ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
21 лютого 2019 року № 640/21767/18
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною,
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у м. Києві (далі по тексту також - відповідач), у якому просить визнати протиправною бездіяльність начальника Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві Смольянінова Ю.С. щодо не повернення ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_2, що було вилучено 11.12.2017 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення БД № 420985.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2018 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн., на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Позивач зазначає, що особисто звертався до Управління патрульної поліції в місті Києві та до Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, із заявами щодо повернення посвідчення водія, однак, отримав відмову, з огляду на що, ОСОБА_1 вважає бездіяльність відповідача протиправною, оскільки не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
16.01.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що у відповідь на звернення позивача щодо повернення водійського посвідчення, листом № 31/26-Р-1052 від 19.10.2018 повідомлено, що постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993, встановлено, що повернення посвідчень водія особам позбавленим права на керування транспортними засобами, проводиться після складення теоретичного і практичного іспитів. Особам, які позбавлені права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів. З огляду на викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи убачається, що постановою Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2018 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн. гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 28.05.2018 постанову Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2018 залишено без змін.
03.09.2018 позивач звернувся до Управління патрульної поліції в місті Києві із заявою, у якій просив повернути йому посвідчення водія, що було вилучено 11.12.2017 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія БД № 420985.
27.09.2018 Управління патрульної поліції в місті Києві листом повідомило позивача, що посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3 передано до регіонального сервісного центру МВС у м. Києві № 8042 за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 19 для зберігання.
У вересні 2018 року позивач звернувся до Регіонального Сервісного Центру МВС в місті Києві із заявою, у якій просив повернути йому посвідчення водія, що було вилучено 11.12.2017 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія БД № 420985.
Надалі, листом № 31/26-Р-1052 від 19.10.2018 відповідач повідомив позивачу, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 знаходиться на відповідальному зберіганні в територіальному сервісному центрі № 8042 РСЦ МВС в місті Києві. Разом з тим, відповідач зазначив, що після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, повертаються в установленому порядку вилучені в неї документи.
Порядок повернення посвідчення водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами, передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993, де вказано, що повернення посвідчення водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами, проводиться після складення теоретичного і практичного іспитів, а також після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду.
Ураховуючи встановлення факту закінчення терміну позбавлення права керування транспортними засобами, позивачу повідомлено про необхідність звернутися до ТСЦ № 8042 РСЦ МВС в м. Києві.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду, за захистом своїх прав.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» затверджено Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (надалі по тексту також - Положення № 340).
Відповідно до п. 1 Положення № 340 - це положення є обов'язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.
Згідно з п. 20 Положення № 340 позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами проводиться відповідно до законодавства.
Повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами, проводиться після складення теоретичного і практичного іспитів. При цьому практичний іспит приймається екзаменаційною комісією на транспортному засобі тієї категорії, який був зазначений у рішенні суду про позбавлення права на керування транспортним засобом.
Особам, які позбавлені права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів.
Вилучені посвідчення водія зберігаються в сервісному центрі МВС за місцем проживання особи, що позбавлена права на керування транспортним засобом.
Отже, повернення вилученого посвідчення водія транспортних засобів та внесення відомостей до відповідних автоматизованих баз даних щодо наявності у позивача спеціального права водія транспортних засобів може мати місце лише після виконання вимог встановлених пунктом 20 Положення № 340.
Суд звертає увагу на те, що листом Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ № 31/26-Р-1052 від 19.10.2018, вказані положення були роз'яснені позивачу у повному обсязі.
На думку суду, відповідачем належним чином надані відповіді на звернення позивача.
Разом з тим, суд не бере до уваги посилання позивача на положення ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими встановлено, що не підлягає виконанню постанова про накладання адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом 3 місяців з дня винесення. Крім того, стосовно посилання позивача на ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених законом випадках на приватних виконавців, суд зауважує таке.
Так, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що у випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.
Приписами ст. 317 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено перелік органів, що виконують постанову про позбавлення спеціального права. Право на користування транспортним засобом, відповідно до законодавства належить до категорії спеціальних прав.
Варто зазначити, що ч. 1 ст. 317 Кодексу України про адміністративні правопорушення є відсильною нормою, яка передбачає, що постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів внутрішніх справ, зазначених у пунктах 2 -3 частини другої статті 222 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення такими особами є працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні знання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ураховуючи викладене суд дійшов висновку, що відповідачем не порушено прав позивача, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись статтями 9, 72 - 77, 90, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко