проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"21" лютого 2019 р. Справа № 905/1421/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. , суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,
за участю представників учасників справи:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - адвокат ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 03.06.2009 №3251)- на підставі ордера від 11.02.2019 №074204;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», с. Дашуківка, Лисянський р-н, Черкаська область,
на рішення Господарського суду Донецької області від 21.11.2018 (суддя Лейба М.О.) ухвалене у м. Харкові об 11 год.11 хв, повний текст якого складений 22.11.2018,
у справі №905/1421/18
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», с.Дашуківка, Лисянський район, Черкаська область,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів», м.Костянтинівка, Донецька область,
про визнання недійсним договору від 25.09.2015 №К-ДБ-4-0925/1,
27.07.2018 ПАТ «Дашуківські бентоніти» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ПрАТ «Завод обважнювачів» про визнання недійсним договору від 25.09.2015 №К-ДБ-4-0925/1.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.11.2018 у справі №905/1421/18 відмовлено у задоволенні позову (т.2, а.с.66-70).
Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 11, 92, 204, 207, 215, 161 ЦК України, статті 13, 52, 58, 59, 70 Закону України «Про акціонерні товариства» мотивоване тим, що за даними витягу з веб-сайту «SMIDA» «Фінансова звітність емітента» баланс ПАТ «Дашуківські бентоніти» на 31.12.2014 містить відомості про баланс на кінець звітного періоду у загальному розмірі 138923000грн, а отже десять відсотків вартості активів за даними річного фінансового звіту товариства за 2014рік становить 13892300,00грн, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що договір поставки від 25.09.2015 №К-ДБ-4-0925/1 не є значним правочином в розумінні статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства», а тому не потребує прийняття рішення про його укладення Наглядовою радою товариства. Також, суд зауважив про відсутність відомостей щодо наявності обмежень у керівника ПАТ «Дашуківські бентоніти» ОСОБА_2 на представництво інтересів товариства станом на 25.09.2015.
ПАТ «Дашуківські бентоніти» із рішенням суду першої інстанції не погодилося та 11.12.2018 звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області області від 21.11.2018 у справі №905/1421/18 та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір від 25.09.2015 №К-ДБ-4-0925/1, укладений між ПАТ «Дашуківські бентоніти» та ПрАТ «Завод обважнювачів»; стягнути з ПрАТ «Завод обважнювачів» судові витрати за подання позову та апеляційної скарги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що загальна вартість продукції, яка мала бути поставлена за спірним договором поставки від 25.09.2015 №К-ДБ-4-0925/1, укладеним між сторонами спору, з урахуванням специфікацій від 23.09.2015 №1 та від 24.12.2015 №2, підписаних сторонами, становить 5999970,00грн. На думку скаржника, правочин є значним, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, визначених за даними останньої річної фінансової звітності, тобто вартості чистих активів позивача. Вартість чистих активів позивача за даними річного фінансового звіту за 2014 рік становить 42479000грн, а отже 10% від вказаної суми - 4247900грн, а тому рішення про укладання спірного договору поставки мало бути прийнято Наглядовою радою позивача. Судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: стаття 190 ЦК України та стаття 70 Закону України «Про акціонерні товариства». Також зазначає, що відсутність відомостей щодо обмежень голови правління товариства в ЄДР, зважаючи на їх наявність в статутних документах позивача, з якими був обізнаний відповідач, які також прямо передбачені законодавством України, не має значення для вирішення цього спору.
ПрАТ «Завод обважнювачів» у відзиві від 09.01.2018 заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 21.11.2018 у справі №905/1421/18 - без змін. При цьому зазначає, що: в ЄДР не міститься запису про обмеження голови правління на укладання певних правочинів; на момент укладання спірного правочину 10 відсотків від вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності позивача, згідно відомостей, розміщених на веб-сайті «SMIDA», становить 13892300,00грн. За таких обставин, відповідач вважає, що спірний правочин не є значним у розумінні частини 1 статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства», а тому не потребує прийняття рішення про його укладення Наглядовою радою. Крім того, вказує на те, що на виконання умов договору відповідачем сплачені кошти по передоплаті на рахунки позивача, а позивачем поставлено глину, яка частково прийнята відповідачем, що підтверджується банківськими виписками, видатковими накладними та актами повернення неякісної глини, що свідчить про подальше схвалення оспорюваного правочину позивачем.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області - без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Позивач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать: відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 12.02.2019, різміщена інформація на офіційному веб-сайті суду апеляційної інстанції (www.ear.court.gov.ua); опублікована ухвала про відкладення розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua); надіслання цієї ухвали на електронну адресу позивача, визначену ним у клопотанні про відкладення розгляду справи (т.2,а.с.124,125) в порядку статті 120 ГПК України, а також клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке до суду апеляційної інстанції надійшло після закінчення судового засідання, тому не було розглянуто судовою колегією.
Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду та зважаючи на те, що: розгляд справи, призначений на 12.02.2019, був відкладений на 21.02.2019 саме за клопотанням позивача; явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою; відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи; спливає строк розгляду апеляційної скарги, встановлениий статтею 273 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
25.09.2015 між ПАТ «Дашуківські бентоніти» (постачальником) в особі голови правління ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, та ПАТ «Завод обважнювачів» (покупцем) в особі в.о. голови правління ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, укладений договір №К-ДБ-4-0925/1, п. 1.1 якого встановлено, що постачальник зобов'язується здійснити на умовах цього договору поставку бентонітної продукції, а покупець - прийняти та оплатити її на умовах цього договору (т.1, а.с.13-15).
У п.1.2 цього договору встановлено, що асортимент продукції, її якісні характеристики, одиниця вимірювання, кількість, ціна за тону, сумарна вартість партії встановлюється в Специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.2.3 цього договору постачальник передає продукцію партіями, відповідно до заявок покупця.
Згідно з п.3.2 цього договору покупець зобов'язується здійснити оплату шляхом перерахування 100% вартості партії продукції, вказаної у специфікації та відповідній заявці згідно з п.2.1 договору, а також 100% передоплати за залізничний тариф до залізничної станції покупця та додаткові послуги залізниці на поточний рахунок.
Орієнтовна сума договору становить 5000000,00грн з ПДВ. Фактична сума договору складається із сум всіх видаткових накладних (п.3.4 договору).
23.10.2015 між тими ж сторонами укладена додаткова угода до договору від 25.09.2015 №К-ДБ-4-0925/1, пунктом 1 якої визначено викласти специфікацію №1 в новій редакції, яка набирає чинності з моменту підписання цієї додаткової угоди (т.1,а.с.17).
У пункті 2 цієї додаткової угоди визнано такою, що втратила чинність з моменту підписання цієї додаткової угоди специфікація №1 від 25.09.2015.
У додатку №1 від 23.10.2015 до договору від 25.09.2015 №К-ДБ-4-0925/1 «специфікації №1», яка підписана головою правління позивача та в.о. голови правління відповідача, визначені: товар (глина формувальна бентонітова кускова, згідно ГОСТ 28177-89, марки П4Т2К), його кількість - 12500тн та загальна вартість - 4999950,00грн, а також встановлений строк поставки - до кінця 2015-2016 років (т.1,а.с.18).
У додатку №2 до спірного договору, який підписаний в.о. голови правління ПАТ «Дашуківські бентоніти» ОСОБА_4 та головою правління ПАТ «Завод обважнювачів», сторони визначили: товар - глина формувальна бентонітова кускова, згідно ГОСТ 28177-89, марки П4Т2К, його кількість - 2500тн, загальна вартість - 1000020,00грн (т.1, а.с.23).
Спірний договір та додатки до нього підписані вказаними вище представниками сторін та скріплені печатками товариств.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання умов договору від 25.09.2015 №К-ДБ-4-0925/1 перерахував позивачеві кошти у сумі 700654,08грн за платіжними дорученнями від 30.09.2015 №3063, від 15.10.2015 №3278, від 16.10.2015 №3280, від 23.10.2015 №3382, від 24.12.2015 №4263, від 20.01.2016 №151, від 30.03.2016 №900, від 24.05.2016 №1498, від 08.02.2017 №231, від 20.02.2017 №319, від 22.02.2017 №350 (т.1,а.с.136-146).
Також на виконання умов спірного договору позивачем поставлено частину товару, що підтверджується залізничними та видатковими накладними (т.1,а.с.148-162).
ПрАТ «Завод обважнювачів» звернулося до ПАТ «Дашуківські бентоніти» з претензією від 04.05.2018 №405/18 про сплату 9199862,09грн за договором від 25.09.2015 №К-ДБ-4/-025/1, у тому числі 5282964,03грн боргу, який утворився у зв'язку з недопоставкою продукції (т.1,а.с.129-134).
У листі від 24.05.2018 №344, який писаний головою правління позивача ОСОБА_5 та скріплений печаткою ПАТ «Дашуківські бентоніти», позивач просить увійти в становище підприємства та повернутись до вирішення питання щодо заборгованості підприємства після стабілізації ситуації, яка склалась на підприємстві (т.1,а.с.135).
27.07.2018 ПАТ «Дашуківські бентоніти» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ПрАТ «Завод обважнювачів» про визнання недійсним договору від 25.09.2015 №К-ДБ-4-0925/1.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.11.2018 у даній справі в задоволенні позову відмовлено з підстав, наведених вище ( т.2, а.с.67-70).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Предметом даного спору є визнання недійсним договору 25.09.2015 №К-ДБ-4-0925/1 через відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка вчинила спірний правочин, зі сторони ПАТ «Дашуківські бентоніти» (ч.2 ст.203, частини 1 статті 215 ЦК України).
У відповідності до вимог статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Зі змісту положень спірного договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором поставки.
За приписами частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Частиною 1 статті 161 ЦК України встановлено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.
Відповідно до статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).
Згідно із частинами 1, 5 статті 59 Закону України «Про акціонерні товариства» кількісний склад виконавчого органу, порядок призначення його членів визначаються статутом товариства. Порядок скликання та проведення засідань колегіального виконавчого органу встановлюється статутом або положенням про виконавчий орган акціонерного товариства. Голова колегіального виконавчого органу організовує роботу колегіального виконавчого органу, скликає засідання, забезпечує ведення протоколів засідань. Голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства. Інший член колегіального виконавчого органу в порядку, визначеному законодавством України, також може бути наділений цими повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства.
Статтею 60 вказаного Закону встановлено порядок прийняття рішень особою, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, встановлюється статутом акціонерного товариства. Особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, вправі без довіреності діяти від імені акціонерного товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.
Відповідно до пунктів 7.5.1, 7.5.8 Статуту ПАТ «Дашуківські бентоніти», затвердженого черговими загальними зборами акціонерів ПАТ «Дашуківські бентоніти», протокол від 08.04.2011 №1/2011, правління є колегіальним органом товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є підзвітним загальним зборам і Наглядовій раді товариства та організовує виконання їх рішень. Роботу правління організовує та спрямовує голова правління, який має право, зокрема: скликати засідання Правління, визначати їх порядок денний та голосувати на них; підписувати довіреності, договори та інші документи від імені товариства, рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом товариства в межах його компетенції відповідно до положень Статуту.
Пунктом 7.5.5 Статуту встановлено, що до компетенції Правління належать всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів та Наглядової ради товариства, зокрема: прийняття рішень про вчинення товариством правочинів у межах, встановлених чинним законодавством та цим Статутом, а також забезпечення всіх умов, необхідних для дотримання вимог законодавства та внутрішніх нормативних документів товариства при прийнятті загальними зборами та/або Наглядовою радою рішення про вчинення товариством значних правочинів та правочинів із заінтересованістю.
Пунктом 9.1 Статуту ПАТ «Дашуківські бентоніти» встановлено, що значними правочинами товариства є: будь-які правочини, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства; будь-які правочини щодо належних товариству земельних ділянок, об'єктів нерухомості незалежно від їх вартості. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Статутом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.
