ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 лютого 2019 року м. Київ № 826/1650/18
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку клопотання позивача про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звертався до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2018 повернуто апелянту.
Рішенням (Додатковим) Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2018 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення.
27.12.2018 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про встановлення судового контролю.
Суд, розглянувши вищевказане клопотання позивача, вважає, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статтями 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статтями 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії № 44069 від 19.06.2017 для перерахунку пенсій в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням проведених виплат.
На виконання рішення суду 27.08.2018 та 01.02.2019 видано виконавчі листи.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм убачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Слід зауважити, що судовий контроль не встановлювався при ухваленні рішення від 29.05.2018.
Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Відповідно до ч. 8 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
З матеріалів справи убачається, що позивач отримав виконавчі листи на примусове виконання рішення суду.
За заявою позивача відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 57249220 з виконання виконавчого листа від 27.08.2018.
Постановою від 11.12.2018 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві повернув виконавчий лист стягувачу, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, відсутні підстави для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю у справі № 826/1650/18.
Керуючись статтями 248, 256, 293- 297, 382 КАС України,
1.У задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко