів (Горохівський р-н), 131 км, фактична маса - 38,8 т (нормативно допустима - 40 т); осьові навантаження - 6,05 т, 11,75 т, 10,95 т, 10,05 т (при нормативно допустимих - 11 т, 11 т, 16 т).
Результати здійснення габаритно-вагового контролю зафіксовано у відповідній довідці від 07.03.2018 №0003734, з якої вбачається, що тип перевіреного транспортного засобу - із строєними осями з одиночними шинами з причіпом (а.с.33).
Того ж дня, Управлінням складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №036091, за яким під час перевірки ТЗ виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів, а саме: відсутній дозвіл на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень; протокол перевірки технічного стану ТЗ; поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ (а.с.28).
За результатами проведеного габаритно-вагового контролю Управлінням складено Розрахунок, відповідно до якого позивачу нараховано до сплати 644,52 євро (а.с.11).
Не погоджуючись із вказаним розрахунком, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно абзацу 4 пункту 1 постанови КМУ від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) утворено Укртрансбезпеки, реорганізувавши шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).
Так, пунктом 1 «Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті» затвердженого постановою КМУ від 11.02.20150 №103 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення) передбачено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
У підпунктах 15, 27 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює:
габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;
нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю тощо.
Тобто відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
За змістом пунктів 26, 27 Порядку №879 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.
Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
При визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки (пункти 30, 31, 31-1 Порядку 879).
Вказаними правовими нормами, визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
При цьому, повноваження відповідача щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати, що здійснюється у формі розрахунку.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС (в редакції, чинній на час звернення до суду з розглядуваним позовом) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Частиною першою статті 2 КАС передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки позивача.
Положеннями пунктів 1, 5 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Як уже вище згадувалось, у спірних відносинах Укртрансбезпекою відповідно до наданих їй повноважень та за умови встановлення під час проведення габаритно-вагового контролю перевищення автомобілем перевізника вагових або габаритних показників параметри яких перевищують нормативні за встановленою формулою здійснюється лише нарахуванням плати за проїзд, що оформлюється оскаржуваним Розрахунком.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Водночас, сама плата за проїзд є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та у разі недобровільної сплати стягується шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Відтак, оскаржуваний Розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому, Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Враховуючи наведене, розглядувані вимоги у цій справі не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію, в аналогічних відносинах, висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року №11-1173апп18.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частина перша статті 319 КАС визначає, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Такі обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про закриття провадження у цій справі.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року скасувати та закрити провадження у цій справі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. Я. Качмар
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 25 лютого 2019 року.