Провадження № 22-ц/803/738/19 Справа № 202/20350/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Мороз В.П. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
20 лютого 2019 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Деркач Н.М.,
суддів: Куценко Т.Р., Ткаченко І.Ю.,
при секретарі Лященко С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (на теперішній час Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 березня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обгрунтовано тим, що 31 жовтня 2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ZP38AK10170038, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 50017,50 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення 29 жовтня 2010 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «ПриватБанк» та Публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк») укладено договір поруки від 20 жовтня 2010 року №167, за умовами якого визначена відповідальність поручителя перед кредитором у розмірі 10000,00 грн. Пред'явлена до поручителів вимог про виконання зобов'язання за кредитним договором залишена без задоволення. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором станом на 09 січня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 86529,37 грн, що складається з: 5945,65 грн заборгованості за кредитом; 41899,23 грн заборгованості за процентами, 3969,00 грн заборгованості за комісією за користування кредитом, 34715,49 грн пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.
На підставі наведеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 76529,37 грн. Стягнути солідарно з ПАТ «Акцент - Банк» та ОСОБА_1 на його користь 10000 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь банку витрати на правову допомогу у розмірі 3200 грн.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2015 року у позові ПАТ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № ZP38AK10170038 від 31 жовтня 2005 року станом на 09 січня 2013 року: за тілом кредиту у розмірі 5945,65 грн. В іншій частині позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 229,40 грн судового збору. Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості закрито.
Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2016 року скасовано, справу в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення районного суду судом апеляційної інстанції не переглядається.
В апеляційній скарзі на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2015 року банк посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Крім того, апелянт посилається на те, що судом не було витребувано від позивача додаткових доказів реалізації предмета застави, а також не взято до уваги, що отриманих від реалізації коштів не було достатньо для погашення заборгованості по кредиту.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд, який забезпечує здійснення правосуддя на відповідній території.
Дану цивільну справу передано до Дніпровського апеляційного суду.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31 жовтня 2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ZP38AK10170038, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 50017,50 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення 29 жовтня 2010 року.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідача ОСОБА_1 утворилася заборгованість.
Рішенням Жовтневого районного суду від 25 січня 2011 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УФА «Верус», ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задоволено частково. Передано в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_1 належного їй на праві власності заставленого майна - автомобіль ЗАЗ Daewoo, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ZP38AK10170038 від 31 жовтня 2005 року станом на 20 липня 2009 року у розмірі 23026, 58 грн звернуто стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль ЗАЗ Daewoo, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом надання ПАТ КБ «ПриватБанк» права укладати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зняти автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. ( а.с. 156).
Зі змісту вказаного рішення встановлено, що сума заборгованості відповідача перед банком станом на 20 липня 2009 року складала 23026 грн., з якої: 19939,09 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2068,15 грн - заборгованість за процентами, 793,80 грн. - заборгованість за комісією за користування кредитом та 225,54 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань.
23 лютого 2012 року за актом прийому - передачі ОСОБА_1 передала банку заставний автомобіль для реалізації за ринковою вартістю та погашення заборгованості.
21 листопада 2012 року автомобіль був знятий з обліку і реалізований.
Згідно виписки з меморіальних ордерів за рахунками НОМЕР_2, які були транзитними для зарахування коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, 21 грудня 2012 року було зараховано кошти у розмірі 30 690 грн., з яких банк розподілив на погашення заборгованості: 10 365,55 грн. на погашення пені; 15 345 грн. на погашення заборгованості за тілом кредиту; 4644 грн. на погашення штрафів; 335,45 грн. понесені банком витрати за послуги МРЕВ (а.с. 157-160).
Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по кредитному договору у неї утворилася заборгованість, яка станом на 09.01.2013 року становила 86 529,37 грн. При цьому, грошових коштів, отриманих від реалізації заставного майна, не було достатньо для повного погашення кредиту.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було передано автомобіль, що підтверджується актом від 23 лютого 2012 року. Розмір заявленої суми заборгованості, згідно розрахунку складеного позивачем, не відповідає розміру боргу, виходячи з вартості переданого позивачу рухомого майна. Позивач не надав доказів про порушення відповідачем вимог кредитного договору та прострочену заборгованість, зокрема, подані позивачем розрахунки не підтверджено належними документами.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи встановлено, що у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що станом на 13.01.2011 року заборгованість відповідача по тілу кредиту становила 21290,65 грн. У зв'язку з реалізацією заставного автомобіля на погашення заборгованості по тілу кредиту 21.12.2012 року було зараховано 15 345 грн., тому заборгованість зменшилася до 5945,65 грн., яку банк просив стягнути з ОСОБА_1
Оскільки матеріали справи містять докази наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 5945,65 грн., то апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову задоволенні позовних вимог банку про стягнення вказаної суми з відповідача.
Тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
Колегія суддів, перевіривши розрахунок суми заборгованості ОСОБА_1 по тілу кредиту, враховуючи меморіальні ордери про зарахування грошових коштів, отриманих від реалізації заставного автомобіля, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь банку заборгованість по тілу кредиту у розмірі 5945,65 грн.
Що стосується стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості по процентам, пені та комісії, то колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні цих позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий до 29 жовтня 2010 року.
Відтак, у межах строку кредитування до 29 жовтня 2010 року відповідач мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.
Оскільки матеріалами справи встановлено, що строк кредитування за договором від 31.10.2005 року, укладеним між банком та ОСОБА_1, сплив 29.10.2010 року, то у позивача відсутнє право на нарахування процентів за користування кредитними коштами згідно договору після зазначеної дати. У цьому випадку виникає право захистити свої інтереси на підставі частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Однак з відповідним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» не звернувся, тому відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь банку процентів за користування кредитом після 29.10.2010 року.
Оскільки строк дії договору кредиту від 31.10.2005 року закінчився 29.10.2010 року, то у банку не було підстав для нарахування відповідачу ОСОБА_1 пені та комісії. Тому зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог банку до ОСОБА_1
На підставі ст.141 з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір у сумі 481,74 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 369, 374, 376,381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (на теперішній час Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 березня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (на теперішній час Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») заборгованість за кредитним договором № ZP38AK10170038 станом на 09 січня 2013 року у розмірі 5 945,65 грн.- заборгованість по тілу кредиту.
У задоволенні інших позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (на теперішній час Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») судовий збір у сумі 481,74 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Н.М.Деркач
Судді: Т.Р.Куценко
І.Ю.Ткаченко