Справа № 560/4297/18
Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В.
19 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьменко Л.В.
суддів: Іваненко Т.В. Шидловського В.Б.
за участю:
секретаря судового засідання: Кузьменко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року (ухвалу постановлено 04 січня 2018 року суддею Тарновецьким І.І., в м.Хмельницький, час та дата складання повного тексту ухвали - не зазначено) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- бездіяльність щодо ненадання об'єктивної, повної та достовірної відповіді на звернення до військової частини НОМЕР_1 від 10 січня 2018 року №0013, яка б була інформацією по суті запиту, та про свідому безпідставну відмову офіцеру запасу ОСОБА_1 у нарахуванні вартості недоотриманого ним речового забезпечення та виплаті компенсації за недоотримане речове майно, визнати, протиправною;
- зобов'язати посадових осіб військової частини № НОМЕР_2 здійснити нарахування розміру грошової компенсації у відповідності до Атестату №30 за недоотримане речове майно та виплату на користь офіцера запасу ОСОБА_1 грошові кошти, як компенсацію за недоотримане речове забезпечення.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.12.2018 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку, або надання доказів того, що строк звернення до суду не пропущено.
У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду зазначає, що в період його переписки з командуванням військової частини НОМЕР_1 у його сім'ї тяжко захворів батько - ОСОБА_2 , а тому враховуючи матеріальну скруту сім'ї, позивач вимушений був здійснити догляд за хворим батьком за місцем його проживання - місто ОСОБА_3 . Вказує, що на підставі таких об'єктивних обставин, був фізично позбавлений можливості своєчасно звернутись до суду із даним позовом. Також зазначив, що повністю поклався на представника, який займався його справами. Зазначив, що його представник звертався до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом підписаним представником, який не мав права його підписувати. Вважає, що недотримання його представником строків на звернення до суду зумовлено бездіяльністю, а тому, строки пропущено з незалежних від свідомої волі позивача причин.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачеві.
При винесенні ухвали суд першої інстанції не вбачав поважних причин та об'єктивної неможливості своєчасного звернення позивача до суду з даним позовом.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що тривалий час намагався в порядку досудового врегулювання спору отримати від відповідача відповідь щодо постановки на облік для виплати компенсації вартості речового майна, довідки щодо недоотриманого речового майна та його вартості. Проте, лише у січня 2018 року відповідач повідомив про відсутність підстав для видачі такої довідки з посиланням на те, що позивач звільнився з військової служби, і лише після його звернення до Міністерства оборони України відповідач видав довідки №2330 від 24.09.2018 року та №343/1/9329 від 30.10.2018 року. Відтак, вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Зі змісту позовної заяви слідує, що 02 серпня 2017 року позивача було звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за пунктом "а" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за станом здоров'я.
Позивач стверджує, що внаслідок звільнення з військової служби у нього виникло право на отримання грошової компенсації за недоотримане речове майно з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення.
Натомість, на дату виключення його зі списків Військової частини НОМЕР_1 позивачу не було надано довідку про вартість речового майна, що належить до видачі.
З метою проведення розрахунків та виплати грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно за час проходження військової служби, позивач неодноразово звертався до відповідачів з відповідними заявами, звертався також до Міністерства Оборони України, відповіді на свої звернення та довідки №2330 від 24.09.2018 року та №343/1/9329 від 30.10.2018 року отримав у жовтні 2018 року.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, порядок забезпечення військовослужбовців речовим майном врегульовано статтею 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом Закон № 2011-XІІ) в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, зокрема передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до наведеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 16 березня 2016 року №178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
Пунктами 2, 3 Порядку №178, визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.
Порядок проведення виплати грошової компенсації врегульовано пунктом 4 Порядку №178.
За приписами пункту 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року №1153/2008, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відтак, враховуючи, що відповідач на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини не видав йому довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, передбачену пунктом 4 Порядку №178, в якій зазначається сума такої грошової компенсації, і позивач неодноразово звертався до відповідача та до Міністерства Оборони України щодо врегулювання вказаного питання, з урахуванням надходження відповідей від МОУ, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо пропуску останнім строку звернення до суду.
Виходячи із наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено без додержанням норм процесуального права, а тому існують підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року та направлення цієї справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За приписами ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 20 лютого 2019 року.
Головуючий Кузьменко Л.В.
Судді Іваненко Т.В. Шидловський В.Б.