21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 520/1665/18
провадження № 61-46894св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідач - Головне управління Національної поліції в Одеській області
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 5 червня 2018 року у складі судді Калашнікової О.І. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Калараш А. А.,
У лютому 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діє від свого імені і від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_6, звернулися до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Одеській області (далі - ГУНП в одеській області) про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади.
На обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що слідчим Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР №120141604800003846 від 18 вересня 2014 року за ознаками частини першої статті 358 КК України, № 12015160480002033 від 30 квітня 2015 за ознаками частини четвертої статті 358 КК України, №12017160480001848 від 17 травня 2017 за ознаками частини третьої статті 197-1 КК України, №12017160480002587 від 29 червня 2017 за ознаками частини четвертої статті 358 КК України, №12017160480002588 від 29 червня 2017 за ознаками частини четвертої статті 190 КК України, №12017160480003051 від 24 липня 2017 за ознаками частини четвертої статті 358 КК України, №12017160480003052 від 24 липня 2017 за ознаками частини четвертої статті 358 КК України. Однак, за цими кримінальними провадженнями будь-яких слідчих дій не проводиться, незважаючи на багаточисельні звернення позивачів до суду зі скаргами на бездіяльність посадових осіб Київського відділу поліції та наявність відповідних судових ухвал, якими бездіяльність посадових осіб Київського відділу поліції визнана неправомірною. Така бездіяльність органів досудового розслідування, а саме Київського відділу поліції у м. Одесі ГУНП в Одеській області спричинила позивачам моральну шкоду, розмір якої останні оцінили в 50 000 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 5 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з позову не вбачається кому з позивачів (в тому числі й малолітній ОСОБА_6) та якою саме бездіяльністю яких посадових осіб Київського відділу поліції спричинена моральна шкода, в чому полягає моральна шкода для кожного позивача, з яких міркувань виходив кожен позивач, визначаючи розмір моральної шкоди, до позову не надані належні доказі на підтвердження розміру моральної шкоди та не визначено розмір моральної шкоди щодо кожного з них.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій він просить ці судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що підставою для відшкодування моральної шкоди є визнана ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси в справі №520/364/17 від 15 лютого 2018 року бездіяльність слідчого, а тому, на думку заявника, позивачам не потрібно доводити якою саме бездіяльністю та яких посадових осіб їм спричинена моральна шкода.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК Українив визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами, діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Суди установили, що позивач доводить наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, встановлених ухвалами Київського районного суду м. Одеси щодо бездіяльності посадових осіб слідчого відділу Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Відповідно до статті 1174 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Оскільки з позовної заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не вбачається, кому з позивачів (в тому числі й малолітній ОСОБА_6) та якою саме бездіяльністю і яких посадових осіб Київського відділу поліції спричинена моральна шкода, в чому полягає моральна шкода для кожного позивача, яким чином визначено розмір моральної шкоди, у тому числі щодо кожного з позивачів, а також не надано належних доказів на підтвердження розміру моральної шкоди, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи ОСОБА_4, що йому не потрібно доводити якою саме бездіяльністю та яких посадових осіб йому спричинена шкода, оскільки суди, відмовляючи в позові, звертали увагу саме на необхідність доведення в чому полягає шкода для кожного з позивачів та їх дитини, а також розміру моральної шкоди щодо кожного з позивачів.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на наведене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 409-415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 5 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Сімоненко
А.О. Лесько
С.Ю. Мартєв