з питань самовідводу судді
21 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/1006/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Шевчук С.М.,
суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові заяву головуючого судді Шевчук С.М. про самовідвід у справі за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2018року (рішення ухвалене у м.Рівному судом у складі головуючого судді Борискіна С.А., повний текст рішення судом складено 26 листопада 2018 року) у справі №460/2592/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про зобов'язання вчинення певних дій, суд,-
У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2018року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про зобов'язання вчинення певних дій.
До початку розгляду апеляційної скарги від головуючого судді Шевчук С.М. надійшла заява про самовідвід з підстав визначених п.п. 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені в установленому порядку. Відтак, враховуючи приписи ст. 311 КАС України, розгляд заяви здійснюється в порядку письмового провадження.
На обґрунтування зазначеної заяви головуючий суддя Шевчук С.М. вказала, що позивачем у даній справі є ОСОБА_1, а зацікавленою особою є безпосередньо її донька - ОСОБА_2 (до одруження прізвище якої було -ОСОБА_3). Про зміну зазначеною особою прізвища їй стало відомо при детальному ознайомленні з матеріалами справи. З ОСОБА_2 (ОСОБА_3) суддю Шевчук С.М. тривалий час пов'язували службові стосунки, в якості секретаря судового засідання за участю якого здійснювався розгляд адміністративних справ. Вказані обставини підтверджується, численними судовими рішеннями, що містяться в Єдиному реєстрі судових рішень.
Розглядаючи заяву про самовідвід, колегія суддів виходить з наступного.
Підстави для відводу судді визначені ст. 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, у п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України закріплено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Аналіз зазначеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що у даному випадку підставою для відводу не обов'язково має бути доведений факт необ'єктивності чи заінтересованості судді. Згідно з цією нормою, унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявності в учасника судового розгляду обґрунтованого певними об'єктивними обставинами сумніву щодо його неупередженості.
Перевіривши вказані у заяві про відвід судді обставини, на які покликається головуючий суддя, колегією суддів враховано, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею другою Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (частина перша ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ Другий показник. Об'єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).
Зокрема, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" та у п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України".
Згідно висновків, викладених в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006р. в справі "Білуха проти України", відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться". Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що для забезпечення умов, за яких у сторін і третіх осіб не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, заявлений самовідвід слід задовольнити.
Керуючись п.4 ч.1 ст.36, ст.ст.39, 40, 311, ч.2 ст.321, ст.ст.325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Задовольнити заяву про самовідвід головуючого судді Шевчук С.М. у справі №460/2592/18.
Відвести головуючу суддю Шевчук С.М. від розгляду справи №460/2592/18.
Справу передати на повторний автоматизований розподіл для визначення повного складу колегії суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос