Справа № 826/10328/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
20 лютого 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В.., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
04.07.2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, яким просила:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі загибелі її сина рядового ОСОБА_2 , 1972 року народження, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” та ст.ст. 16 - 16-3 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей;
- скасувати пункт 10 рішення Міністерства оборони України від 05.10.2016 року, який оформлено у формі протоколу комісії Міністерства оборони України №83 від 30.09.2016 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю її сина, рядового ОСОБА_2 , 1972 року народження, у зв'язку з виконанням військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” та ст.ст. 16 - 16-3 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом, з врахуванням висновків суду;
- зобов'язати надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом семи днів з дня отримання копії судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено їй у призначенні одноразової грошової допомоги у разі загибелі її сина, оскільки загибель сина пов'язана з виконанням гим обов'язків військової служби при захисті Батьківщини та не є наслідком дій, які містять ознаки адміністративного правопорушення, скоєних у стані алкогольного сп'яніння.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
Відповідач, Міністерство оборони України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України. Також зазначають, що справу відповідно до п.4 ч.1 ст. 263 КАС України повинно було розглянуто за правилами загального позовного провадження. Щодо суті позовних вимог апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідачем правомірно відмовлено у призначенні одноразової допомоги, оскільки загибель сина позивача є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
Судом першої інстанції позовні вимоги розглядалися за правилами спрощеного провадження у порядку, тому апеляційним судом справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом.
На думку відповідача, позивач дізналася про порушення своїх прав з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 № 6/8/5/1819 віж 02.11.2016, який вона мала отримати не пізніше листопада-грудня 2016 року.
Однак, колегія суддів не бере до уваги такий аргумент відповідача, оскільки він не підтверджений належними та допустимими доказами, що позивач дійсно отримувала даного листа.
Напроти, до позовної заяви позивачем надано лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/12 від 04.01.2018 року, в якому їй було повідомлено про результати Комісії Міністерства оборони України, оформлені протоколом від 30.09.2016 року №83.
Отже, у суду є всі підстави вважати, що позивач дізналася про відмову у призначенні їх одноразової допомоги після 04 січня 2018, а до суду з позовною заявою ОСОБА_1 звернулася 04 липня 2018 року, тобто, в межах шестимісячного строку.
Щодо посилання апелянта, що розгляд справи мав відбутися за правилами загального позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Позивач звернулася з позовом щодо зобов'язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю її сина, рядового ОСОБА_2 , 1972 року народження, у зв'язку з виконанням військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” та ст.ст. 16 - 16-3 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 263 КАС України визначені особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності, зокрема, п.2 ч.1 даної статті передбачено оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
Статтею 257 КАС України наданий перелік справ у спорах , які за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті, зокрема:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що суду першої інстанції мав право розглядату дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки в даному випадку оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що дорівнює п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але не перевищує.
Щодо доводів апелянта по суті позовних вимог, колегія суддів вважає їх також необґрунтованими з огляду на наступне:
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю рядового ОСОБА_2 , 1972 року народження, який проходив військову службу в Збройних Силах України з 14 серпня 2014 року по 11 березня 2015 року.
11.03.2015 року син позивача загинув під час виконання обов'язків військової служби в районі проведення антитерористичної операції внаслідок отруєння окисом вуглецю, про що зазначено, зокрема, у витязі з наказу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.05.2015 р. № 101.(а.с.19)
Відповідно до висновку судово-медичного експерта смерть ОСОБА_2 причиною смерті є гостре отруєння окисом вуглецю. (а.с.24)
З листа Міністерства оборони України від 04.01.2018 року №248/3/6/12 позивачу стало відомо, що при розгляді її звернення їй було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю сина. Вказане рішення прийняте з посиланням на статтю 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння.
Вважаючи, рішення Міністерства оборони України протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком № 975.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Підпунктом першим пункту 4 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Пунктом 1 статті 16-4 Закону № 2011 встановлено: що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.
Враховуючи вищезазначені норми закону, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі). Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Отже, необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).
Як вбачається із висновку експерта (судово-медична експертиза) №796-Дм/15 від 13.03.2015 р., проведеної на підставі постанови «Про призначення судово-медичної експертизи» старшого слідчого СВ Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області підполковника міліції ОСОБА_3 судово-медичним експертом О.В.Бертелей, на основі даних судово-медичної експертизи трупа громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховуючи результати лабораторних експертиз і у відповідь на поставлені запитання постанови, судово-медичний експерт прийшов до висновку, що причиною смерті ОСОБА_2 було госте отруєння окисом вуглецю.
У даному висновку експерти також вказано, що при судово-токсикологічній експертизі крові від трупа громадянина ОСОБА_2 виявлений етиловий спирт в кількості 3,59%, що за даними офіційної таблиці відповідає тяжкому ступеню алкогольної інтоксикації.
Отже, у своєму висновку експерт чітко вказує, що причина смерті - гостре отруєнням окисом вуглецю, а також повідомляє про алкогольну інтоксикацію загиблого.
Із витягу з наказу т.в.о. Командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_4 від 05.05.2015 р. №101, вбачається, що рядовий ОСОБА_2 , водій зенітного ракетного взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї 3 механічного батальйону, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті отруєння окисом вуглецю в зоні антитерористичної операції, обставини не відомі. Смерть пов'язана із виконанням обов'язків військової служби. (а.с.19)
Згідно довідки військової частини польова-пошта НОМЕР_1 , №5668 від 19.05.2016 р., рядовий ОСОБА_2 , 1972 року народження загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання обов'язків військової служби в районі проведення антитерористичної операції внаслідок отруєння окисом вуглецю. В цей період протиправних дій не вчиняв. Відповідно до витягу з протоколу №917 від 02.03.2016 року, виданого Центральною військово-лікарською комісією, зазначено - захворювання та причина смерті пов'язані із захистом Батьківщини. (а.с.20)
З довідки №6327 від 30.05.2016 р. вбачається, що розслідування по факту смерті рядового ОСОБА_2 , 1972 року народження, не проводилось на підставі пункту 1.8 наказу Міністерства оборони України №26 від 19.11.2014 року. (а.с.21)
У витязі з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 30.09.2016 р. №83 вказано, що розглянувши подані документи комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), оскільки на час смерті він перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено висновком судово-медичного експерта від 06.06.2016 року №1119 Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи.
Також у даному витязі вказується, що згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 13.03.2015 р. №796-Дмт/15 Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи причиною смерті є отруєння окисом вуглецю, алкогольна інтоксикація.
Однак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо не прийняття зазначеного у вказаному витягу як причини смерті алкогольної інтоксикації, оскільки, причиною смерті експертом у висновку вказано гостре отруєння окисом вуглецю.
Таким чином, встановивши, що отруєння ОСОБА_2 відбулось у період виконання ним обов'язків військової служби, яке спричинило смерть, не було наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або перебування у стані алкогольного сп'яніння, про що свідчать, зокрема, довідки військової частини польова-пошта НОМЕР_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 30 вересня 2016 року № 83, та зобов'язання відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу.
Дані висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 11.04.2018 у справі № 802/1869/17.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав суду належних і допустимих, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказів та не переконав судову колегію у своїй правоті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 242 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.
Постанову підписано 20.02.2019.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2018 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В. Губська
О.В. Епель