Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа №368/1587/16-а
провадження №К/9901/17446/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М.,
суддів Анцупової Т.О., Гриців М.І.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 (колегія у складі суддів Костюк Л.О., Бужак Н.П., Твердохліб В.А.)
у справі №368/1587/16
за позовом ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області,
третя особа - Головне територіальне Управління юстиції у Київській області,
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_2 звернулась до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області про визнання неправомірними дій стосовно відмови у перерахунку її пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням зарплати працюючих державних службовців.
2. Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 03.02.2017 позов задоволено.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. У касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області з 16 листопада 2004 року.
6. 16 листопада 2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати та розміру посадового окладу працюючим державним службовцям з 01 грудня 2015 року, надавши довідку про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям.
7. Листом відповідача від 17.11.2016 року № 62-с-02 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю підстав для проведення такого перерахунку.
8. Вважаючи незаконними зазначені дії Пенсійного органу, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право на перерахунок пенсії позивачу було гарантоване Законом України «Про державну службу» у редакції, чинній на час призначення їй пенсії. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а тому, на думку суду першої інстанції, позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів державних службовців.
10. Та обставина, що Кабінет Міністрів України не визначив порядку перерахунку пенсії, на думку суду першої інстанції, звужує права позивача на перерахунок пенсії і не може бути підставою для відмови у її перерахунку.
11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії положення ст. 371 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ втратили чинність, то у відповідача відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Позивач у касаційній скарзі наголошує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У даному випадку, на думку позивача, Пенсійний фонд незаконно обмежує її право на перерахунок пенсії, набуте в момент призначення пенсії, та передбачене рядом постанов Кабінету Міністрів України.
13. Відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечив та зазначив, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального права.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
15. У грудні 2015 року Верховною радою України прийнято закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а саме: Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
16. У зв'язку з набуттям з 01.05.2016 чинності зазначеним Законом, положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.
17. Натомість у ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій. Підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до підстав перерахунку пенсії зазначеною статтею не віднесено.
18. Посилання заявника на порушення ст. 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, не визнана неконституційною Конституційним Судом України.
19. До того ж у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
20. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
21. Відповідно до ст. 1512 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
22. Враховуючи наведені положення норм чинного законодавства та рішення Конституційного суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, Суд дійшов висновку, що з 01.05.2016 у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
23. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 07.11.2017 у справі №398/4332/16 та в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №646/10879/16.
24. Розглядаючи дану касаційну скаргу, колегією суддів взято до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі «Великода проти України», в якому суд, розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
25. За таких обставин, враховуючи той факт, що із заявою про перерахунок пенсії позивач звернулась у листопаді 2016 року, зважаючи на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
26. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
27. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі №368/1587/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя Т.О. Анцупова
Суддя М.І. Гриців