вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.02.2019
м. Дніпро
Справа № 904/5694/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Домнобудівників 2, корпус 2", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 155001,07 грн
без виклику представників сторін
18.12.2018 Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Домнобудівників 2, корпус 2" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого постання холодної води та водовідведення за період з 01.05.2017 по 31.10.2018 у сумі 128401,90 грн, 3% річних у сумі 3649,66 грн, інфляційних втрат у сумі 11520,56 грн та пені у сумі 11428,95 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 243 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, укладеного між сторонами 02.03.2015.
25.01.2019 відповідач на електронну поштову скриньку суду надіслав відзив, який 28.01.2019 надійшов до суду також і засобами поштового зв'язку. Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач частково заперечує проти позовних вимог, зокрема, в частині невірно нарахованих позивачем інфляційних втрат, у зв'язку з чим просить зменшити розмір інфляційних втрат на 1426,11 грн у відповідності до положень чинного законодавства та наданого ним контррозрахунку. Крім того, відповідач у відзиві просить суд: застосувати строк позовної давності до заявленої суми неустойки (пені) та відповідно зменшити її на 2206,96 грн; зменшити розмір неустойки (пені) на 70 відсотків виходячи із об'єктивних підстав та фактичних обставин; розподілити судові витрати між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог та змінити спосіб виконання рішення суду по справі шляхом розстрочення оплати заборгованості по рішенню суду, рівними долями щомісячно, протягом 11 календарних місяців 2019 року з першого дня наступного місяця після ухвалення рішення по справі.
28.01.2019 від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду, в якій продубльовано прохання, викладене у відзиві, щодо зміни способу виконання рішення суду по справі шляхом розстрочення оплати заборгованості по рішенню суду, рівними долями щомісячно, протягом 11 календарних місяців 2019 року з першого дня наступного місяця після ухвалення рішення по справі. Дану заяву обґрунтовано тим, що ОСББ "Домнобудівників 2, Корпус 2" є неприбутковою організацією, діяльність якої забезпечується шляхом самофінансування через оплату мешканцями (співвласниками) об'єднання грошових коштів за управління будинком та інші житлово-комунальні послуги. Також відповідач зазначив, що між ним та позивачем 02.02.2017 укладено договір №46-СТІ про погашення заборгованості шляхом розстрочення плати за послуги водопостачання та водовідведення, на виконання умов якого ОСББ "Домнобудівників 2, Корпус 2" сплачено 178357,83 грн. Тож, на думку відповідача, наведене підтверджує можливість виконання ним грошових зобов'язань частинами щомісяця та обґрунтовує можливість надання відповідачу розстрочення виконання рішення суду.
07.02.2019 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій висловив незгоду з доводами відповідача, наведеними в обґрунтування заяви про зменшення неустойки на 70% та заяви про зміну способу виконання рішення суду шляхом розстрочення оплати заборгованості, які викладені у прохальній частині відзиву.
В свою чергу 15.02.2019 відповідач, не змінюючи своєї позиції, засобами електронного зв'язку подав до суду заперечення на відповідь позивача на відзив, яке також надійшло до суду поштою 19.02.2019.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
02.03.2015 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (далі - виконавець, позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Домнобудівників 2, корпус 2" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір №243 про надання послуг централізованого постачання холодної води і водовідведення (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що орієнтовний обсяг послуг визначається на підставі розрахункової заявки споживача, узгодженої з відділом Водозбуту виконавця, яка є невід'ємною частиною договору. Загальний обсяг послуг з централізованого постачання холодної води орієнтовно складає: 76212 м3/рік; загальний обсяг послуг з централізованого водовідведення орієнтовно складає: 76212 м3/рік.
За умовами пункту 1.3 договору договірний обсяг централізованого постачання питної води та водовідведення можу бути змінений (збільшений або зменшений) за письмовою заявкою споживача. Заявка повинна бути надіслана на адресу виконавця та отримана останнім не пізніше, ніж за один місяць до початку кварталу. У випадку, якщо виконавець має технічну можливість виконати таку заявку, зміни оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
У пункті 1.4 договору "Характеристика засобів обліку та регулювання споживання води" сторонами вказано вид та тип засобу обліку води - лічильник грос, заводський номер 0421421, а також його перше показання - 145160 та місце встановлення - Домнобудівників, 2 корпус 2.
Тарифи на послуги (за 1 куб.м без ПДВ) становлять згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 12.11.2015 №2762 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП "Кривбасводоканал": на централізоване водопостачання - 3,22 грн, на централізоване водовідведення - 3,30 грн; згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.11.2015 №2868 "Про встановлення тарифів на послуги централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем" з 29.01.2016: на централізоване постачання холодної води - 4,14 грн, на централізоване водовідведення - 4,24 грн (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 2.2 договору розмір щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору орієнтовно становить 41408,52 грн без ПДВ, у тому числі за: централізоване постачання холодної води 20450,22 грн без ПДВ за 6351 м3; водовідведення 20958,30 грн без ПДВ за 251,76 м3.
Вартість послуг може бути змінена відповідно до вимог чинного законодавства України.
У випадку зміни тарифів, оплата послуг здійснюється споживачем по новим тарифам без зміни інших умов договору. Зміна тарифів відбувається з моменту набуття чинності відповідної постанови компетентного органу, яким є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Споживач здійснює оплату за надані послуги по новим тарифам без додаткового узгодження (п. 2.4 договору).
В пункті 3.3 договору сторонами узгоджено, що плата за надані послуги при наявності засобів обліку води здійснюється за їх показниками та розподілом у відповідності до п. 1.4 договору.
В разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку води, за умови якщо мешканці будинку не мають квартирних засобів обліку та які сплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуються витрати води, об'єми якої визначаються індивідуальними технологічними нормативами використання питної води споживача, інших юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень в цьому будинку та сумарні витрати води за показниками всіх квартирних засобів обліку (п. 3.5 договору).
При наявності стовідсоткового оводомірювання квартир житлового будинку, різниця між сумою та показаннями обліку на вводі в будинок, відноситься на рахунок споживача та сплачується останнім (п. 3.6 договору).
При наявності часткового оводомірення квартир житлового будинку сума показань квартирних водомірень сумується з сумою потреби квартири без водоміру, та отримана різниця між показаннями загальнобудинкового водоміру на вводі в будинок та загальною сумою витрати води мешканцями квартир житлового будинку, відноситься на рахунок споживача та сплачується останнім (п. 3.7 договору).
Пунктом 10.12 договору передбачено, що споживач для підписання акту про кількість отриманих послуг направляє свого представника у відділ Водозбуту виконавця не пізніше 01 числа кожного місяця наступного за звітним. Якщо представник споживача не прибув у встановлений термін, або відмовився від підписання акту, виконавець на підставі даних технічних засобів обліку води, або нормативів (норм) водопостачання у односторонньому порядку складає акт, який вважається узгодженим споживачем та є підставою для здійснення нарахувань та подальшої оплати останнім, один примірник акта в триденний строк направляється на адресу споживача.
Об'єми послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення, що надаються на об'єкти, які перебувають в управління споживача, визначаються за показниками будинкових технічних засобів обліку, а у разі відсутності останніх - за нормативами питного водопостачання з подальшим розподілом їх на норми водоспоживання та витратами по утриманню будинку (п. 10.13 договору).
Цей Договір укладається на 3 роки та набирає чинності з 01.11.2013 у відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України і діє в частині надання послуг з водопостачання та водовідведення до 01.11.2018, а в частині розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості (п. 9.1 договору).
Відповідно до пункту 9.2 договору цей договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.
Доказів припинення договору або зміни його умов матеріали справи не містять, отже на момент розгляду справи договір є чинним і в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обов'язковим до виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення, яка виникла на підставі договору, тобто зобов'язальні правовідносини сторін у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-VI від 24.06.2004).
У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з положеннями ст. 13 цього Закону централізоване постачання холодної води та водовідведення за критерієм функціонального призначення житлово-комунальних послуг відноситься до категорії комунальних послуг.
У відповідності до п. 1 ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у даній сфері.
Згідно із частиною 1 статті 1 ЦК України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 цього Кодексу передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Як визначено частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, зазначеними нормами закону споживачів зобов'язано оплачувати надані ним житлово-комунальні послуги.
