Справа №127/32470/18
Провадження № 2-а/127/519/18
11.02.2019 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді Клапоущака С.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Кучеренко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1-го батальйону 3-ї роти УПП у Вінницькій області лейтенанта поліції Войтенка Василя Володимировича про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №781324 від 08.12.2018,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 1-го батальйону 3-ї роти УПП у Вінницькій області лейтенанта поліції Войтенка В.В. про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №781324 від 08.12.2018, мотивуючи свої вимоги тим, що 08 грудня 2018 року відповідачем винесено постанову серії ЕАВ №781324 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 255 гривень. Відповідно до зазначеної постанови, він 08 грудня 2018 року о 12.45 в м. Вінниці по вул. Соборна, 83 керував автомобілем марки «Ford Focus», д/н KJB 276, та порушив вимоги знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», чим порушив вимоги п. 8.4 «в» Правил дорожнього руху України - порушення вимог заборонних знаків. Позивач у своєму позові зазначив, що 08 грудня 2018 року він перебував у м. Вінниці та рухався по вул. Соборна, 83 у напрямку свого робочого місця, яке знаходиться по вул. Арх. Артинова, 55/6, для взяття матеріалів кримінального провадження у зв»язку із викликом слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області, яке розташоване по вул. Театральна, 10 в м. Вінниці, тому він вимушений був здійснити рух транспортним засобом по вул. Соборна у відповідності до дорожнього знаку 3.2 Правил дорожнього руху України.
Згідно дорожнього знаку 3.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, рух механічних транспортних засобів заборонено, за винятком транспортних засобів, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в»їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення. Так як вже зазначалось, йому як адвокату терміново було необхідно з»явитися до СУ ГУНП у Вінницькій області, тому враховуючи дорожню обстановку, що склалась, відсутність будь-яких перешкод, він діяв у відповідності до Правил дорожнього руху України - здійснив рух транспортним засобом до місця свого призначення. Разом з тим, відповідач не надав можливості задокументувати пояснення та скептично відреагувавши на усні його пояснення щодо правомірності проїзду, виніс постанову на місці зупинення транспорту без надання будь-яких доказів, які підтверджували б порушення ним правил дорожнього руху. Відповідач неправомірно розглянув справу про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу та виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, діяв в порушення норм ч. 1 ст. 276 КУпАП, не надав позивачу можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, у повному обсязі та проігнорував вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП. Тому такі дії, а саме: розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу, унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного та об»єктивного з»ясування обставин справи. Таким чином, інспектор поліції Войтенко В.В. не мав права виносити оскаржувану постанову на місці зупинки транспортного засобу та повинен був це здійснити в приміщенні УПП у Вінницькій області з розглядом його клопотань, роз»ясненням йому прав та надання можливості йому скористатися правовою допомогою. Крім того, оскаржувана постанова складена з грубим порушенням норм ст. 280 та ст. 283 КУпАП.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явився, суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач Войтенко В.В. у судове засідання не з»явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до ч. 2 ст. 268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 грудня 2018 року позивачу був наданий термін для усунення недоліків позову, який він усунув у наданий судом строк.
10 січня 2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області даний позов був прийнятий до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 11 січня 2019 року.
Відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2019 року підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено адміністративну справу до судового розгляду на 11 лютого 2019 року.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.
Згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, позивач 08 грудня 2018 року о 12.45 в м. Вінниці по вул. Соборна, 83 керував автомобілем марки «Ford Focus», д/н KJB 276, та порушив вимоги знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», чим порушив вимоги п 8.4 «в» Правил дорожнього руху України - порушення вимог заборонних знаків, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. За вказане правопорушення на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 255 гривень.
Як зазначив у своєму позові позивач, згідно дорожнього знаку 3.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, рух механічних транспортних засобів заборонено, за винятком транспортних засобів, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в»їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення. Позивач стверджує, що йому як адвокату терміново було необхідно з»явитися до СУ ГУНП у Вінницькій області, тому враховуючи дорожню обстановку, що склалась, відсутність будь-яких перешкод, він діяв у відповідності до Правил дорожнього руху України - здійснив рух транспортним засобом до місця свого призначення. Відповідачем були порушені вимоги ст.ст. 245, 268, 276, 283 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є незаконною, оскільки у ній не зазначено про наявність будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості її винесення.
Відповідно до ст.ст. 33, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, відповідач, в порушення ст. 280 КУпАП, при винесенні постанови не з»ясував, чи винна дана особа у вчиненні правопорушення, не зібрав доказів щодо підтвердження вини позивача у вчиненні правопорушення, адже обов»язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Однак відповідачем жодного доказу вчинення позивачем правопорушення не надано.
Згідно з частиною 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.
За таких обставин суд вважає, що при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суб'єктом владних повноважень не дотримано вимог зазначених вище норм, що порушило законні права та інтереси позивача, в оскаржуваній постанові не наведено на підставі яких доказів позивача визнано винним у вчиненні даного порушення.
Оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив вказане правопорушення, а відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд вважає, що постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №781324 від 08.12.2018 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є незаконною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 2 ст. 126, ст. 7, ст. 247, ст. 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 243-244, 246, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, тел. НОМЕР_2) до інспектора 1-го батальйону 3-ї роти УПП у Вінницькій області лейтенанта поліції Войтенка Василя Володимировича (адреса: АДРЕСА_2) про визнання дій незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №781324 від 08.12.2018 - задоволити.
Визнати дії інспектора 1-го батальйону 3-ї роти УПП у Вінницькій області лейтенанта поліції Войтенка Василя Володимировича незаконними та скасувати його постанову серії ЕАВ №781324, винесену 08 грудня 2018 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у виді штрафу в дохід держави у розмірі 255 гривень, та провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: