Справа № 824/316/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
19 лютого 2019 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ткач В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року (судове рішення ухвалене 6 грудня 2018 року, час ухвалення судового рішення не зазначено, дата виготовлення повного тексту судового рішення 10 грудня 2018 рік) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентарізації, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору-ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання протиправними дій,
ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, в якому просив: - визнати протиправними дії реєстратора Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, які виразились у неправомірній видачі Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за №32847528 від 12.01.2012 року, зокрема в частині невідповідності площі житлового будинку Свідоцтву про право власності, відомостям реєстру прав власності, щодо об'єкту нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що позивачу та його сестрі на праві приватної власності належить 46/100 ідеальних часток у житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1. Іншим співвласником вказаного житлового будинку в розмірі 54/100 ідеальних часток є ОСОБА_5, яка проживає та користується вказаним будинком. Вказані частки майна визначені за останніми в результаті спадкування, а також за результатами розгляду цивільних справ.
Інші обґрунтування та обставини справи, які наведені позивачем стосувались реєстрації нерухомого майна, його площі, та належності його на правах власності, а також судових спорів за правилами цивільного судочинства, що зокрема і спонукало останнього звернутись до нотаріуса, як державного реєстратора з метою отримання інформаційної довідки по об'єкту нерухомості з метою з'ясування чи було фактично проведена реєстрація права власності на вказаний об'єкт нерухомості.13.02.2018 року позивачем отримано інформаційну довідку №113859512 щодо державної реєстрації права власності, з якої останній дізнався про реєстраційні дії в період з 2003 року по 2015 рік , в тому числі і відповідно до рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці щодо нерухомого майна, належного йому та іншим учасникам цивільного спору.
Інші обґрунтування позивача зводяться до того, що ОСОБА_5 подано до матеріалів цивільної справи витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно за №32847528 від 12.01.2012 року, який на думку позивача виданий неправомірно (не на підставі реальної площі нерухомого майна), що власне і спонукало останнього звернутись з вказаним адміністративним позовом.
Крім цього позивач також зазначав, що видача такого неправомірного витягу, порушує його права та інтереси, та впливає на розмір частки спадкового майна, а дії є протиправними, оскільки відомості наведені у оскаржуваній інформаційній довідці не відповідають, ні реєстру, ні правоустановчому документу, ані рішенню органу місцевого самоврядування .
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5, ОСОБА_4, про визнання протиправними дій.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 ЦК України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справах № 810/4407/13-а (провадження № 11-152апп18).
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем оскаржуються дії реєстратора Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації щодо неправомірної видачі Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за №32847528 від 12.01.2012 року, зокрема в частині невідповідності площі житлового будинку Свідоцтву про право власності, відомостям реєстру прав власності, щодо об'єкту нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
З матеріалів справи слідує, що первинна державна реєстрація права власності на нерухоме майно, зокрема житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, була проведена 03.10.2003 року за ОСОБА_7. Другий запис про реєстрацію права власності на вищевказане майно був внесений 15.10.2003 року за ОСОБА_8 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 10.10.2003 року, де площа житлового будинку становить 54,90 м.кв. Наступний запис про реєстрацію права власності був внесений 26.02.2014 року, відповідно до Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 25.12.2015 року, де площа житлового будинку становить 84,80 м.кв.
З аналізу та змісту спірних правовідносин вбачається, що вчиненню вказаних реєстраційних дій передувало волевиявлення сторін, а також рішення у цивільних справах, які розглядались різними судовими інстанціями, що також враховано реєстраторами при прийнятті відповідних рішень (вчинення дій).
Судом встановлено, що відповідно до рішення у цивільній справі №725/5067/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: Реєстраційна служба Чернівецького міського управління юстиції та Першої Чернівецької держаної нотаріальної контори про визнання часток у майні подружжя, а також рішення у цивільній справі №725/1570/16-ц за зустрічним позовом про припинення права на частку у спільному майні - учасниками були як позивач, відповідач, а так само і треті особи.
Зокрема, відповідно до рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25.12.2015 року в цивільній справі 725/5067/13-ц було встановлено, що відомості щодо площі та технічних характеристик спірного будинку містяться у копії технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого 10 січня 2012 року, згідно якого загальна площа будинку на час розгляду справи становить 84,80 кв.м., житлова - 35,10 кв.м.
Крім того, з витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 12 січня 2012 року № 32847528 власником житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами є ОСОБА_8
Відповідно до даного витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, будинковолодіння, що розташоване по АДРЕСА_1, загальною площею 84,80 кв.м., у тому числі житловою - 35,10 кв.м. складається, з: житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, вбиральні літ.В., гаража літ.Г, сараю літ.Д, сараю літ.Е, гаража літ.Ж та огрожі №1-2, а згідно примітки у вказаному витягу загальна площа будинку збільшилась на 29,9 кв.м., за рахунок прибудови до житлового будинку проведеної згідно рішення виконавчого комітету Першотравневої районної ради № 40/3 від 24 березня 2004 року, житлова площа будинку збільшилась на 0,7 кв.м. за рахунок переобладнання 0,7 кв.м. за рахунок переобладнання опалення.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак на думку позивача, оскаржувані дії відповідача полягають у неправомірній видачі Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 32847528 від 12.01.2012 року, оскільки не відповідають, ні реєстру, ні правоустановчому документу, ані рішенню органу місцевого самоврядування, не дивлячись на встановленні обставини під час розгляду цивільних справ.
З проведенням державної реєстрації прав на нерухоме майно законодавець пов'язував офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. №1952-IV).
Відповідно до частин другої та третьої статті 3 Закону України від 6 вересня 2012 року № 5203-VI "Про адміністративні послуги" надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах, зокрема Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності". До адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.
Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не самі по собі дії державного реєстратора з надання адміністративних послуг позивачу (видача інформаційної довідки, витягу), а результат таких послуг - зокрема невідповідність площі об'єкту нерухомого майна та суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на нерухоме майно.
Суд першої інстанції належним чином визначив характер спору, суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку щодо належності спору до юрисдикції цивільного суду, а отже, доводи апеляційної скарги про те, що цей спір має розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства є безпідставними.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі та обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 21 лютого 2019 року.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.