Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 759/5787/17
провадження № 61-47868св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О.В.,
позивачі - ОСОБА_3,
відповідач - Державне підприємство «Державна циркова компанія України»,
третя особа - Генеральний директор - художній керівник Державного підприємства «Державна циркова компанія України» Кабаков Сергій Борисович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 червня 2018 року у складі головуючого судді Ул'яновської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 рокуу складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Державна циркова компанія України» (далі - ДП «Державна циркова компанія України», компанія), третя особа - Генеральний директор - художній керівник Державного підприємства «Державна циркова компанія України» Кабаков С.Б., про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що 14 березня 2017 року він був звільнений із займаної посади - заступника генерального директора ДП «Державна циркова компанія України» на підставі пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за допущене одноразове грубе порушення трудових обов'язків при виконанні ним обов'язків виконуючого обов'язки генерального директора - художнього керівника, що виразилось в незаконному звільненні заступника генерального директора ОСОБА_5, внаслідок чого компанії спричинено збиток у розмірі 36 198,46 грн.
Позивач зазначав, що оскільки судовим рішенням, за яким ОСОБА_5 було поновлено на роботі, наказ про його звільнення незаконним не визнавався, то твердження відповідача про незаконність його звільнення ним є необґрунтованим.
Крім того позивач вважав, що відповідач застосував до нього дисциплінарне стягнення з порушенням вимог, передбачених статтею 148 КЗпП України, зокрема, застосував його в строк понад три місяці з дня виявлення. Також зазначав, що в порушення частини першої, п'ятої статті 149 КЗпП України відповідач до застосування дисциплінарного стягнення не зажадав від нього письмових пояснень та не повідомив його під розписку про ознайомлення з наказом. Крім того, звільнення відбулось у період його тимчасової непрацездатності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача відбулось з дотриманням трудового законодавства. При цьому суд першої інстанції вважав рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року, яким було поновлено ОСОБА_5 на посаді заступника генерального директора ДП «Державна циркова компанія України» є преюдиційним та зауважив, що відповідачеві про одноразове грубе порушення позивача, за яке його було звільнено, стало відомо з дня набрання цим рішенням законної сили, а саме з 25 листопада 2016 року.
Крім того, відповідачем було дотримано при звільненні позивача вимоги статті 148 КЗпП України, оскільки за розпорядженням ДП «Державна циркова компанія України» від 14 березня 2017 року позивач повинен був надати письмові пояснення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 червня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, повністю погодився з його висновками.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У грудні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що дисциплінарне стягнення застосовано органом, який не був наділений повноваженнями для притягнення його до відповідальності у вигляді звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України; відсутнє грубе порушення трудових обов'язків позивачем; порушення, що стало підставою для звільнення відповідача (незаконне звільнення позивачем заступника директора ОСОБА_5.) не віднесено до категорії дисциплінарного стягнення за порушення працівником трудових обов'язків; пропущення відповідачем шестимісячного строку з дня вчинення проступку для накладення дисциплінарного стягнення, в порушення вимог статті 148 КЗпП України; звільнення позивача у період його тимчасової непрацездатності. Заявник у касаційній скарзі також посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій було залишено поза увагою, що пунктом 10 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 495, передбачено, що міністр ініціює питання щодо проведення службового розслідування стосовно керівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, їх заступників, інших державних службовців і працівників апарату центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідного органу.
Відомості про рух справи у Верховному Суді
12 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3
У січні 2019 року ДП «Українська циркова компанія України» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, у якому просить касаційну скаргу відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до наказу ДП «Державної циркової компанії України» від 03 листопада 2015 року за № 177-к ОСОБА_3 прийнято на посаду заступника генерального директора з 04 листопада 2015 року.
Наказом Міністерства культури України від 30 червня 2016 року за № 428/0/1716 «Про виконання обов'язків керівника ДП «Державна циркова компанія України» покладено обов'язки генерального директора - художнього керівника ДП «Державна циркова компанія України» на ОСОБА_3, заступника генерального директора компанії з 04 липня 2016 року до призначення керівника компанії.
Наказом ДП «Державної циркової компанії України» від 14 березня 2017 року за № 48-к «Про звільнення заступника генерального директора ОСОБА_3 І.», ОСОБА_3, заступника генерального директора звільнено з роботи з 14 березня 2017 року на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за допущене одноразове грубе порушення трудових обов'язків при виконанні обов'язків генерального директора - художнього керівника, що виразилось в незаконному звільненні заступника генерального директора ОСОБА_5, внаслідок чого компанії спричинено збиток у розмірі 36 198,46 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами (пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України).
Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Так, і рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов'язків.
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).
Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (частина друга статті 148 КЗпП України).
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 149 КЗпП України.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, при цьому за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган, в силу частини третьої статті 149 КЗпП України, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, не встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності та дійшов помилкового висновку про відмову у позові.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції встановив, що підставою для звільнення позивача з займаної посади стало систематичне невиконання ним без поважної причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку передбачене пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, натомість позивача звільнили з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України - за допущене ним одноразове грубе порушення трудових обов'язків при виконанні обов'язків генерального директора - художнього керівника, що виразилось в незаконному звільненні заступника генерального директора ДП «Державна циркова компанія України» ОСОБА_5, що призвело до спричинення компанії збитків.
При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що висновки викладеніу рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ДП «Державна циркова компанія України», третя особа: ОСОБА_3, про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу не мають преюдиційного значення для цієї справи, оскільки предмет спору був іншим і підставою для поновлення ОСОБА_5 на посаді стало порушення процедури такого звільнення. Навпаки, зі змісту цього рішення вбачається, що позивач при звільненні ОСОБА_5 діяв як керівник компанії, обов'язки якого він виконував відповідно до статуту ДП «Державна циркова компанія України», вини ОСОБА_3 у звільненні ОСОБА_5 цим рішенням не встановлено.
Судом першої інстанції залишено поза увагою, що при визначенні міри дисциплінарного стягнення та при прийнятті оскаржуваного наказу, відповідачем також не вказано мотивів надання переваги обраного виду дисциплінарного стягнення (звільнення з посади) і неможливості застосування більш м'якого виду дисциплінарної відповідальності враховуючи обставини справи.
У оскарженому наказі відповідачем зазначено, що з вини ОСОБА_3 компанія зазнала значної матеріальної шкоди, проте не вказано, що саме характеризує проступок позивача з найтяжчої сторони, враховуючи те, що звільнення як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не доведено вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов'язків, та наявність причинного зв'язку між порушенням ним трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення та стали підставою для звільнення з займаної посади відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Отже, звільнення позивача відбулося без законної підстави, що свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Суд апеляційної інстанції, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, а тому судові рішення підлягають скасуванню.
Оскільки судами повно з'ясовано обставини справи та встановлено правовідносини сторін, що не потребує додаткового зібрання доказів, однак неправильно застосовано норми матеріального права, що підлягають застосуванню, зазначене відповідно до статті 412 ЦПК України є підставою для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалення у справі нового рішення.
З огляду на те, щонаказ від 14 березня 2017 року № 48-к про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника генерального директора ДП «Державна циркова компанія України» на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є незаконним, отже підлягає визнанню протиправним, а позивач - поновленню на раніше займаній посаді.
За змістом частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Ураховуючи те, що ОСОБА_3 був звільнений без законної підстави та підлягає поновленню на роботі, він має право на компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
З урахуванням встановлених обставин Верховний Суд виходить з того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу має бути обчислений за період з 15 березня 2017 року до 30 січня 2019 року.
Таким чином при визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного розрахунку: 469 (кількість робочих днів за період вимушеного прогулу) х 487,90 грн (середньоденний заробіток позивача за останні два календарні місяці роботи, що передували його звільненню) = 228 825,10 грн. Розрахунок проведено без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі пункту
1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Ураховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню, з ДП «Державна циркова компанія України» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, сплачений у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 9 280,00 грн.
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу позивача задоволено та постановлено нове рішення про задоволення позову, то з відповідача ДП «Державна циркова компанія України» в дохід держави необхідно стягнути судовий збір, який останній мав би сплатити за подання касаційної скарги у розмірі 18 560,00 грн.
Керуючись статтями 141, 402, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 рокускасувати та ухвалити у справі нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Державна циркова компанія України», третя особа - Генеральний директор - художній керівник Державного підприємства «Державна циркова компанія України» Кабаков Сергій Борисович, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу задовольнити.
Визнати незаконним наказ Державного підприємства «Державна циркова компанія України» від 14 березня 2017 року № 48-к «Про звільнення заступника генерального директора ОСОБА_3».
Поновити ОСОБА_3 на посаді заступника генерального директора Державного підприємства «Державна циркова компанія України» (код ЄДРПОУ 19070084).
Стягнути з Державного підприємства «Державна циркова компанія України» (код ЄДРПОУ 19070084) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 березня 2017 року до 30 січня 2019 року в розмірі 228 825,10 грн (двісті двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень 10 копійок). Розрахунок проведено без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Державна циркова компанія України» (код ЄДРПОУ 19070084) в дохід держави судовий збір, сплачений у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції в розмірі 9 280,00 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят) гривень та судовий збір, сплачений у зв'язку переглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 18 560,00 (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді:С. О. Карпенко
В. О. Кузнєцов
С. О. Погрібний
О. В. Ступак