20 лютого 2019 рокуЛьвів№857/869/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання: Луців І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2018 року у справі №345/4303/17, винесене головуючим суддею Мигович О.М. проголошене о 11:43 год у м. Калуші, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач перебуває на обліку в єдиному державному реєстру осіб, які мають право на пільги згідно Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Площа житла на яку надається знижка при розрахунках плати за опалення становить 21 кв.м опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому будинку і має право на знижку плати та додатково 10,5 кв.м на сім'ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 75% знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі. У серпні 2017 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради із зверненням про нарахування пільг як учаснику бойових дій на членів сім'ї. Однак отримав лист про відмову в нарахуванні пільг в якому зазначено, що він користується 75% знижкою плати за користування житлом та житлово-комунальними послугами в межах норм, передбачених чинним законодавством України, а члени його сім'ї ні.
Однак, так як позивач має право на 75 % пільгу «учасник бойових дій» при оплаті за житлово-комунальні послуги, тому вважає, що члени його сім'ї, а саме: батько ОСОБА_2, матір ОСОБА_3, брат ОСОБА_4, сестра ОСОБА_5, які проживають разом з ним також мають право на 75% пільгу при оплаті житлово-комунальних послуг.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2018 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом неповно та неправильно встановлені обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до винесення незаконного рішення. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що суд не вірно застосував норми матеріального права, зокрема п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, вважаючи, що батько ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1., мама ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., брат ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та сестра ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3., які проживають разом зі мною не можуть користуватися пільгами на оплату житлово-комунальних послуг, як члени сім'ї пільговика. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї»), під членом сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони за змістом пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей треба розуміти особу, що перебуває з суб'єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем; веденням з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при конкретному визначенні членів сім'ї, які мають право на названі пільги. Членами сім'ї військовослужбовця, можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб'єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, від відповідача про перенесення судового засідання у зв'язку із хворобою представника по даній справі. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в єдиному державному реєстру осіб, які мають право на пільги згідно Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
22.08.2017 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради із зверненням про нарахування пільг як учаснику бойових дій на членів сім'ї.
Листом від 30.08.2017 року №П-207 Управління соціального захисту населення Калуської міської ради відмовив в нарахуванні пільг в якому зазначено, що він користується 75% знижкою плати за користування житлом та житлово-комунальними послугами в межах норм, передбачених чинним законодавством України, а члени його сім'ї ні.
Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що батько позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1., мати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., брат ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та сестра ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3., не можуть користуватися пільгами на оплату житлово-комунальних послуг, як члени сім'ї пільговика.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають норма матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4,5 ч. 1. ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються пільги: 75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю); 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.
Частиною другою цієї статті передбачено, що пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4 - 6 цієї статті, надаються учасникам бойових дій та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Як зазначалося вище, даний спір зводиться до того, чи відносяться батько, мати, брат та сестра до членів сім'ї позивача та наявності у них права на отримання пільг, встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Даючи оцінку рішенню відповідача про відмову у призначенні пільг членам сім'ї позивача колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст.51 Бюджетного кодексу України при наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім'ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни I групи та доглядає за ним, за умови що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.
Аналізуючи дану норму, колегія суддів приходить до висновку, що батько, мати, брат та сестра позивача не відносяться до кола осіб, на яких поширюються пільги, встановлені статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а відтак відповідач правомірно відмовив у наданні пільг зазначеним особам.
При цьому посилання апелянта на положення Сімейного кодексу України щодо визначення поняття «сім'ї» колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки цей термін в названому нормативно-правовому акті вжито у розумінні сімейних правовідносин, взаємних прав та обов'язків подружжя та їх дітей і не може розповсюджуватися на правовідносини у сфері бюджетних видатків та призначення і виплати Державою пільг.
Також не може бути взято до уваги посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99, оскільки в цьому рішенні суд конституційної юрисдикції дав офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» у контексті положень Законів України «Про соціальній і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про міліцію» та «Про пожежну безпеку», в той час як позивач оспорює право на пільги членів сім'ї згідно положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що батько, мати, брат та сестра позивача не відносяться до кола осіб, на яких поширюються пільги на оплату житлово-комунальних послуг.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2018 року у справі №345/4303/17 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. С. Затолочний
Повний текст постанови складено 21.02.2019р.