Справа № 0640/4197/18
Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
13 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року (повний текст виготовлено 26 жовтня 2018 року у м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа) про визнання протиправним та скасування п.19 рішення №21 від 23.02.2018, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,
позивач 23.08.2018 звернувся із адміністративним позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати п. 19 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, з 25.09.2015, внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчих сил ООН, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.02.2018 № 21;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчих сил ООН, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності а саме 25.09.2015, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним і скасувати п. 19 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, з 25.09.2015, внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчих сил ООН, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.02.2018 №21.
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчих сил ООН, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності а саме 25.09.2015, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те позивачу встановлено групу інвалідності з 25.09.2015 (після закінчення дворічного строку) тому законодавством прямо вказано про неможливість виплати одноразової грошової допомоги за таких обставин. Також вказує на відсутність всіх необхідних документів для призначення одноразової грошової допомоги.
Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався, проте надав заяву у якій просив вирішити справу за його відсутності та з урахуванням правових висновків Верховного Суду.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
ОСОБА_1 з 04.05.1995 до 27.09.1995 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України та звільнений у запас у зв'язку із проведенням організаційних заходів.
У період з 16.06.1995 до 27.09.1995 позивач проходив військову службу у складі миротворчої місії ООН в Югославії та приймав участь у бойових діях у складі військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_2 та копією довідки військової частини НОМЕР_1 від 26.09.1995 №585.
Відповідно до витягу з протоколу ЦВЛК від 27.06.2012 №1264 та висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 21.06.2012 №644/Ж встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія, захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби у складі митротворчих сил ООН.
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №2 від 04.12.2012 серія 10 ААБ позивачу встановлено третю групу інвалідності з 19.11.2012. Комісією було встановлено, що поранення, контузія, захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі у бойових діях в складі миротворчих сил ООН.
Як інвалід 3 групи позивач не отримував одноразову грошову допомогу та не звертався за виплатою останньої.
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №2 від 05.10.2015 серія 12 ААА №206858 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 25.09.2015. Комісією було встановлено, що поранення, контузія, захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі у бойових діях у складі миротворчих сил ООН.
06.10.2018 Управлінням праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради позивачу встановлений статус інваліда війни другої групи.
27.11.2017 позивач вперше звернувся з заявою до Міністерства оборони України через Житомирський ОМВК про виплату йому одноразової грошової допомоги згідно ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду ІІ групи з 25.09.2015, додавши до заяви документи, встановлені п.11 Порядку №975 а саме: копії довідок Житомирської МСЕК №2 серія 10 ААБ від 04.12.2012 та серія 12 ААА №206858 від 05.10.2015; копію витягу з протоколу ЦВЛК від 14.11.2012 №2235, копії витягу з протоколу ЦВЛК від 27.06.2012 №1264 та висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 21.06.2012 №644/ж; копію військового квитка, копію довідки військової частини НОМЕР_1 від 26.09.1995 №585 про участь в бойових діях, копії паспорту, ідентифікаційного номеру, картки реквізитів, згоду на збір та обробку персональних даних.
У подальшому Житомирський ОМВК направив до Міністерства оборони України документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби під час участі у бойових діях у складі миротворчих сил ООН.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії МОУ від 23.02.2018 №21 п. 19 рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - комісія МОУ), затвердженим Міністром оборони України, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки позивач звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 №3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а первинна інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги. Крім цього, згідно з абзацом другим п.4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Позивачу групу інвалідності змінено понад дворічний термін.
Водночас, заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи 21.06.2012 №644/ж та висновок Центральної військово-лікарської комісії МОУ від 27.06.2012 №1264, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.
02.03.2018 листом Житомирського ОВК №СЗ/1370 позивачу було надіслано витяг з протоколу від 23.02.2018 №21 комісії МОУ.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення в оскаржуваній частині суд першої інстанції дійшов висновку, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду, оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок перебування на військовій службі, а тому позивач, як військовослужбовець отримав поранення, контузію, захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчих сил ООН на території Югославії, де приймав участь у бойових діях, має право на отримання одноразової грошової допомоги.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІІ (далі - Закон №2232-ХІІІ) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час виконання ними обов'язків служби здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Положенням ч. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно ч. 4 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Підпунктом б пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.
Відповідно до п. 6 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу визначений пунктом 11 Порядку №975.
Статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Вказане положення кореспондується із положеннями п.19 Порядку №975.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не отримувалась одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності у 2012 році, а другу групу інвалідності позивач отримав з 25.09.2015, і саме у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності позивач просить виплатити йому одноразову грошову допомогу, а тому застосуванню підлягає законодавство, чинне на момент встановлення позивачу 2 групи інвалідності.
Згідно ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на момент встановлення 2 групи), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
При цьому, суд першої інстанції посилаючись на висновки Верховного Суду та Верховного Суду України вірно вказав, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.
Застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в тому числі й частини шостої, пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Вказана позиція також узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 26.09.2018 у справі №711/6129/17.
Крім того, щодо встановлення групи інвалідності позивачу понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності слід вказати наступне.
01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було доповнено ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.
Відтак, вказана норма не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, оскільки застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності позивачу, починаючи з 01.01.2017 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 20.03.2018 у справі №295/3091/17.
Стосовно доводів відповідача про відсутність у поданих матеріалах документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, слід вказати, що порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, а тому, за приписами наведеної норми такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), що також узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 25.05.2018 по справі №729/426/17 та від 26.06.2018 по справа №750/3766/17.
Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, що постанова ЦВЛК від 27.06.2012 №1264, якою встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія, захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчих сил ООН, висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського бюро судово-медичної експертизи від 21.06.2012 №644/ж, довідка Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААА №206858 від 05.10.2015 свідчать про відсутність у діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) та захворювань і є належними та допустимими документами, які підтверджують причини та обставини поранення, контузії та захворювання.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що оскільки позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та звернувся у встановленому порядку із відповідним переліком документів згідно з Порядком № 975, відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.