25 грудня 2018 року Справа № 160/7358/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 з травня 2017 року з врахуванням рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017 року у справі № 195/1873/17;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з травня 2017 року з врахуванням рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017 року у справі № 195/1873/17 та виплатити різницю.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_3 відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Нікопольського об'єднання УПФУ Дніпропетровської області повідомив, що у документах, наявних в пенсійній справі ОСОБА_2 є невідповідності, у зв'язку з чим, під час взяття на облік ОСОБА_2 з 01.05.2017 року не зараховано період роботи з 1955 р. по 1961 р. в колгоспі імені Леніна, що призвело до зменшення розміру пенсії. Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017 року у справі № 195/1873/17 заява ОСОБА_2 була задоволена, внаслідок чого до загального страхового стажу роботи позивачки були зараховані періоди роботи з 01.07.1955 р. по 01.01.1962 р. та з 30.03.1992 р. по 05.12.1992 р. згідно даних трудової книжки та наданих нею довідок. У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача зі зверненням щодо перерахунку розміру пенсії та отримання недоплачених за період з травня 2017 року сум. У відповіді відповідача від 04.07.2018 року № Я 9835-18 зазначається, що з рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 звернулася до відповідача 12.03.2018 року, відтак перерахунок пенсії їй проведено з 01.03.2018 року. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відповідно зазначеного рішення суду від 27.12.2017р. в неї наявне право на перерахунок та виплату пенсії з травня 2017р.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову та вказав, що після надходження пенсійної справи та перегляду всіх наявних документів у ній, що підтверджують періоди роботи позивача було виявлено, що довідка про стаж за період роботи з 1955 р. по 1961 р. в колгоспі імені Леніна видана на ім'я «Яковчик Степаниды Георгиевны» (російською мовою), а згідно даних паспорту позивача ім'я російською мовою пишеться як «Стефанида». Враховуючи обставини, управлінням під час взяття на облік ОСОБА_2 з 01.05.2017 року не зараховано період роботи з 1955 р. по 1961 р. в колгоспі імені Леніна, що призвело до зменшення розміру пенсії. За заявою ОСОБА_2 від 12 березня 2018 року про перерахунок пенсії згідно рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017 року по цивільній справі № 195/1873/17 розмір пенсії позивача перераховано з 01.03.2018 року, зарахувавши до загального стажу період роботи з 1955 р. по 1961 р. в колгоспі імені Леніна. Щодо перерахунку пенсії з травня 2017 року з врахуванням рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017 року у справі № 195/1873/17 та виплати різниці, відповідач зазначає, що це порушує принцип застосування нормативно-правових актів у часі, оскільки вищезазначене рішення набрало законної сили лише 25.01.2018 року.
Ухвалою суду від 26.09.2018 року прийнято до свого провадження вказану справу та відкрито провадження у справі та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_4 обслуговування громадян ОСОБА_3 сектор обслуговування громадян (сервісний центр) є структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд вважає за необхідне здійснити заміну відповідача на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
При цьому, судом враховано, що Відзив на позовну заяву надійшов саме від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у зв'язку з чим, останній вважає себе належним відповідачем.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
За матеріалами пенсійної справи ОСОБА_2 перебувала на обліку в управлінні Апостолівського району Дніпропетровській області та отримувала пенсію у розмірі обчисленого, виходячи з загального стажу, зарахованого з 01.07.1955 року по 05.12.1992 року, що складав 36 років 10 місяців 9 днів.
У травні 2017 р. ОСОБА_2 змінила місце проживання та переїхала з с. Грушівка Апостолівського району Дніпропетровської області до с. Сергіївка Томаківського району Дніпропетровської області.
У зв'язку з переїздом позивача на постійне місце проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направило запит про витребування пенсійної справи до органу, в якому призначалась пенсія, за попереднім місцем проживання (реєстрації) для взяття на облік за місцем проживання.
Разом з тим, розмір пенсійних виплат позивача зменшився, ОСОБА_3 сектор обслуговування громадян (сервісний центр) повідомив, що у документах, наявних в пенсійній справі ОСОБА_2 є невідповідності.
Так, після надходження пенсійної справи та перегляду всіх наявних документів у ній, що підтверджують періоди роботи позивача було виявлено, що довідка про стаж за період роботи з 1955 р. по 1961 р. (який зараховувався до загального стажу) в колгоспі імені Леніна, який був реорганізований в радгосп імені Ілліча видана на ім'я «Яковчик Степаниды Георгиевны» (російською мовою), а згідно даних паспорту Позивача ім'я російською мовою пишеться як «Стефанида». Враховуючи обставини, управлінням під час взяття на облік ОСОБА_2 з 01.05.2017 року не зараховано період роботи з 1955р. по 1961р. в колгоспі імені Леніна, що призвело до зменшення розміру пенсії.
Відповідно до Ухвали Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017р. по справі №195/1873/17, ОСОБА_2 в особі свого представника, адвоката ОСОБА_5, звернулася до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
Ухвала суду набрала законної сили 25.01.2018р., що підтверджується відповідною відміткою наявною на ухвалі №195/1873/17.
Вказаною ухвалою суду, заяву ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задоволено.
Вирішено: «встановити юридичний факт. Що: трудова книжка, видана 15.02.1965 року на імя «Яковчик Степаниды Георгиевны»; пенсійне посвідчення № 318736, видане 28.06.1993 року на ім'я «Яковчик Степаниды Георгиевны»; довідка про період роботи з 1955 року по 1961 рік в колгоспі ім. Леніна, який був реорганізований в радгосп ім. Ілліча, видана на ім'я «Яковчик Степаниды Георгиевны»; та архівна довідка № 3 від 10.12.2003 року видана Архівним відділом Апостолівської райдержадміністрації на ім'я «Яковчик Степаніди Георгіївни» про підтвердження трудового стажу відпрацьованих днів по грудень 1992 р. включно, - належить ОСОБА_6, яка народилася 01.01.1938 року у с. Заріччя Дятлівського району Гродненської області».
У ОСОБА_4 обслуговування громадян ОСОБА_3 сектор обслуговування громадян (сервісний центр) №Я9835-18 від 04.07.2018р. зазначено, що оскільки до ОСОБА_3 сектору обслуговування громадян позивач звернулася та надала рішення суду 12 березня 2018 року, тому відповідно п.4 статті 45 Закону №1058 перерахунок пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. Тому позивачу перерахунок пенсії проведено з 01.03.2018 року.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, який набрав чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Стаття 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Тобто, позивач, якому була призначена пенсія по віку, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», має право на отримання пенсії по віку, згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Частиною 2 ст.46 вказаного Закону передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
У рішенні по справі Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 цього рішення).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Щодо соціальних виплат, ст. 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Так, судом встановлено, що відповідачем під час взяття на облік ОСОБА_2 з 01.05.2017 року не зараховано період роботи з 1955 р. по 1961 р. в колгоспі імені Леніна, що призвело до зменшення розміру пенсії.
Відповідно до ухвали Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017р. по справі №195/1873/17, яка набрала законної сили 25.01.2018р., Вирішено: «встановити юридичний факт. Що: трудова книжка, видана 15.02.1965 року на імя «Яковчик Степаниды Георгиевны»; пенсійне посвідчення № 318736, видане 28.06.1993 року на ім'я «Яковчик Степаниды Георгиевны»; довідка про період роботи з 1955 року по 1961 рік в колгоспі ім. Леніна, який був реорганізований в радгосп ім. Ілліча, видана на ім'я «Яковчик Степаниды Георгиевны»; та архівна довідка № 3 від 10.12.2003 року видана Архівним відділом Апостолівської райдержадміністрації на ім'я «Яковчик Степаніди Георгіївни» про підтвердження трудового стажу відпрацьованих днів по грудень 1992 р. включно, - належить ОСОБА_6, яка народилася 01.01.1938 року у с. Заріччя Дятлівського району Гродненської області».
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд акцентує увагу на тому, що ч.2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління”.
У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача щодо перерахунку розміру пенсії та отримання недоплачених за період з травня 2017 року сум. У відповіді відповідача від 04.07.2018 року № Я 9835-18 зазначається, що з рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 звернулася до відповідача 12.03.2018 року, відтак перерахунок пенсії їй проведено з 01.03.2018 року.
Таким чином, наявність права позивача на отримання пенсійних виплат у відповідних розмірах сторонами не заперечується, спірним у даних правовідносинах є дата, з якої повинен бути проведений перерахунок пенсії, оскільки відповідач вважає, що оскільки ОСОБА_2 звернулася до нього 12.03.2018 року, відтак перерахунок пенсії на підставі ухвали Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017р. по справі №195/1873/17, яка набрала законної сили 25.01.2018р. їй правомірно проведено з 01.03.2018 року.
Разом з тим, судом встановлено, ОСОБА_2 перебувала на обліку в управлінні Апостолівського району Дніпропетровській області та отримувала пенсію у розмірі обчисленого, виходячи з загального стажу, зарахованого з 01.07.1955 року по 05.12.1992 року, що складав 36 років 10 місяців 9 днів та у травні 2017 р. ОСОБА_2 змінила місце проживання, переїхала з с. Грушівка Апостолівського району Дніпропетровської області до с. Сергіївка Томаківського району Дніпропетровської області.
Після надходження пенсійної справи та перегляду всіх наявних документів у ній, що підтверджують періоди роботи позивача було виявлено, що довідка про стаж за період роботи з 1955 р. по 1961 р. (який зараховувався до загального стажу) в колгоспі імені Леніна, який був реорганізований в радгосп імені Ілліча видана на ім'я «Яковчик Степаниды Георгиевны» (російською мовою), а згідно даних паспорту Позивача ім'я російською мовою пишеться як «Стефанида». Враховуючи обставини, управлінням під час взяття на облік ОСОБА_2 з 01.05.2017 року не зараховано період роботи з 1955р. по 1961р. в колгоспі імені Леніна, що призвело до зменшення розміру пенсії.
Суд акцентує увагу на вимоги ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії, з урахуванням ухвали Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017р. по справі №195/1873/17, саме з травня 2017р., тобто з моменту настання обставин, які потягли за собою зменшення пенсії не з вини позивача, у зв'язку з чим, відповідачем протиправно відмовлено їй у такому перерахунку, який здійснено з березня 2018р.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності своїх дій щодо не проведення перерахунку з травня 2017р. по лютий 2018р. включно виплати позивачу призначеної за віком пенсії, з урахуванням ухвали Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017р. по справі №195/1873/17.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірність своїх дій не доведена, а позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Крім того, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Таким чином, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - провести виплату допомоги або відмовити у такій виплаті. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження пенсійного органу не є дискреційними.
З огляду на зазначене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та вказаних рішень Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з травня 2017 року по лютий 2018р. включно з врахуванням рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017 року у справі № 195/1873/17 та виплатити різницю, з урахуванням вже виплачених сум.
На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суму судового збору в розмірі 1409,60грн.
Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 (53505, Дніпропетровська обл., Томаківський район, с.Сергіївка, вул.Верхова, 10, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 з травня 2017 року по лютий 2018р. включно з врахуванням рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017 року у справі № 195/1873/17.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з травня 2017 року по лютий 2018р. включно з врахуванням рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017 року у справі № 195/1873/17 та виплатити різницю, з урахуванням вже виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_2 (53505, Дніпропетровська обл., Томаківський район, с.Сергіївка, вул.Верхова, 10, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1409,60грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова