18 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/574/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Пліша М.А.,
Судової-Хомюк Н.М.,
секретаря судового засідання Дідик Н.С.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Кам'янкаводоканал» на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя - Москаль Р.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 12 год 09 хв. 12 грудня 2018 року, повне судове рішення складено 17 грудня 2018 року, у справі № 813/2339/18 за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Комунального підприємства «Кам'янкаводоканал» про стягнення коштів для погашення податкового боргу,
05.06.2018 Головне управління ДФС у Львівській області звернулось в суд з позовом до Комунального підприємства «Кам'янкаводоканал» (далі - Підприємство), просило стягнути до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органів, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в розмірі 545 932,94 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що КП «Кам'янкаводоканал» визнає, що тривалий час має заборгованість по податках і зборах, яка не переривалася. Суд першої інстанції врахував, що на виконання вимог закону контролюючий орган надіслав платнику податків податкові вимоги. На підставі аналізу норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що звернення ГУ ДФС у Львівській області до суду з цим позовом про стягнення з банківських рахунків комунального підприємства «Кам'янкаводоканал» коштів свідчить про належну реалізацію контролюючим органом передбачених статтею 95 ПК України механізмів погашення податкового боргу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Кам'янкаводоканал» подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Податковим кодексом України передбачена особлива процедура погашення податкового боргу комунальними підприємствами, виходячи із принципу збереження цілісних майнових комплексів названих підприємств та участі у процесі погашення органів виконавчої влади, до сфери управління яких належить платник податків. Скаржник вважає, що право на стягнення податкового боргу з комунального підприємства перед бюджетом за рішенням суду можливе лише за умови звернення податкового органу із позовом, після вчинення визначених ст.96 ПК України дій. Зазначає, що оскільки позивач не надав жодного доказу на підтвердження факту звернення до органу місцевого самоврядування в порядку ст.96 ПК України, тому позовні вимоги є безпідставними. Крім того, скаржник звертає увагу на договір, укладений між відповідачем та Департаментом фінансів Львівської ОДА, Управлінням фінансів Кам'янка-Бузької РДА про організацію взаєморозрахунків на суму 254 318,21 грн. Враховуючи зазначене вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, зазначив, що особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінюють послідовності реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених ст.95 ПК України.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство «Кам'янкаводоканал» Кам'янка-Бузької міської ради (ідентифікаційний код 20794427) зареєстроване як суб'єкт господарювання 25.01.1994, є комунальним унітарним комерційним підприємством, правонаступником ДКП «Кам'янка-Бузьке водопровідно-каналізаційне господарство». Підприємство має відкриті рахунки в банківських установах (а.с.12).
Відповідно до довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються ГУ ДФС у Львівській області №1153/10/13-01-17-09 від 26.03.2018 станом на 21.03.2018 за КП «Кам'янкаводоканал» рахується заборгованість в сумі 545932 грн. 94 к. в тому числі податок на додану вартість в сумі 54593,94 грн. (а.с.8).
Зазначений податковий борг з податку на додану вартість виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов'язань, які:
визначив контролюючий орган у податкових повідомленнях-рішеннях: № 0137221271 від 24.10.2017 на суму 280,00 грн., № 0054271271 від 25.07.2017 на суму 20384,02 грн.; № 0004771271 від 21.06.2017 на суму 12800,00 грн.; № 0014161271 від 03.07.2017 на суму 14,53 грн.;
відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість: від 17.02.2017 в сумі 9995 грн.; від 17.03.2017 в сумі 50000,00 грн.; від 19.04.2017 в сумі 54707,00 грн.; від 20.06.2017 в сумі 14892,00 грн.; від 18.07.2017 в сумі 26422,00 грн.; від 17.08.2017 в сумі 66254,00 грн.; від 18.09.2017 в сумі 38365,00 грн.; від 19.10.2017 року в сумі 66557,00 грн.; від 17.11.2017 в сумі 58777,00 грн.; від 20.12.2017 на суму 40403 грн.; від 17.01.2018 року в сумі 87874,00 грн. (а.с.9).
Стан розрахунків та наявність податкового боргу підтверджена даними інтегрованої картки платника податку (а.с.37-42).
Оскільки суми податкових зобов'язань Підприємства є узгодженими та у встановленні законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, Головне управління ДФС у Львівській області звернулось в суд з позовом про стягнення відповідних коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органів, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд першої інстанції виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 54.3 статті 54 ПК України встановлено підстави визначення сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків контролюючим органом самостійно.
Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст.57 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 87.1. статті 87 ПК України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Статтею 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Контролюючим органом вживались заходи щодо погашення платником податкового боргу шляхом надіслання податкових вимог від 11.10.2001 №1/21 та від 26.12.2001 №2/178 (а.с.13).
Наявність податкового боргу підтверджено матеріалами справи, представником відповідача не заперечується як і те, що податковий борг з 2001 року не переривався.
При цьому, недостатнє фінансування та неприбутковість Підприємства, на які покликався представник скаржника в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, на переконання суду апеляційної інстанції не є підставою для звільнення відповідача від сплати сум узгодженого грошового зобов'язання.
Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Порядок стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів встановлено пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 ПК України, згідно з якими таке стягнення здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, узгоджене грошове зобов'язання, проте не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки визначені законодавством, набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду. При цьому, нормами ПК України встановлено загальний порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: стягнення коштів, які перебувають у власності боржника, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна боржника, яке перебуває у податковій заставі. Стягненню в судовому порядку з платника підлягає узгоджена податкова заборгованість, яка обліковується за ним станом на день прийняття відповідного судового рішення.
Водночас, статтею 96 ПК України, на яку покликається скаржник, встановлено особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств, зокрема, закріплено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 96.1.1. виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; 96.1.2. затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; 96.1.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 96.1.4. прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.
Системний аналіз положень ПК України дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що хоч нормами ПК України встановлено особливий порядок погашення податкового боргу державних підприємств, проте такі особливості не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених ст.95 ПК України. Особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств, встановленні ст.96 ПК України, стосуються стадії, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків.
Таким чином, контролюючий орган для примусового стягнення податкового боргу комунального підприємства повинен дотримуватись встановленого алгоритму дій, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна у випадку недостатності коштів; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу до сфери управління якого належить такий платник податків, для погашення податкового боргу останнього.
Отже, застосування процедури, передбаченої статтею 96 Податкового кодексу України, є допустимим за умови неможливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника податків, у порядку встановленому статтею 95 Податкового кодексу України.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 28 лютого 2018 року (справа №813/2851/17), від 20 грудня 2018 року (справа №826/10168/15) та від 28 січня 2019 року (справа № 810/2322/17).
Зазначене в своїй сукупності вказує на безпідставність аргументів скаржника щодо недотримання контролюючим органом процедури стягнення податкового боргу.
Щодо покликання скаржника на Договір №13/23 від 08.09.2017 між Підприємством та Департаментом фінансів Львівської ОДА, Управлінням фінансів Кам'янка-Бузької РДА про організацію взаєморозрахунків на суму 254318,21 грн., предметом якого є проведення Сторонами взаєморозрахунків за субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетом, передбаченою ст.31 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №332 від 18.05.2017 для погашення податкового боргу (а.с.59-62), то згідно з поясненнями, наданими учасниками справи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції асигнування із загального фонду державного бюджету 2017 року відсутні, фінансування відповідно до вказаного договору не здійснювалося, Головне управління ДФС у Львівській області не є стороною договору, а тому не наділене повноваженнями вимагати виконання умов такого.
За таких обставин, саме по собі укладення Договору №13/23 від 08.09.2017 не підтверджує сплату податкового боргу відповідачем, за своєю правовою природою цей договір не є договором про розстрочення/відстрочення податкового боргу платника податків в порядку статті 100 ПК України, не змінює строків сплати податкового боргу, а тому суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача спірної суми податкової заборгованості.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності звернення контролюючого органу до суду із позовом щодо стягнення податкового боргу та на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємство «Кам'янкаводоканал» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 813/2339/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді М. А. Пліш
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 21.02.2019