Справа № 295/13824/17
Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
21 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С.
секретар судового засідання: Платаш В.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року (ухвалене у м. Житомирі 17 грудня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
ОСОБА_2 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до управління державної виконавчої служби у Житомирській області з позовом про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 53252914 від 20.01.2017.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що постанова ВП 53252914 від 20.01.2017 відкрита з порушеннями норм статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" стосовно вимог до виконавчого документу, державним виконавцем порушено процедуру та порядок вчинення виконавчих дій та не враховано, що виконавче провадження ВП 42944994 завершено у зв'язку із укладенням між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_3 договору про відступлення прав вимоги №504-Ф від 14.04.2017.
Відповідач подав відзиву на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зазначив про помилковість посилань позивача на п.6 с.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", а також доводів позивача про невідповідність постанови ВП 42944994 від 06.05.2014 вимогам до виконавчих документів.
21.02.2019 позивач подала заяву про розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що на підставі виконавчого листа № 2-84/12, виданого 11.06.2013 року Богунським районним судом м. Житомира, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованості за кредитним договором, яка станом на 27.09.2011 складала 3861656,82 грн (еквівалент 484305,31 дол. США відповідно до офіційного курсу НБУ), а також про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк Форум" витрат за інформаційно-технічне забезпечення по 60,00 грн з кожного та по 850,00 грн з кожного сплаченого судового збору, управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області відкрито виконавче провадження ВП 42944994.
06.05.2014 у виконавчому провадженні ВП 42944994 винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 386256,68 грн.
17.01.2017 виконавче провадження ВП 42944994 завершено на підставі п.1 ч. 1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" в зв'язку з тим, що до відділу примусового виконання рішень надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа. У ході виконання виконавчого провадження виконавчий збір з боржника не стягнуто.
20.01.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Голубович Н.П., на підставі доповідної записки державного виконавця про примусове виконання постанови ВП 42944994 від 06.05.2014, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 53252914 про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави 386256,68 грн. виконавчого збору.
14.04.2017 між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення прав вимоги №504-Ф за умовами якого, ОСОБА_3 став новим кредитором ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за кредитним договором про стягнення заборгованості за яким, відкривалось виконавче провадження ВП 42944994.
Не погоджуючись з постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2017, позивач оскаржила її до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що єдина підстава, якою позивач обґрунтовує свої вимоги ґрунтується на помилковому трактуванні вимог п.6 ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" та не може свідчити про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Згідно ч.3 ст.40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 1-4, 6, 7, 9 ч. 1 ст.37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених п.1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14, 15 ч.1 ст.39 Закону, у випадку якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документу (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності до положень статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Колегія суддів, зазначає, що за змістом вказаних норм Закону №1404-VІІІ, яким відповідають норми Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (чинного на час прийняття постанови від 06.05.2014 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 386256,68 грн), виконавчий збір стягується пропорційно до суми, що фактично стягнута державним виконавцем з боржника на користь стягувача.
Суд враховує, що 06.05.2014 у виконавчому провадженні ВП 42944994 винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 386256,68 грн. При цьому, суд побічно бере до уваги й те, що виконавче провадження ВП 42944994 відкрито з примусового виконання виконавчого листа № 2-84/12 від 11.06.2013 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованості за кредитним договором в сумі 3861656,82 грн, в той час як згідно постанови від 06.05.2014 у виконавчому провадженні ВП 42944994 виконавчий збір в сумі 386256,68 грн стягується лише з ОСОБА_2, а не солідарно з обох боржників.
На виконання вимог ст.27 та ч.3 ст.40 Закону №1404-VІІІ, державний виконавець після повернення виконавчого листа № 2-84/12 від 11.06.2013 стягувачу 17.01.2017, повинен був винести постанову про стягнення виконавчого збору в сумі пропорційно до розміру стягнутої з боржників заборгованості у виконавчому провадженні ВП 42944994.
Однак, в порушення вказаних вимог Закону №1404-VІІІ державний виконавець не виніс постанови про стягнення з боржників у виконавчому провадженні ВП 42944994 виконавчого збору у розмірі 10% від фактично стягнутих сум, а виніс оскаржувану постанову від 20.01.2017 про відкриття виконавчого провадження ВП 53252914 з примусового виконання постанови ВП 42944994 від 06.05.2014 про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчого збору в сумі 386 256,68 грн.
Таким чином, під час винесення постанови від 20.01.2017 про відкриття виконавчого провадження ВП 53252914 достеменно не встановив розмір фактично стягнутих сум в рамках виконавчого провадження ВП 42944994 та не визначив розмір виконавчого збору, який необхідно стягнути з ОСОБА_2 у зв'язку із поверненням виконавчого листа № 2-84/12 від 11.06.2013 стягувачу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова від 20.01.2017 про відкриття виконавчого провадження ВП 53252914 не відповідає вимогам до рішень суб'єктів владних повноважень, визначених в статті 2 КАС України, зокрема щодо обґрунтованості рішення та прийняття такого рішення на підставі та у спосіб, що визначені Законом №1404-VІІІ.
У зв'язку із цим, суд апеляційної інстанції вважає протиправною оскаржувану постанову від 20.01.2017 ВП 53252914, а належним способом захисту прав позивача порушених цією постановою буде її скасування.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення у даній справі обмежився оцінкою доводів позивача щодо протиправності постанови від 20.01.2017 ВП 53252914 та не звернув належної уваги на норми ст.27 та ч.3 ст.40 Закону №1404-VІІІ, не надав відповідної оцінки обставинам справ з урахуванням зазначених норм.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, а за подання позовної заяви та апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 1600 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 53252914 від 20.01.2017.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області судовий збір в сумі 1600 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.