Постанова
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 127/14021/15-ц
провадження № 61-7864св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «РайффайзенБанк Аваль» на рішення апеляційного суду Вінницької області від 18 вересня 2017 року у складі суддів: Копаничук С. Г., Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 08 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 010/03-11/326, згідно з яким банк надав позичальнику кредит в сумі 200 тис. доларів США строком до 07 травня 2017 року зі сплатою 12 % річних. 04 серпня 2014 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду №010/03-11/326/1, якою дату остаточного погашення кредиту встановлено до 07 квітня 2018 року, змінено графік повернення кредиту та сплати процентів. Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_3 за договором №12/Р7-01-10/08-60 від 04 серпня 2014 року.
Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 27 травня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 84 302 долари 76 центів США - тіло кредиту, 5 875 доларів 59 центи США - проценти, 1 643 долари 81 цент США - пеня.
У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки припиненим. Зазначала, що банк порушив шестимісячний строк пред'явлення до поручителя вимоги, а тому згідно зі статтею 559 ЦК України договір поруки №12/Р7-01-10/08-60 від 04 серпня 2014 року необхідно визнати таким, що припинив свою дію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2015 року первісний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/03-11/326 від 08 травня 2007 року: за основним боргом у розмірі84 302 долари 76 центів США; проценти за користування кредитними коштами в сумі 5 875 доларів 59 центи США; пеню за несвоєчасне погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитом в сумі 1 643 долари 81 цент США.Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки припиненим відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що право позивача порушено невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань, тому підлягає захисту шляхом стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором. Зустрічний позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, оскільки останній платіж за кредитним договором здійснено 20 листопада 2014 року в сумі 839 доларів 40 центів США. Виходячи з правового висновку Верховного суду України від 19 вересня 2014 рокуу справі № 6-53цс14 про стягнення заборгованості за кредитним договором «зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії договору поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами)». В цьому випадку шестимісячний термін повинен рахуватись з 20 грудня 2014 року та спливає відповідно 20 червня 2015 року.Вимогу про дострокове погашення кредиту та сплати нарахованих процентів, направлено банком поручителю 24 квітня 2015 року. Вимога отримана 29квітня 2015 року.Позовну заяву про солідарне стягнення боргу за кредитним договором банком подано до суду 17 червня 2015 року, тобто за три дні до закінчення шестимісячного строку.Тому суд дійшов до висновку про те, що строк подачі вимоги банку до поручителя дотриманий, а, отже, договір поруки не може бути визнаний припиненим після спливу передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку на пред'явлення вимоги, так як цей строк не сплив.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 18 вересня 2017 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2015 року в частині задоволення позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено. Віншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, заявляючи позовні вимоги про стягнення всіх сум за договором, позивач послався на те, що строк повернення кредиту настав достроково. Разом з тим, в позові не навів у чому полягало порушення відповідачем пунктів договору і в підтвердження своїх вимог, в тому числі й щодо розміру заборгованості, належних, допустимих і достатніх доказів суду не надав. Представник ОСОБА_2, заперечуючи проти позову, ставлячи під сумнів розрахунки, надані банком, заявив клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи. Згідно з висновком експерта Вінницького відділення КНДІСЕ Голені Н. Ф. № 942/16-21 від 27 липня 2017 року за результатами дослідження розрахунок заборгованості за кредитним договором документально не підтверджується, визначити, який фактичний розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на 27 травня 2015 року, за наданими документами експерту не видається за можливе. В матеріалах справи відсутні і в судове засіданні не надані докази обставин, які мають значення для справи та свідчать про порушення відповідачем умов договору, його терміну, а також про виникнення підстав для дострокового повернення коштів. За таких обставин, сам по собі розрахунок розміру заборгованості не є достатнім доказом існування заборгованості та її розміру, оскільки матеріали справи не містять документально підтверджених фактичних даних, що у ньому містяться. В апеляційній скарзі порушується питання про скасування рішення та про задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 про припинення зобов'язань за договором поруки. Разом з тим, зазначена вимога апеляційної скарги не мотивована, у ній не наведено, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду у цій частині. Доводів, які б спростовували висновки суду про відмову у задоволенні зустрічного позову, не наведено, та не визначено межі перевірки законності та обґрунтованості рішення суду в цій частині. Тому підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову відсутні.
(1)Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки апеляційного суду про відсутність доказів на підтвердження обставин видачі кредиту, прострочення виконання кредитного зобов'язання, оскільки в матеріалах справи наявні копії меморіальних ордерів, видаткових касових документів, оригінали первинних документів, розрахунок заборгованості, які у сукупності суд не оцінив та керувався виключно результатами експертного дослідження. Разом з тим, висновок експерта є лише одним із доказів у справі та не має для суду наперед встановленого значення. Крім того, факт отримання кредиту та його розмір не оспорюється відповідачем, а також підтверджується рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до банку про визнання кредитного договору недійсним. Крім того, ОСОБА_2 сплачував кредит (квитанції на погашення кредиту в період із 07 листопада 2008 року по 28 жовтня 2014 року на загальну суму 174 067 доларів 03 центи США), чим визнав борг. Позичальник вносив платежі на погашення кредиту із порушенням встановленого строку, внаслідок чого у кредитора виникло право на дострокове стягнення кредиту та платежів за ним.
(2) Позиція відповідача
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - зазначає, що позивач не довів і у матеріалах справи відсутні належні і допустимі і достатні докази порушення відповідачем своїх зобов'язань та їх строків, які дають підстави вважати строк користування кредитом таким, що сплив та вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати процентів та неустойки.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди установили, що 08 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 010/03-11/326, згідно з яким банк надав позичальнику кредит в сумі 200 тис. доларів США строком до 07 травня 2017 року зі сплатою 12 % річних. 04 серпня 2014 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду №010/03-11/326/1, якою дату остаточного погашення кредиту встановлено до 07 квітня 2018 року, змінено графік повернення кредиту та сплати процентів.
Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_3 за договором №12/Р7-01-10/08-60 від 04 серпня 2014 року.
Стаття 526 ЦК України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 57 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи).
Не погоджуючись із розрахунком боргу, ОСОБА_2 заявив клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.
Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 143 ЦПК України).
Згідно з висновком експерта Вінницького відділення КНДІСЕ Голені Н. Ф. № 942/16-21 від 27 липня 2017 року за результатами дослідження розрахунок заборгованості за кредитним договором документально не підтверджується; визначити, який фактичний розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на 27 травня 2015 року, за наданими документами експерту не видається за можливе. При дослідженні експерт виходив із того, що банком надані неналежні документи щодо видачі кредиту та його погашення, а також нарахування боргу.
Пославшись на висновки судово-економічної експертизи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні і в судове засіданні не надані докази обставин, які мають значення для справи та свідчать про порушення відповідачем умов договору, його терміну, а також про виникнення підстав для дострокового повернення коштів; сам по собі розрахунок розміру заборгованості не є достатнім доказом існування заборгованості та її розміру, оскільки матеріали справи не містять документально підтверджених фактичних даних, що у ньому містяться.
Разом з тим, згідно вимог частини шостої статті 147 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.
Таким чином, заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а не висновком експертизи, який оцінюється на рівні з іншими доказами та не має для суду наперед встановленого значення.
Обставини видачі кредиту у розмірі 200 тис. доларів США позивач підтверджував посиланням на меморіальні ордери від 08 травня 2007 року та від 06 листопада 2007 року (т. 1, а. с. 15, 16); валютними меморіальними ордерами від 08 травня 2007 року та від 06 листопада 2007 року (т. 1, а. с. 17, 18), а обставини прострочення виконання кредитного зобов'язання - розрахунком заборгованості та виписками з рахунку.
За заявою ОСОБА_2 до матеріалів справи долучено квитанції про сплату кредиту за період з 2008 року по 2014 рік (т. 2, а. с. 51-159).
Відповідно до положень підпункту 1.5.1 пункту 1.5 частини № 2 кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірах та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до цього договору) шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок, вказаний в частині № 1 цього договору. Нараховані в порядку, передбаченому цим договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів.
Графіком повернення кредиту та сплати процентів, який змінено сторонами шляхом укладення додаткової угоди від 04 серпня 2014 року, визначено розмір щомісячного платежу та строк його внесення (т. 1, а. с. 11, 13-14).
На підставі підпункту 1.9.1 пункту 1.9 частини № 2 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань.
Графік повернення кредиту та сплати процентів погоджений та підписаний сторонами, дійсність кредитного договору не оспорена.
Разом з тим, у порушення вимог процесуального закону апеляційний суд не дослідив докази у справі у їх сукупності на предмет належності, допустимості та достатності; не перевірив належність виконання позичальником кредитного зобов'язання за наданими ним до суду квитанціями й умовами графіку повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку щодо недоведення банком права на дострокове стягнення кредиту та розміру заборгованості за кредитом.
(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 18 вересня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
С.Ю. Мартєв
В. В. Пророк
С. П. Штелик