П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 2140/1583/18
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.,
суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.
за участі секретаря - Скоріної Т.С.
представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги, -
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» (далі - ДУ «Північна виправна колонія (№90)» в якому просив стягнути середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 48 046,65 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що ДУ «Північна виправна колонія (№90)» виплатила позивачу одноразову грошову допомогу із затримкою на 59 днів, а тому з установи має бути стягнутий середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Суд стягнув з ДУ «Північна виправна колонія (№ 90)» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в сумі 48 046,65 грн.
Також зобов'язав ДУ «Північна виправна колонія (№ 90)» у 10-денний строк з моменту набрання цим рішення законної сили, подати до суду звіт про його виконання.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що стаття 117 КЗпП України передбачає обов'язок підприємства, установи та організації виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи, що позивача звільнено зі служби 12.03.2018 року, а остаточний розрахунок проведено лише 11.05.2018 року, затримка складає 59 днів. Середній заробіток за час затримки виплати становить 48 046,65 грн., яка розрахована з грошового забезпечення позивача за останні 2 місяці служби (48 046,73 грн.).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДУ «Північна виправна колонія (№90)» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції.
У доводах апеляції зазначено про те, що суд першої інстанції позбавив ДУ «Північна виправна колонія (№90)» права на подання відзиву на позовну заяву, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.
Апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції при нарахуванні середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги помилково взяв розмір грошового забезпечення у який входить матеріальна допомога.
Апелянт зазначає, що це вплинуло на розмір середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги.
У відзиві на апеляцію ОСОБА_2 зазначає про її необґрунтованість та просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанцій встановлено наступні обставини, які неоспорені учасниками справи.
Позивач проходив службу в державній кримінально-виконавчій службі України.
Наказом ДУ «Північна виправна колонія (№ 90)» від 12 березня 2018 року №26 о/с підполковника внутрішньої служби ОСОБА_2 звільнено з посади першого заступника начальника установи - заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи установи 12 березня 2018 року за п. 7 ст. 77 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».
Вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги склала 10 років 11 місяців 08 днів.
Згідно довідки виправної колонії за № 28/10-6021 від 18 травня 2018 року та банківської виписки по картковому рахунку ОСОБА_2, останньому виплачено одноразову грошову допомогу 11 травня 2018 року в розмірі 27 426,09 грн.
Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем проведено через 59 календарних днів після звільнення.
Середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку позивачу не виплачувався.
Дослідивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ДУ «Північна виправна колонія (№90)» повинна виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку.
Разом із тим, колегія суддів вважає помилковим рішення суду в частині визначення суми середнього заробітку, яка підлягає виплаті позивачу за час затримки розрахунку при звільненні.
Таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.7 ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації, закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю.
Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.8 ст.14 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-15 трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).
Колегія суддів вважає, що є правильним судження суду першої інстанції, що оскільки спеціальним законодавством не встановлено виплати працівникам органів державної кримінально-виконавчої служби середнього заробітку за час затримки проведення повного розрахунку при звільненні, суд застосовує законодавство про працю - Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Статтею 116 КЗпП України унормовано, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивача звільнено зі служби 12 березня 2018 року (наказ виправної колонії № 26 о/с від 12 березня 2018 року), проте остаточний розрахунок з ним проведено лише 11 травня 2018 року, коли була виплачена одноразова грошова допомога (згідно довідки №28/10-6021 від 18 травня 2018 року та банківської виписки по картковому рахунку).
Тобто, проведення остаточного розрахунку з позивачем затримано на 59 календарних днів.
Про те, що на користь позивача має бути стягнуто середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку не заперечується і апелянтом в апеляційній скарзі, однак останній вважає, що судом невірно розраховано суму середнього заробітку, яка підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні.
На думку апелянта, у грошове забезпечення за останні два місяці перед звільненням, з якого розраховується середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, не повинна включатися матеріальна допомога, яка становить суму 14 324,40 грн.
Надаючи оцінку даному доводу апеляції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова № 1294) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до розд. III п.4 абз. б Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100), при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що грошове забезпечення при розрахунку середньої заробітної плати, яка підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, має включати крім відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років тільки щомісячні додаткові види грошового забезпечення.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд в ухвалі від 26.06.2018 року (справа № 522/2738/17).
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, матеріальна допомога, яка не є щомісячною виплатою, а виплачується один раз на рік не може враховуватися у розрахунок середньої заробітної плати, яка підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, а тому врахування її судом першої інстанції є помилковим.
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №100 заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 5 цього Порядку унормовано, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
У свою чергу, згідно з п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з матеріалів справи, грошове забезпечення позивача за період з 01 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року склало 33722,33 грн. без врахування матеріальної допомоги (14324,40 грн.).
Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача за останні два місяці роботи складає 571,56 грн. (33722,33 / 59 = 571,56).
Кількість календарних днів, протягом яких відповідач затримав остаточний розрахунок при звільненні з позивачем складає 59 календарних днів (з 13 березня 2018 року по 10 травня 2018 року включно).
За таких обставин, ДУ «Північна виправна колонія (№90)» повинна сплатити позивачу 33 722,33 грн. (571,56*59=33 722,33) за затримку здійснення розрахунку при звільненні.
Також суд апеляційної інстанції вважає, що довід апелянта про те, що суд першої інстанції позбавив його права на подання відзиву на позовну заяву суперечить дійсним обставинам справи.
Так, 10.08.2018 року ухвалою суду першої інстанції було відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Крім того, в даній ухвалі суд призначив розгляд справи на 27.08.2018 року о 10:00 год.
17.08.2018 року апелянт отримав ухвалу суду першої інстанції, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.21), однак, до судового засідання, призначене на 27.08.2018 року, не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Тобто, апелянт мав можливість направити відзив на позовну заяву або забезпечити участь представника у судове засідання.
Резюмуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 317 КАС України, підлягає зміні в частині задоволення вимог про стягнення середнього заробітку в сумі 14 324,61 грн. за час затримки виплати одноразової грошової допомоги.
В іншій частині рішення повинно бути залишено в силі з підстав його законності та обґрунтованості.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас частина 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до п.10 ч.6 ст.12 КАС України до справ незначної складності відносяться інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі незначної складності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність права у учасників справи на касаційне оскарження рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» - задовольнити частково.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги - змінити, виклавши абзаци перший та другий резолютивної частини в наступній редакції:
«Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги - задовольнити частково.
Стягнути з Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» (код ЄДРПОУ 08564699, 73033, м. Херсон, вул. Некрасова, 234) на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в сумі 33 722 (тридцять три тисячі сімсот двадцять дві) грн. 04 коп.
В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Доповідач - суддя І.О. Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя Л.П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 22.02.2019 року.