Суддя-доповідач: Епель О.В.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
21 лютого 2019 року Справа № 826/14153/17
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г. у м. Києві, перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-Трейдінг» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-Трейдінг» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2017 року № 0041521404 та № 0041561404, якими позивачу визначено розмір податкового зобов'язання в сумі 4799706,5 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2018 року адміністративний позов було задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2018 року було залишено без руху, а ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року - повернуто внаслідок неусунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідачем було повторно подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року було залишено без руху через порушення апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без наведення поважних причин та несплату судового збору, та надано апелянту строк на усунення її недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії зазначеної ухвали.
Колегія суддів встановила, що 22.11.2018 р. апелянтом направлено до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строку для усунення недоліків, яке надійшло до Шостого апеляційного адміністративного суду 23.11.2019 р. та ухвалою суду від 26.11.2019 р. було задоволено частково, а саме у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження було відмовлено, клопотання про продовження строку - задоволено, та продовжено строк на усунення недоліків на десять днів.
Далі, 17.12.2018 р. апелянтом повторно було подано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строку для усунення недоліків, в задоволенні якого ухвалою суду від 18.12.2018 р. було відмовлено.
Таким чином, станом на 22.11.2018 р. апелянт був ознайомлений з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року про залишення його скарги без руху, а отже останнім днем для усунення її недоліків, з урахуванням продовження строку, є 12.12.2018 р.
Однак, ані станом на вказану дату, ані на теперішній час апелянтом не було усунуто недоліків поданої ним апеляційної скарги, а саме: не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з наведенням відповідних поважних причин його пропуску.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
При цьому, колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
У свою чергу, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Разом з тим, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
При цьому, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2018 р. у справі 804/958/17, від 17.10.2018 р. у справі № 808/2282/15, від 01.10.2018 р. у справі № 813/4076/15, від 20.04.2018 р. у справі № 822/2337/17, від 17.10.2018 р. у справі № 810/1802/17, від 02.10.2018 р. у справі № 805/3544/17-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для колегії суддів при розгляді вищевказаного клопотання апелянта.
При цьому, колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Крім того, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також колегія суддів враховує висновок Європейського суду з прав людини, викладений в рішенні від 18.10.2005 р. у справі «МШ «Голуб» проти України», відповідно до якого, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Разом з викладеним, судом враховується й те, що апелянтом не було усунуто й інші недоліки, визначені в ухвалі від 05.11.2018 р., а саме - до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Таким чином, оскільки недоліки апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, зазначені в ухвалі про залишення її без руху, зокрема щодо звернення із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням поважних причин його пропуску, апелянтом у строк, встановлений судом, не усунуті, то колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 299, ч. 2 ст. 321, ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-Трейдінг» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України
Суддя-доповідач
Судді: