ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
20.02.2019Справа № 910/1913/19
Суддя господарського суду міста Києва Головіна К.І., розглянувши матеріали
позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфобуд" (м. Київ)
про стягнення 7 852 815,38 грн.
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ "КБ "Хрещатик", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфобуд" (далі - ТОВ "Інфобуд", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 7 852 815,38 грн. за генеральним кредитним договором № 147-11-07 від 14.11.2007 р. та кредитним договором № 147/1-11-07 від 14.11.2007 р.
Вивчивши подані матеріали позову, суддя приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Проте, позивач не надав доказів у обгрунтування своїх вимог, а саме - кредитного договору № 147/1-11-07 від 14.11.2007 р. та додаткових угод нього; додаткових угод до генерального кредитного договору № 147-11-07 від 14.11.2007 р.; первинних бухгалтерських документів, що свідчать про надання позичальнику кредитних коштів за вказаними кредитними договорами; доказів виконання позичальником генерального кредитного договору № 147-11-07 від 14.11.2007 р. та кредитного договору № 147/1-11-07 від 14.11.2007 р. в частині сплати ним кредитної заборгованості, відсотків, комісії після прийняття рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2011 р. у справі № 26/228.
Також відповідно до ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
У порушення зазначених норм позовна заява не містить обгрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум заборгованості за процентами, нарахованими за основним зобов'язанням по кожному договору окремо - генеральному кредитному договору № 147-11-07 від 14.11.2007 р. та кредитним договором № 147/1-11-07 від 14.11.2007 р.; розрахунків заборгованості з комісії, пені за несвоєчасне погашення комісії, пені за несвоєчасне погашення кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів, інфляційних втрат від прострочення повернення кредитної заборгованості, 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту, окремо за генеральним кредитним договором № 147-11-07 від 14.11.2007 р. та кредитним договором № 147/1-11-07 від 14.11.2007 р., які у загальній сумі становлять ціну позову - 7 852 815,38 грн.
При цьому, доданий до позову розрахунок заборгованості на суму 12 420 532,82 грн. стосується іншого кредитного договору № 78-47/1-14 від 10.10.2014 р., а не договорів, які є підставами даного позову - генерального кредитного договору № 147-11-07 від 14.11.2007 р. та кредитного договору № 147/1-11-07 від 14.11.2007 р., та сума у цьому розрахунку (12 420 532,82 грн.) суперечить ціні позову (7 852 815,38 грн.).
Крім того, пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У позові ПАТ "КБ" "Хрещатик" заявило майнову вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 7 852 815,38 грн., однак, доказів сплати судового збору за вказану майнову вимогу заявник суду не надав.
Судовий збір згідно з ч.ч. 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору визначені у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за заяву про вжиття заходів та забезпечення позову - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 р. станом на 01.01.2019 р. прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 1 921,00 грн.
Таким чином, заявник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 117 792,23 грн. (1,5 відсотка ціни позову), проте, такі вимоги закону не виконав. Натомість, позивач подав клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на перебування банку у процедурі ліквідації.
Розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд прийшов до висновку, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.
У пункті 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Зазначені положення закону дають право суду відстрочити сплату судового збору лише за наявності виключних обставин, з урахуванням того, що в майбутньому заявник матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору. Проте, зі змісту обґрунтувань ПАТ "КБ" "Хрещатик" щодо відстрочення сплати судового збору не вбачається, що в подальшому позивач матиме можливість оплатити збір.
Також позивач не надав суду належних доказів його тяжкого фінансового становища, а саме лише посилання на введення в банку процедури ліквідації не свідчить про відсутність коштів у позивача на оплату судового збору.
Відповідно до ст. 129 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін, рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, що є гарантією всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи. Порушення конституційних принципів правосуддя є неприпустимим, зокрема, й у питанні сплати судового збору.
У той же час, у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Таким чином, сплата судового збору не є обмеженням права на доступ до суду, а є легітимним (передбаченим законом) обов'язком заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір у розумному співвідношенні розміру судового збору у залежності від майнових чи немайнових вимог. Невиконання заявником такого обов'язку наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву позивачу. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі від 19.06.2001 р. зазначено, що вимога сплати зборів судами, у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Отже, зважаючи на обгрунтування надані позивачем, суд вважає, що клопотання про відстрочення сплати судового збору є таким, що задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 162, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфобуд" про стягнення заборгованості у сумі 7 852 815,38 грн. залишити без руху.
Надати Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Хрещатик" строк у десять днів з дня вручення даної ухвали на усунення вказаних в ній недоліків шляхом належного виконання вимог ст.ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України.
Роз'яснити, що у разі неусунення недоліків у визначений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Головіна К.І.