Рішення про вчинення значного правочину, зазначеного у п.п.1) п.9.1 цього Статуту, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, а також значного правочину, визначеного п.п.2) п.9.1 цього Статуту, приймається Наглядовою радою. У разі неприйняття Наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд Загальних зборів (п.9.1 Статуту товариства).
Відповідно до частини 1 статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину.
З інформації, розміщеної на офіційному сайті www.smida.gov.ua «Річна фінансова звітність емітента» баланс (звіт про фінансовий стан ПАТ «Дашуківські бентоніти» станом на 31.12.2014), тобто за даними річної фінансової звітності товариства за рік, що передував укладенню спірної угоди, активи підприємства на кінець звітного періоду становили 138923000,00грн, що не заперечується позивачем в апеляційній скарзі. Відповідно, 10 відсотків вартості активів ПАТ «Дашуківські бентоніти» становить 13892300,00грн, тоді як ціна оскаржуваного договору з урахуванням укладених додатків до нього 5999970,00грн, що складає менше 10 відсотків вартості активів позивача за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства.
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що спірний договір поставки від 25.09.2015 №К-ДБ-4-0925/1 на момент його укладання не був значним для ПАТ «Дашуківські бентоніти» в розумінні статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства».
Доводи позивача про те, що 10 і більше відсотків вартості активів товариства, визначених за даними останньої річної фінансової звітності, слід вираховувати з вартості чистих активів, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки як положеннями Статуту позивача, так і приписами частини 1 статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» чітко встановлено, що відсоткове співвідношення вираховується саме з активів підприємства за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, а отже доводи скаржника не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання апелянта на статтю 190 ЦК України, як на правове обґрунтування для визначення вартості значного правочину, виходячи з вартості чистих активів, оскільки за приписами цієї статті майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
За таких обставин, укладаючи спірний договір голова правління позивача мав необхідний обсяг повноважень, що спростовує доводи позивача про недійсність оскаржуваного правочину на підставі п.2 частини 1 статті 203 ЦК України.
В силу частини 2 статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За приписами частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до частини 1 статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.
У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Позивачем не надано будь-яких належних доказів в розумінні статті 76 ГПК України, які б підтверджували, що ціна договору поставки від 25.09.2015 №К-ДБ-4-0925/1 становить більше 10 відсотків вартості активів за даними річної фінансової звітності позивача за 2014 рік, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання цього договору недійсним.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Відповідного висновку дійшла ОСОБА_6 Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц.
В матеріалах справи наявні наступні документи: платіжні доручення від 30.09.2015 №3063, від 15.10.2015 №3278, від 16.10.2015 №3280, від 23.10.2015 №3382, від 24.12.2015 №4263, від 20.01.2016 №151, від 30.03.2016 №900, від 24.05.2016 №1498, від 08.02.2017 №231, від 20.02.2017 №319, від 22.02.2017 №350, з яких вбачається, що відповідач на виконання умов договору поставки від 25.09.2015 №К-ДБ-4-0925/1 перерахував позивачеві кошти у сумі 7006544,08грн; залізничні та видаткові накладні, якими підтверджується факт поставки позивачем товару на виконання спірного договору поставки (т.1,а.с.136-162). Доказів повернення коштів позивачем відповідачеві за вищезазначеними платіжними дорученнями у зв'язку безпідставністю їх перерахування матеріали справи не містять, що в сукупності свідчить про схвалення спірного договору ПАТ «Дашуківські бентоніти» та про його часткове виконання.
Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (76 ГПК України).
Згідно із статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту підписання оспорюваного договору неуповноваженою особою, як і не спростовано факту схвалення оскаржуваного правочину, а отже і не доведено обставин, з якими скаржник пов'язує недійсність договору поставки від 25.09.2015 №К-ДБ-4-0925/1.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі частин 1, 2 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України.
За таких обставин, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Господарський суд Донецької області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ПАТ «Дашуківські бентоніти» слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 21.11.2018 у справі №905/1421/18 - без змін.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - ПАТ «Дашуківські бентоніти»
Керуючись ст. ст.129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Донецької області від 21.11.2018 у справі №905/1421/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 22.02.2018.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза