14 лютого 2019 року
м. Харків
Справа № 645/747/16-ц (категорія: право власності)
Провадження № 22-ц/818/341/19
Харківський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_1,
суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Пузікової Ю.С.
Учасники справи :
Позивач: ОСОБА_2,
Відповідачі: ОСОБА_3, ліквідатор фізичної особи підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ»,
Треті особи - ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2018 року у складі судді Сілантьєв Е.Є.,-
встановив:
17.02.2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнила та просила визнати її добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 та визнати право власності та відновити державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 28 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, реєстровий № 3681, ОСОБА_5, як продавець, передала їй, як покупцю, у власність квартиру АДРЕСА_2, за що вона сплатила ОСОБА_5 гроші у сумі 327 100 грн. Продавець свідчила, що згадана квартира на момент укладання цього договору не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, під заставою (в тому числі податковою), арештом (забороною) не перебуває, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб (у тому числі за договором найму чи шлюбним контрактом), як у межах так і за межами України немає, завдатків за цю квартиру від інших осіб не має, як юридична адреса не використовується та як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесена.
Нотаріус посвідчила, що під забороною (арештом) згідно з Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 28 грудня 2011 року вказана квартира не перебуває. Згідно з Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на 28 грудня 2011 року квартира у податковій заставі не перебуває.
29 грудня 2011 року позивачка зареєструвала право власності на цю квартиру в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації». Вищевказана квартира належала продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 13 грудня 2011 року за реєстровим № 3488, протоколу №2 проведення аукціону від 09 грудня 2011 року на Товарній біржі «Всеукраїнський торгівельний центр».
Також, 23 грудня 2011 року між матір'ю позивачки ОСОБА_8 та представником продавця - ОСОБА_9, який діяв по довіреності продавця, в присутності представника рієлторської фірми ТОВ «Нерухомість і право», був підписаний договір завдатку відносно цієї квартири. 8 лютого 2016 року позивачка отримала лист, в якому містилась ухвала Господарського суду Харківської області від 02.02.2016 року (справа № Б-50/112-09), згідно з якою договір купівлі-продажу її квартири з аукціону Торгової біржі по якому ОСОБА_10 купила квартиру, визнаний недійсним відповідно ухвали Господарського суду Харківської області від 16.10.2013 року по справі про банкрутство ФО-П ОСОБА_3, тому що квартира знаходилася з 2007 року по теперішній час під іпотекою та ОСОБА_3 не мав права без погодження з іпотекодержателем ТОВ «УкрСиббанк» продавати це майно з аукціонних торгів.
Також, ухвалою Господарського суду від 02.02.2016 року їй заборонено відчужувати у будь-який спосіб свою квартиру, ухвалою Господарського суду від 19 квітня 2016 року квартира позивачки витребувана з її володіння та передана ліквідатору ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та скасована державна реєстрація за нею, як попереднім власником на цю квартиру.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірної квартири з моменту реєстрації, яка відбулася 20 липня 2016 року є ОСОБА_3 Також, з останньої ухвали позивачка довідалась, що правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» в частині взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 є ТОВ «Кей-Колект». Позивачка зазначила, що відповідно до Відомостей з єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження - іпотека на квартиру № 55будинку 21 по вул. Олімпійський в м. Харкові - було зареєстровано 09.07.2012 рокуреєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_7
Таким чином, на день коли була здійснена угода купівлі-продажу квартири між нею та ОСОБА_5, ніхто не міг знати і передбачати, що квартира знаходиться під іпотекою. Договір купівлі-продажу квартири згідно з яким вона стала власницею спірної квартири не скасований, ніким не оскаржений. Під час укладання договору та його подальшій реєстрації будь-яких порушень з її сторони, а також зі сторони продавця не відбувалося, незаконних дій не було, через що, позивачка вважає, що її право власності на спірну квартиру потребує захисту.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 07.09.2018 року скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи скаргу ОСОБА_2 вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що відчуження спірної квартири відбулося без згоди банку, тому вона не є добросовісним набувачем.
Разом з тим відчуження квартири іпотекодавця відбулося саме на користь банку, саме банк отримав/повинен був отримати вартість квартири, тому його вимоги не можуть бути висунути до неї, а тільки до ОСОБА_5
Відповідно до правової позиції висловленої в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року у справі №750/2872/16-ц у разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець. Отже, після цього майно підлягає повторному продажу з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судового рішення, оскільки задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує судового рішення, для виконання якого такі торги були проведені.
Продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень, не змінює статусу особи, яка придбала майно з прилюдних торгів як добросовісний набувач, у якого майно не може бути витребувано за будь-яких умов.
Крім того, спірна ситуація була створена недобросовісними діями саме іпотекодержателя, а саме тим, що під час укладання договору іпотеки не була накладена заборона відчуження майна - спірної квартири. Іпотекодержатель виждав, коли спірна квартира буде двічі продана, лише після цього схаменувся, та наклав арешт.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходи з того, що ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки відчуження квартири відбулось іпотекодавцем без згоди банку, а також встановлені інші порушення, згідно ухвали місцевого господарського суду Харківської області від 16.10.2013 року, договір купівлі-продажу спірної квартири був визнаний недійсним. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інтонації з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 388 ч.1 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ( добросовісний набувач) власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно : 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не їхньої волі, іншим шляхом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2007 року належала квартира №55, розташована за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, 21.
Відповідно до договору іпотеки від 27.08.2007 року ОСОБА_11 передав спірну квартиру в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк».
Постановою господарського суду Харківської області від 12.10.2009 року ФОП ОСОБА_11 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_12
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.02.2013 року, яку залишеною без змін апеляційним судом, усунено арбітражного керуючого ОСОБА_12 від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого ОСОБА_13, повноваження якої припинено ухвалою суду від 22.04.2014 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4
АКІБ «УкрСиббанк» як заставним кредитором було заявлено до боржника вимоги на суму 530107,71 грн., які ліквідатором визнано в повному обсязі та включено до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2015 року ПАТ «УкрСиббанк» замінено його правонаступником ТОВ «Кей-Колект».
Вказана квартира була включена до складу ліквідаційної маси та реалізована на аукціоні від 09.12.2011 року, проведеному Товарною біржею «Всеукраїнський торгівельний центр». Переможцем аукціону визнано ОСОБА_5, яка придбала спірну квартиру та зареєструвала право власності на неї.
Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 28 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, реєстровий №3681, ОСОБА_5, як продавець, передала ОСОБА_2, як покупцю, у власність квартиру АДРЕСА_3, за що та сплатила ОСОБА_5 327100,00 грн, гроші було сплачено, а продавцем отримано ще до підписання договору.
Відповідно до тексту договору продавець свідчила, що згадана квартира на момент укладання цього договору не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, під заставою (в тому числі податковою), арештом (забороною) не перебуває, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб (у тому числі за договором найму чи шлюбним контрактом), як у межах так і за межами України немає, завдатків за цю квартиру від інших осіб не має, як юридична адреса не використовується та як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесена.
Нотаріус посвідчила, що під забороною (арештом) згідно з Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 28 грудня 2011 року вказана квартира не перебуває. Згідно з Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28 грудня 2011 року квартира у податковій заставі не перебуває.
29 грудня 2011 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на цю квартиру в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».
В подальшому, ОСОБА_5 відчужила придбану з аукціону від 09.12.2011 року квартиру на користь громадянки ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.12.2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №3681 та посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.10.2013 у зв'язку з порушенням порядку реалізації спірної квартири в ліквідаційній процедурі банкрута, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири №55, загальною площею 51,6 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, буд. 21, укладений 13.12.2011 року між арбітражним керуючим ОСОБА_12, який на дату укладення даного договору виконував обов'язки ліквідатора банкрута, та громадянкою ОСОБА_5
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.02.2016 року заборонено громадянці ОСОБА_2 відчужувати у будь-який спосіб квартиру двокімнатну, загальною площею 51,6 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_4; ухвалами суду від 22.02.2016 року та від 17.03.2016 року залучено до участі у розгляді заяви ліквідатора громадянку ОСОБА_2, як фактичного власника спірної квартири, та громадянку ОСОБА_5, як набувача спірної квартири з аукціону в ліквідаційній процедурі банкрута, результати якого визнано судом недійсними.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.04.2016 року заяву ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про витребування майна банкрута задоволено частково та ухвалено: - витребувати квартиру двокімнатну №55, загальною площею 51,6 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, буд. 21 з володіння ОСОБА_2 (АДРЕСА_4, код НОМЕР_1) та передати ліквідатору фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4; скасовано державну реєстрацію за попереднім власником ОСОБА_2 на квартиру двокімнатну, загальною площею 51,6 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_4; у задоволенні решти вимог відмовлено; скасовано заборону на відчуження у будь-який спосіб квартири двокімнатної, загальною площею 51,6 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_4, що була накладена ухвалою господарського суду від 02.02.2016 року.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2016, залишеною без змін постановою суду касаційної інстанції від 01.11.2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.04.2016 року у даній справі залишено без змін.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
При цьому набувач визнається недобросовісним, якщо він знав чи повинен був знати, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати, тобто якщо знав чи повинен був знати про неправомірність свого володіння.
За змістом частини 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто набувач уважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
Статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту як визнання добросовісним набувачем.
Законодавчі обмеження матеріально-правових спорів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, не передбачений ст.16 ЦК України, якщо такий є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Відтак вимога про визнання добросовісним набувачем та залишення майна у власності не підлягає задоволенню, оскільки не може уважатися ефективним способом захисту та не має наслідком відновлення порушеного права.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що під час розгляду позову про витребування майна відповідач згідно зі статтею 388 ЦК має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що добросовісний набувач не знав і не міг знати. У такому разі пред'явлення зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не вимагається і, крім того, не є належним способом судового захисту (стаття 16 ЦК), оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна. Отже, заявляючи позовну вимогу про визнання добросовісним набувачем, позивач обрав невірний спосіб захисту цивільного права.
Крім того, відмовляючи у задоволені позовних вимог судом першої інстанції вірно встановлено, що спірна квартира була передана в іпотеку відповідно до договору іпотеки нерухомого майна, посвідченого 27.08.2007 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_14 за реєстр. № 4178, на виконання умов кредитних договорів № 11203447000 від 27.08.2007р. та № 11204106000 від 27.08.2007р. та забезпечує погашення грошових вимог ТОВ «Кей-Колект» (правонаступника ПАТ «УкрСиббанк») на загальну суму 530107,71 грн., також те що, відчуження спірної квартири відбулось іпотекодавцем без згоди банку, а також встановлені інші порушення, згідно ухвали місцевого господарського суду Харківської області від 16.10.2013 року, договір купівлі-продажу спірної квартири був визнаний недійсним. Зазначені рішення є преюдиційними при розгляді цієї справи.
Посилання скаржника на висновки зроблені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.11.2017 року у справі № 750/2872/16-ц є необґрунтовані, оскільки спірні правовідносини, які були предметом розгляду Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у цій справі є відмінними від тих, що стосуються предмету даного позову.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові ОСОБА_2 Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Таким чином колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2019 року.
Головуючий - П.В. Кісь
Судді: І.В. Бурлака
ОСОБА_15