Згідно із частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
За приписами частин 1,2 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
На виконання умов договору позивач у період з травня 2017 року по жовтень 2018 року надав відповідачу послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення на суму 431898,88 грн, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії виставлених для оплати рахунків (а.с. 37-53, 56), а саме:
- №21254/06/345н від 30.05.2017 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 2124,00м3 на суму 23143,11 грн;
- №25588/06/345н від 30.06.2017 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 2204,00м3 на суму 24014,79 грн;
- №30159/06/345н від 31.07.2017 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 2248,00м3 на суму 24494,21 грн;
- №34176/06/345н від 30.08.2017 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 2714,00м3 на суму 29571,75 грн;
- №38522/06/345н від 29.09.2017 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 1809,00м3 на суму 19710,87 грн;
- №42721/06/345н від 30.10.2017 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 2425,00м3 на суму 26422,80 грн;
- №46994/06/345н від 28.11.2017 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 2214,00м3 на суму 24123,75 грн;
- №510954/06/345н від 27.12.2017 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 2328,00м3 на суму 25349,69 грн;
- №3821/06/345н від 29.01.2018 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 2284,00м3 на суму 24722,01 грн;
- №8069/06/345н від 27.02.2018 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 2118,00м3 на суму 22925,23 грн;
- №12418/06/345н від 28.03.2018 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 1834,00м3 на суму 19851,21 грн;
- №16666/06/345н від 27.04.2018 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 2177,00м3 на суму 23563,85 грн;
- №21220/06/345н від 31.05.2018 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 2114,00м3 на суму 22881,93 грн;
- №25534/06/345н від 29.06.2018 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 2123,00м3 на суму 22979,35 грн;
- №30022/06/345н від 27.07.2018 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 2362,00м3 на суму 25566,29 грн;
- №34478/06/345н від 30.08.2018 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 2040,00м3 на суму 22080,96 грн;
- №39193/06/345н від 28.09.2018 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 2681,00м3 на суму 29019,15 грн;
- №43934/06/345н від 31.10.2018 на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у кількості 1899,00м3 на суму 21477,93 грн
Вищевказані рахунки за спірний період були отримані уповноваженим представником відповідача нарочно, що підтверджується особистим підписом останнього та відтиском печатки ОСББ "Домнобудівників 2, корпус 2" у реєстрах-попередженнях позивача, витяги з яких містяться у матеріалах справи (а.с. 57-62).
Відповідно до п. 3.1 розділу ІІІ договору "Оплата спожитих послуг" розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що споживач здійснює оплату за послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення у грошовій формі в повному обсязі не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця. Можливі інші форми оплати наданих послуг, які не суперечать діючому законодавству України.
Вартість витрати води, об'єми якої визначаються індивідуальними технологічними нормативами використання питної води на утримання багатоквартирного житлового фонду, сплачуються споживачем до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, у відповідності до вимог Порядку №205 та Методики №126 (п. 3.4 договору).
Приписами частини 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, відповідач згідно з умовами укладеного між ним та позивачем договору повинен був розрахуватися за отримані послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення у строк до 10 числа місяця, наступного за кожним розрахунковим місяцем.
Отже, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості спожитих послуг із водопостачання та водовідведення є таким, що настав.
З наданого позивачем розрахунку (а.с. 24-25) вбачається, що відповідач за спожиті послуги водопостачання та водовідведення розрахувався лише частково в сумі 303496,98 грн, внаслідок чого сума його заборгованості перед позивачем становить 128401,90 грн.
Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до положень статті 599 цього Кодексу зобов'язань припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення суду не надано.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 128401,90 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором, у тому числі, за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені. Згідно з підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 договору за несвоєчасну оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у термін, визначений п. 3.2, п. 3.4 цього договору, споживач сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня.
Позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 11428,95 грн, нараховану на заборгованість по оплаті послуг:
- за жовтень 2017 - за період з 29.11.2017 по 26.12.2017;
- за листопад 2017 - за період з 11.12.2017 по 29.01.2018;
- за грудень 2017 - за період з 11.01.2018 по 28.03.2018;
- за січень 2018 - за період з 11.02.2018 по 28.03.2018;
- за лютий 2018 - за період з 11.03.2018 по 28.03.2018;
- за березень 2018 - за період з 11.04.2018 по 25.04.2018;
- за квітень 2018 - за період з 11.05.2018 по 29.05.2018;
- за травень 2018 - за період з 11.06.2018 по 26.06.2018;
- за червень 2018 - за період з 11.07.2018 по 29.07.2018;
- за липень 2018 - за період з 11.08.2018 по 13.11.2018;
- за серпень 2018 - за період з 11.09.2018 по 28.11.2018;
- за вересень 2018 - за період з 11.10.2018 по 28.11.2018;
- за жовтень 2018 - за період з 11.11.2018 по 28.11.2018.
За приписами п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок пені та встановлено його відповідність вимогам законодавства і обставинам справи.
В той же час судом приймається до уваги заява відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, викладена у відзиві.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 258 цього Кодексу до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.
Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов'язаний з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Разом із тим, положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню до вимог про стягнення штрафних санкцій з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК України, а тому, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Тож, право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. З огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.
