2/130/232/2019
130/2563/18
"19" лютого 2019 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Порощука П.П.,
за участі секретаря Маліщук Н.А.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби, з участю третіх осіб - заступника начальника Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_2, начальника СВ Жмеринского ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,
29.10.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом і просив стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби 200000 грн. моральної шкоди на його користь. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 12.08.2016 року прокуратурою порушена кримінальна справа за ч.1 ст.165 КК України за несплату аліментів боржником. На протязі двух з половиною років провадження слідчий «валяєт дурака», всі його постанови про закриття провадженя скасовуються судом, а треті особи посиленно йому в цьому допомагають та не здійснюють контроль за провадженням в справі. Доказ кримінальне провадженя №42016021130000020 від 12.08.2016 року. Моральна шкода полягає в тому, що він вимущений змінити свій уклад життя - постійно просити третіх осіб виконувати їх посадові обов'язки.
Ухвалою суду від 27.12.2018 року по даній справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.
23.01.2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та надав письмові пояснення, які оголосив в судовому засіданні. Зазначив, що в судді знаходяться з десяток його позовів в порядку цивільного та кримінального судочинства, по яким місцеві судді всіма способами відмовляють йому в задоволенні його вимог, тому він вибрав наступну тактику- получати консультацію по цим позовам не у адвокатів, у суддів апеляційної інстанції. При розгляді його апеляцій на рішення місцевого суду, в тому числі і на майбутнє рішення у цій справі, позивач просить апеляційний суд визначити які причини відмови в задоволенні його позовів в місцевому суді і що він повинен зробити, щоб його позов був задоволений. Апеляція чітко зазначає, що він повинен зробити, після чого він тут же подає аналогічний позов по цій самій справі. Зазначене кримінальне провадження трирічної давнини, по ньому слідчий виніс три постанови про його закриття та які судом три раза скасовано. Вважає, що відповідачі, як посадові особи повинні відсторонити слідчого в разі неефективного розслідування, давати письмові вказівки слідчому, вживати заходи по усуненню порушень та інші. Зазначив, що нічого з цього зроблено не було. Вказав, що існує колізія норм права щодо захисту його прав, оскільки Конституція дозволяє йому оскаржити любу бездіяльність посадових осіб Держави, гл.2 КПК захищає його право на швидке, неупереджене слідство, а за ст.303 КПК бездіяльність відповідачів у справі позивач немає право оскаржити. Вважає, що в його випадку суд має застосувати норми Конституції. Моральну шкоду обґрунтував тим, що за рішенням апеляційного суду під головуванням Демишенко, суддя повинен з'ясувати навність шкоди, протиправність дій, причинний зв'язок та вину заподіяча. Цей висновок означає, що позивчу не обов'язково зазначати ці факти в своїх окремих вимогах про дані факти, тому суд має встановити факти бездіяльності відповідачів шляхом огляду кримінальної справи, а справа позивача довести чим підтверджується його вимога про шкоду. Зазначив, що в матеріалах кримінального провадження і в тих довідках про його матеріальний стан знаходяться довідки з 2016 року, що він проживає на 300-400 грн. своєї пенсії, яка є джерелом його існування. Конституцією України йому гарантований достатній життєвий рівень на прожиття, а на сьогоднішній день прожитковий мінімум на непрацездатних осіб складає порядка 1500 грн. Зазначив факт 1) невідповідность його пенсії прожитковому або достатньому життєвому рівню; 2) протиправність дій відповідачів це повинен встановити суд; 3) про наявність причинного зв'язку між діяльністю та шкодою - просив суд зазначити в своєму рішенні; 4) факт моральних страждань підтверджує довідками про його пенсію та порушенням його життєвого та прожиткового мінімуму; 5) з яких обставин виходить позивач визначає суму з шкоди з обставин свого похилого віку, неможливості нормально харчуватися, купувати ліки та інше на протязі трьох років. Просив позов задовольнити.
В судове засідання представник відповідача - Держави України в особі Державної казначейської служби не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про отримання поштового відправлення, причини його неявки суду невідомі, відзиву суду не надав.
Треті особи - заступник начальника Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Рощепа.А.А., начальник СВ Жмеринского ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, будь-яких заяв до суду не надали.
Згідно ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини гарантує кожній особі право на справедливий суд.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Отже, при вирішенні спору судом застосовано норми права, які регулюють встановлені правовідносини у редакції, яка діяла на час їх виникнення.
Порядок проведення досудового розслідування, повноваження органу досудового розслідування та прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, перевірка дотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування регламентовано кримінальним процесуальним кодексом України.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регулюється §1 гл. 26 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За правилами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкод відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
В даній справі відсутні спеціальні підстави для застосування ст.1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду» для відшкодування шкоди.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.10.2001 року по справі №1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.
Відповідно до ч.ч.6-7 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Для настання відповідальності за вказаними нормами, необхідно, щоб дії правоохоронних органів були незаконними.
Незаконними ж діяннями вважають діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (з наступними змінами та доповненнями) обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В судовому засіданні з оглянутих матеріалів кримінального провадження №42016021130000020 встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено, що на підставі повідомлення про початок досудового розслідування, 12.08.2016 року за ухвалою Жмеринського міськрайонного суду розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016021130000020 за фактом ухилення від сплати аліментів ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 (а.с.4), про що також свідчить витяг з кримінального провадження про внесення до ЄРДР (а.с.2).
Проведення досудового розслідування доручено слідчому Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області майору поліції ОСОБА_5 (а.с.12).
21.11.2016 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.32).
19.12.2016 року ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області., постанову слідчого Майченка А.М. про закриття провадження від 21.11.2016 року скасовано (а.с.38-39).
16.06.2017 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.82-84).
27.06.2017 року ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області., постанову слідчого Майченка А.М. про закриття провадження від 16.06.2017 року скасовано(а.с.88-89).
29.10.2018 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.189-190).
02.11.2018 року ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області., постанову слідчого Майченка А.М. про закриття провадження від 29.10.2018 року скасовано (а.с.192-193).
03.11.2016 року, 10.02.2017 року, 07.04.2017 року, 13.09.2017 року,05.03.2018 року прокурором Жмеринської місцевої прокуратури у вказаному кримінальному провадженні надавалися письмові вказівки (а.с.30,45-46,61-62,129-130).
Слідчим проводилися дії по виконанню зазначених вказівок та допитувався свідок ОСОБА_4, який неодноразово надавав квитанції про часткову сплату аліментів ОСОБА_1, розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, та згідно протоколу додаткового допиту (а.с.197-198) цю заборгованість зобов'язувався сплатити в найкоротший термін та зазначав, що умисно не ухиляється, будь-які доходи не приховує,корисливих мотивів немає, офіційно не працевлаштований, на прожитя заробляє випадковими заробітками.
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.
До позовної заяви позивачем ОСОБА_1 надано копію листа за підписом начальника Вінницького управління ДВБ НП України на заяву ОСОБА_1 від 08.10.2018 року щодо неправомірних дій окремих працівників слідчого відділу Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016020130000214 від 27.02.2016 року за ч.1 ст.125 КК України. В листі зазначено, що відповідно до ст.39 КПК України, вжиття заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допушення слідчим відноситься до повноважень керівника органу досудового розслідування (а.с.28). Однак, зазначений доказ суд не бере до розгляду, оскільки він не стосується предмета доказування у справі, тобто є неналежним в контексті ст.. 77 ЦПК України.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонер, зареєстрований та проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, житловий будинок, господарські споруди знаходяться в задовільному стану, в господарстві худоба та птиця відсутня, джерелом існування є пенсія (а.с.53).
Надану позивачем довідку Жмеринського об'єднаного управління ПФУ за №140/02-3-25 від 09.01.2019 року про розмір отриманої пенсії ОСОБА_1 за період липень-грудень 2018 року в розмірі 1023,94 грн. (а.с.54), суд оцінює критично та не приймає до уваги, враховуючи наявні в ній виправлення (вклеювання) в розмірі виплаченої пенсії.
Крім того, копію довідки Жмеринського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 03.01.2019 року за №5/3 про сплачені аліменти ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 суд не приймає до уваги, оскільки вона також містить ознаки вклеювання в даті року за період сплати - «2018» та крім того підписана особою, яка згідно загально відомих відомостей не є начальником Жмеринського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області на час видачі довідки (а.с.55).
Отже, дослідивши докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.
Позивачем в судовому засіданні не доведено завдання йому моральної шкоди стведжуваною ним бездіяльністю третіх осіб у кримінальному провадженні, а скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправну бездіяльність керівників слідчого відділу.
Всупереч вимогам ст.12,13,81 ЦПК України позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність моральної шкоди, наявність незаконних рішень, дії чи бездіяльності, процесуальних дій, що обмежують чи порушують його права та свободи, з боку третіх осіб, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, не довів належними і допустимими доказами самого факту заподіяння йому моральної шкоди заявленими діями третіх осіб.
Крім того, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди у розмірі 200000 грн., заявленої ним.
Будь-яких інших доводів, окрім викладених у позовній заяві та наданих поясненнях позивач ОСОБА_1 суду не зазначив. Вказав, що всі докази містяться у матеріалах кримінального провадження №42016021130000020.
Таким чином, судом не встановлено та позивачем не доведено, що третіми особами порушенні, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду. Також позивачем не доведено обґрунтування підставності власних позовних вимог, не надано доказів на підтвердження вказаних ним обставин, не доведено протиправність діяння заподіювача моральної шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, у зв'язку з чим в позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1, 11, 15, 16, 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 273, 280-282, 354, п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби, з участю третіх осіб - заступника начальника Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_2, начальника СВ Жмеринского ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде проголошений 22.02.2019 року о 15:00 год.
Суддя Порощук П.П.