Ухвала
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 161/8708/18
провадження № 61-3060ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «Західтренд» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Західтренд» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства «Західтренд» (далі - ПП «Західтренд») про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що він працював у відповідача на посаді менеджера по оптовій торгівлі з 01 вересня 2013 року. З 01 лютого 2018 року відповідач припинив виплачувати йому заробітну плату. 18 квітня 2018 року позивач направив роботодавцю заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. У травні 2018 року позивач отримав від підприємства лист з повідомленням про те, що його було звільнено з роботи за згодою сторін на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України.
Посилаючись на те, що відповідач протягом тривалого часу не повертав йому трудову книжку, не виплатив всіх належних йому сум при звільненні, позивач просив суд стягнути з відповідача 31 071,87 грн, з яких: 9 262,11 грн - невиплачена заробітна плата за лютий - квітень 2018 року; 4 721,86 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; 17 087,90 грн - грошова компенсація за невикористану відпустку.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПП «Західтренд» на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 9 473,70 грн, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 5 329, 17 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 21 402,81 грн. Стягнуто з ПП «Західтренд» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000,00 грн. Стягнуто з ПП «Західтренд» на користь ОСОБА_1 в дохід держави 704,80 грн судового збору.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2018 року резолютивну частину рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2018 року доповнено наступним абзацом: «Допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць».
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2018 року у рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2018 року виправлені допущені описки.
Постановою Волинського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2018 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2018 року в даній справі залишено без змін.
08 лютого 2019 року ПП «Західтренд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в розмірі 9 473,70 грн; середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 21 402,81 грн; відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн; судового збору у розмірі 704,80 грн; скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в указаній частині.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є стягнення 31 071,87 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює ціну позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення прийняті у малозначній справі, а випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «Західтренд» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Західтренд» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак