Ухвала
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 200/6139/17
провадження № 61-2023ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 18 листопада 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 2 500,00 грн у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, станом на 28 лютого 2017 року утворилась заборгованість у сумі 39 412,08 грн, з яких: 2 437,30 грн - заборгованість за кредитом; 30 986,12 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 635,70 грн - заборгованість по пені та комісії за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - фіксована частина та 1 852,96 грн - процентна складова, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено з підстав пропуску заявником строку позовної давності, який суд першої інстанції обрахував з дати несплати відповідачем чергового платежу.
17 січня 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Крім того, касаційна скарга містить посилання заявника на те, що у цій малозначній справі наявні підстави, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
За правилом пункту 1 частини другої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості у розмірі 39 412,08 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що зазначена справа має для нього виняткове значення, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором перешкоджає його стабільній роботі та обмежує його майнові інтереси, є безпідставними, оскільки заявником не наведено логічного обґрунтування таким твердженням, а саме, яким чином заборгованість за кредитним договором від 18 листопада 2010 року у розмірі 39 412,08 грн перешкоджає стабільній роботі позивача, який за інформацією Національного банку України станом на 2019 рік є одним з найуспішніших банків України.
Разом з тим, посилання заявника у касаційній скарзі на те, що апеляційним судом не взято до уваги постанову Верховного Суду України від 19 березня 2018 року по справі № 6-14цс14 та постанову Верховного Суду від 01 березня 2018 року по справі № 591/8058/15-ц в яких суди касаційної інстанції висловили позицію щодо початку обрахунку строку позовної давності з останнього дня строку дії кредитного договору який відповідає строку дії платіжної картки, чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики, є істотними та підлягають перевірці за матеріалами справи, оскільки свідчать про те, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики у питанні застосування позовної даності.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що наявні підстави, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України,
Відкрити касаційне провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Витребувати з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська матеріали вищезазначеної цивільної справи № 200/6139/17.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак