21 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/70/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А. І.,
суддів - Заверухи О. Б., Старунського Д. М.
за участю секретаря - Болюк Н. В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року про відмову у відкритті провадження у справі № 0940/2273/18 (ухвала винесена у м. Івано-Франківську суддею Тимощук О. Л.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області Пронь Оксани Дмитрівни, державного реєстратора прав на нерухоме майно Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області Федоришина Юрія Івановича про визнання протиправними та скасування рішень, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Глибівська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області Пронь Оксани Дмитрівни (далі - відповідач-1), державного реєстратора прав на нерухоме майно Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області Федоришина Юрія Івановича (далі - відповідач-2) у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача-1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 листопада 2018 року № 44213224 та відповідача-2 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 26 листопада 2018 року № 44250478.
Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року відмовлено у відкритті провадження в даній адміністративній справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із зазначеною ухвалою судді, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржену ухвалу судді скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що предметом оскарження у даній справі є виключно владні управлінські рішення відповідачів та їх дії, які у межах спірних відносин діяли як суб'єкти владних повноважень, а відповідно спори щодо оскарження їх рішень чи дій відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце його проведення, тому відповідно до частини четвертої статті 229 та пункту 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи видно, що позивач з метою реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0847 га, що розташована по АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті своєї матері, звернувся до відповідача-2 із заявою про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.
За наслідками розгляду заяви позивача відповідачем-2 прийнято рішення від 26 листопада 2018 року № 44250478 про відмову у реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, яке мотивовано тим, що право власності на таку уже зареєстровано за іншим суб'єктом - Глибівською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області (далі - Глибівська сільська рада) на підставі рішення від 23 листопада 2018 року № 44213224, що прийняте відповідачем-1, у якому зазначено, що підставою виникнення права власності на спірну земельну ділянку стало рішення Глибівської сільської ради від 26 жовтня 2018 року № 223-20/2017 "Про реєстрацію упорядкованих земельних ділянок в комунальну власність".
Не погодившись із вказаними рішеннями та діями відповідачів позивач оскаржив їх до суду.
Приймаючи оскаржену ухвалу суддя суду першої інстанції виходив з того, що предметом даного спору є захист права власності та розпорядження об'єктом нерухомого майна, тобто, має місце спір приватноправового характеру, що в свою чергу виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд погоджується із вказаним висновком судді суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до підпунктів 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтям 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі у випадку, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Положеннями пункту 1 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно пунктом 2 частини першої цієї ж статті публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 11 вересня 2018 року № 11-354апп18.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Зважаючи на те, що внаслідок прийняття відповідачами оскаржених рішень, позивач не реалізував свого наміру здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, суд погоджується із висновками судді суду першої інстанції щодо наявності у вказаному спорі приватноправового інтересу, пов'язаного із врегулюванням питання права власності на земельну ділянку, яке на думку позивача безпідставно виникло у Глибівської сільської ради.
Разом з тим, як зазналося вище, однією із заявлених позивачем вимог була вимога щодо скасування рішення відповідача-1 від 23 листопада 2018 року № 44213224 про реєстрацію права комунальної власності за Глибівською сільською радою, у якій позивач не був заявником щодо реєстраційних дій.
Слід зазначити, що Великою Палатою Верховного Суду зроблено правовий висновок щодо юрисдикції справи, яка стосується аналогічних правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року № 11-377апп18 дійшла висновку, що розгляд позовних вимог особи (яка не була заявником щодо реєстраційних дій) до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Враховуючи зазначене вище, суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність розгляду даної справи за правилами цивільного судочинства.
За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків судді суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали - без змін.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року про відмову у відкритті провадження у справі № 0940/2273/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А. І. Рибачук
судді О. Б. Заверуха
Д. М. Старунський
Повний текст постанови складено 21.02.2019 року