З матеріалів справи вбачається, що визначене договором зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг із централізованого постачання холодної води та водовідведення повинно виконуватись відповідачем у строк до 10 числа місяця, наступного за кожним розрахунковим місяцем, а отже, право на нарахування позивачем пені у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання за договором виникало щомісяця з 11 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем. До суду з вимогою про захист своїх порушених відповідачем прав позивач звернувся 18.12.2018, що підтверджується штампом Господарського суду Дніпропетровської області для реєстрації вхідної кореспонденції.
З огляду на вищенаведене, позивачем пропущений строк звернення до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати послуг за жовтень 2017 року в частині її нарахування за період з 29.11.2017 по 17.12.2017 та пені за прострочення оплати послуг за листопад 2017 року в частині її нарахування за період з 11.12.2017 по 17.12.2017.
Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, заява відповідача про застосування позовної давності підлягає частковому задоволенню щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 1021,04 грн, нарахованої за період з 29.11.2017 по 17.12.2017 на прострочену заборгованість за жовтень 2017 року та за період з 11.12.2017 по 17.12.2017 - на прострочену заборгованість за листопад 2017 року.
Також, за порушення виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості спожитих ним послуг із централізованого водопостачання і водовідведення позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 11520,56 грн та 3% річних у сумі 3649,66 грн.
Відповідач проти вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат частково заперечив, надавши до відзиву контррозрахунок на суму 10094,45 грн. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат не враховано суми здійснених відповідачем часткових оплат.
Відповідно до положень статті 625 УК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 договору передбачено, що у разі прострочення виконання зобов'язання, на вимогу виконавця споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних за визначені ним періоди судом встановлено його обґрунтованість та арифметичну вірність.
Щодо позовних вимог в частині інфляційних втрат судом до уваги приймається наступне.
У пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем розрахунок зроблено невірно, оскільки не враховано часткові суми оплат послуг за травень-вересень, грудень 2017 року та лютий 2018 року, а також помилково нараховано інфляційні втрати за квітень 2018 року замість березня 2018 року на залишкову заборгованість за грудень 2017 року в сумі 7949,69 грн.
Перевіривши наданий відповідачем контррозрахунок інфляційних втрат судом також встановлено його часткову невідповідність вимогам чинного законодавства та виявлено арифметичну неточність.
Після здійсненого судом перерахунку інфляційні втрати становлять 10204,36 грн за загальний період з липня 2017 року по жовтень 2018 року.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми пені на 70%, яке викладене у відзиві, та заяви про розстрочення оплати заборгованості по рішенню суду, рівними долями щомісячно, протягом 11 календарних місяців 2019 року з першого дня наступного місяця після ухвалення рішення по справі, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. У разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, розгляд питання щодо зменшення сум штрафних санкцій, заявлених до стягнення, є правом господарського суду, яке може бути реалізовано судом з урахуванням усіх обставин конкретної справи.
В обґрунтування вказаних клопотання та заяви відповідач посилається на те, що ОСББ "Домнобудівників 2, Корпус 2" є неприбутковою організацією, діяльність якої забезпечується шляхом самофінансування через оплату мешканцями (співвласниками) об'єднання грошових коштів за управління будинком та інші житлово-комунальні послуги; додаткові або інші джерела фінансування у відповідача відсутні. Також відповідач зазначає, що своєчасність та обсяг оплати ним житлово-комунальних послуг, в тому числі й заборгованості позивачу, залежить виключно від оплати мешканцями (співвласниками) коштів об'єднанню, які в свою чергу відповідач перераховує позивачу. У підтвердження зазначених вище обставин відповідач надав довідку станом на 01.01.2019 про заборгованість мешканців ОСББ "Домнобудівників 2, Корпус 2" перед постачальниками послуг, зокрема, перед КП "Кривбасводоканал" у сумі 219820,61 грн та заяви мешканців (співвласників ОСББ "Домнобудівників 2, Корпус 2") про реструктуризацію наявної заборгованості, які підтверджують факт проведення відповідачем претензійно-позовної роботи з метою стягнення дебіторської заборгованості та забезпечення майбутніх розрахунків з підприємствами, що надають комунальні послуги. Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідач щомісяця здійснює погашення перед позивачем заборгованості попередніх періодів відповідно до укладеного сторонами договору про розстрочення плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення №46-СТІ від 02.02.2017.
Тож, розглянувши заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 70%, суд з урахуванням всіх обставин даної справи вважає за доцільне частково задовольнити дане клопотання шляхом зменшення належної до стягнення з відповідача пені на 50%. Отже, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 5203,96 грн.
Така позиція суду ґрунтується на тому, що, оскільки відповідач згідно з законом є непідприємницьким товариством, яке лише акумулює кошти мешканців будинку для подальшої оплати житлово-комунальних послуг за цінами (тарифами), встановленими для населення, то можливість отримання ним у майбутніх періодах прибутку для покриття сум нарахованих штрафних санкцій виключається, що призведе лише до зниження платоспроможності об'єднання перед постачальниками комунальних послуг. Відтак, накопичення відповідачем заборгованості за рахунок штрафних санкцій призведе лише до уповільнення погашення наявної заборгованості за житлово-комунальні послуги, в тому числі й перед позивачем, та до нових порушень ним поточних зобов'язань. А отже, покладення на відповідача великих розмірів штрафних санкцій не матиме позитивного економічного ефекту. Таким чином, враховуючи часткове покриття майнових втрат позивача за рахунок індексації суми заборгованості та стягнення 3% річних з відповідача за час прострочення виконання ним грошового зобов'язання за договором, суд вважає, що зменшення суми стягуваної пені на 50% цілком узгоджується з принципом рівності сторін та принципами добросовісності, розумності і справедливості.
Розглянувши заяву відповідача про розстрочення оплати заборгованості по рішенню суду, рівними долями щомісячно, протягом 11 календарних місяців 2019 року з першого дня наступного місяця після ухвалення рішення по справі, суд дійшов висновку про можливість її задоволення, з огляду на нижченаведене.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також вказується, зокрема, про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У той же час, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які є підставою для вчинення відповідної процесуальної дії та свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, надані у підтвердження зазначених обставин за правилами ст. 86 цього Кодексу.
Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з винятковими (об'єктивними, непереборними) та виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
Зі змісту клопотання відповідача слідує, що сума стягнення за рішенням суду є досить великою і ОСББ "Домнобудівників 2, Корпус 2" не має можливості на перерахування одразу всієї суми боргу через брак коштів за незалежних від нього обставин (внаслідок затримки внесення платежів мешканцями будинку). Тому примусове стягнення заборгованості з рахунків відповідача органами ДВС призведе до блокування рахунків об'єднання та неможливості своєчасно виконувати зобов'язання перед позивачем за договором про розстрочення плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення №46-СТІ від 02.02.2017.
Судом, при вирішенні питання надання відповідачу розстрочки виконання рішення, взято до уваги факти скрутного матеріального становища ОСББ "Домнобудівників 2, Корпус 2" внаслідок значної суми дебіторської заборгованості мешканців (співвласників) будинку, що істотно ускладнює таке виконання та потребує часу на врегулювання заборгованості шляхом претензійно-позовної роботи, сприяння подальшому виконанню своїх зобов'язань, а також те, що негайне виконання рішення господарського суду може призвести до блокування роботи об'єднання.
За наведених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 128401,90 грн, пені в сумі 5203,96 грн, інфляційних нарахувань у сумі 10204,96 грн та 3% річних у сумі 3649,66 грн, з розстрочкою виконання рішення суду рівними частинами на 11 календарних місяців. Врешті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2289,97 грн (без урахування зменшення судом розміру пені, яке не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат).
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Домнобудівників 2, корпус 2" (50103, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Домнобудівників буд. 2, корпус 2; ідентифікаційний код 38788571) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6а; ідентифікаційний код 03341316) основний борг у сумі 128401,90 грн, пеню в сумі 5203,96 грн, інфляційні нарахування в сумі 10204,96 грн, 3% річних у сумі 3649,66 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2289,97 грн.
3. Задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання рішення суду на 11 календарних місяців зі сплатою щомісячно платежів в таких розмірах:
до 21.03.2019 суму боргу в розмірі 13405,50 грн та суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 458,00 грн;
до 21.04.2019 суму боргу в розмірі 13405,50 грн та суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 458,00 грн;
до 21.05.2019 суму боргу в розмірі 13405,50 грн та суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 458,00 грн;
до 21.06.2019 суму боргу в розмірі 13405,50 грн та суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 458,00 грн;
до 21.07.2019 суму боргу в розмірі 13405,50 грн та суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 457,97 грн;
до 21.08.2019 суму боргу в розмірі 13405,50 грн;
до 21.09.2019 суму боргу в розмірі 13405,50 грн;
до 21.10.2019 суму боргу в розмірі 13405,50 грн;
до 21.11.2019 суму боргу в розмірі 13405,50 грн;
до 21.12.2019 суму боргу в розмірі 13405,50 грн;
до 21.01.2020 суму боргу в розмірі 13405,48 грн.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено та підписано - 22.02.2019.
Суддя В.Д. Воронько