Провадження № 22-ц/803/2935/19 Справа № 184/1266/18 Суддя у 1-й інстанції - Гукова Р. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
18 лютого 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - Виконавчий комітет Покровської міської ради Дніпропетровської області, Управління державної казначейської служби України,
розглянувши у спрощеному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 року, яке ухвалене суддею Гуковою Р.М. у м. Покров Дніпропетровської області, та повний текст рішення складено 05 листопада 2018 року, -
В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області, Управління державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., заподіяної неправомірними діями органу місцевого самоврядування.
В обґрунтування позову зазначив про те, що рішенням Виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради № 284/1 від 22.07.2005 року позивачу було призначено дні зустрічей з його малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, рішенням Виконавчого комітету Покровської міської ради від 26.07.2017р. №323, зазначене рішення було скасоване. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся із позовом до Орджонікідзевського міського суду, який визнав незаконним та скасував рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради «Про скасування рішення виконкому Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області № 284/1 від 22.07.2005 року «Про визначення днів зустрічей ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1» від 26.07.2017 року № 323». Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.05.2018р. зазначене рішення було залишено без змін. Такі неправомірні дії органу місцевого самоврядування спричинили позивачу моральні страждання, які полягали у відчутті постійного системного стресу, дискомфорті, тривозі, душевних переживаннях, які для нього, як інваліда ІІІ групи, є досить суттєвими, при цьому він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення нормальних життєвих зв'язків, з огляду на що йому було завдано моральної шкоди, яку він просив стягнути із відповідачів.
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Стягнуто з Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області за рахунок коштів місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, заподіяної протиправним рішенням Виконавчого комітету Покровської міської ради «Про скасування рішення виконкому Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області № 284/1 від 22.07.2005 року «Про визначення днів зустрічей ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1» від 26.07.2017 року № 323» у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
В решті позову - відмовлено.
Стягнуто з Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
В апеляційній скарзі представник Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області,посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Зокрема, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивачем подано позов в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, однак без зазначення чим саме відповідач порушив права, свободи та законні інтереси його неповнолітнього сина.
Зазначає, що висновок суду про задоволення позовних вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим, оскільки не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, на думку представника відповідача, позивачу жодної моральної шкоди внаслідок скасування рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради «Про скасування рішення виконкому Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області № 284/1 від 22.07.2005 року «Про визначення днів зустрічей ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1» від 26.07.2017 року № 323» завдано не було.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на його думку, апеляційну скаргу Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має інвалідність 3 групи з дитинства, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
Згідно свідоцтва про народження дитини Серії НОМЕР_2, який виданий відділом реєстрації актів громадського міського управління Дніпропетровської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).
У 2005 році між батьками виник спір щодо участі батька у вихованні сина, у зв'язку з чим позивач звернувся до виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області із заявою про визначення способу його участі у вихованні дитини.
Рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області № 284/1 від 22.07.2005 року позивачу було призначено дні зустрічей з сином.
21.07.2017р. відбулось засідання комісії з питань захисту прав дитини, за наслідками якого оформлено протокол №10. Із наявного у матеріалах справи витягу вбачається, що на порядку денному комісії, за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розглядалось питання про скасування рішення виконкому Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області № 284/1 від 22.07.2005 року «Про визначення днів зустрічей ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1». За наслідками розгляду та засідання, комісія вирішила: враховуючи стан здоров'я матері, який унеможливлює виховання сина та інтереси дитини, ССД ОСОБА_5 підготувати проект рішення на засідання виконавчого комітету Покровської міської ради про скасування рішення виконкому Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області № 284/1 від 22.07.2005 року «Про визначення днів зустрічей ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с. 96).
26.07.2017 року виконавчим комітетом Покровської міської ради Дніпропетровської області прийнято рішення №323 «Про скасування рішення виконкому Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області № 284/1 від 22.07.2005 року «Про визначення днів зустрічей ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1».
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2017 року визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради від 26.07.2017 року № 323 «Про скасування рішення виконкому Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області № 284/1 від 22.07.2005 року «Про визначення днів зустрічей ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с. 7-8).
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року, рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2017 року залишено без змін (а.с. 9-10).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував на те, що прийняттям спірного рішення органу місцевого самоврядування, яке у подальшому було скасоване судом, як незаконне, йому було завдано моральних страждань через неправомірне та невиправдане втручання органу місцевого самоврядування у його приватно-сімейні справи та повернення батьків у стан спору щодо їх участі у вихованні сина, при цьому він тривалий час не міг відчувати себе у спокої через правову невизначеність себе та його дитини, мав погане самопочуття, зазнав стресу та тяжких душевних хвилювань, з огляду на що був змушений звернутись за допомогою до лікаря та внаслідок чого його інвалідизуюча хвороба значно загострилася, вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення нормальних життєвих зв'язків.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що душевні та емоційні страждання позивача, спричинені неправомірним та протиправним втручанням органу місцевого самоврядування у приватно-сімейні справи позивача та повернення його у стан спору та невизначеності щодо участі у вихованні сина, що спричинило йому значний стрес, погіршило його здоров'я та самопочуття, що на фоні наявності інвалідності потребувало значних зусиль для відновлення, їх тривалості, з Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, однак, не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 1 статті 23 ЦК України закріплено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Також частинами 3, 4 статті 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
За змістом пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків тощо. У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до роз'яснень, приведених в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради № 284/1 від 22.07.2005 року позивачу було призначено дні зустрічей з його малолітнім сином, однак, рішенням Виконавчого комітету Покровської міської ради від 26.07.2017р. №323 зазначене рішення було скасоване. Рішенням Орджонікідзевського міського суду від 09 жовтня 2017 року та залишено без змін Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року, визнано незаконним та скасував рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради «Про скасування рішення виконкому Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області № 284/1 від 22.07.2005 року «Про визначення днів зустрічей ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1» від 26.07.2017 року № 323».
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки незаконне втручання органів місцевого самоврядування у приватно-сімейні відносини позивача, завдали йому душевних та емоційних страждань.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить душевні та емоційні страждання, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати додаткові зусилля для організації свого життя.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги Виконавчого комітету Покровської міської ради, що позивачу жодної моральної шкоди внаслідок скасування рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради «Про скасування рішення виконкому Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області № 284/1 від 22.07.2005 року «Про визначення днів зустрічей ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1» від 26.07.2017 року № 323» завдано не було, оскільки прийняте рішення органу місцевого самоврядування, яке було скасоване як незаконне і стало підставою, що спричинило позивачу душевні страждання, які для нього, як інваліда третьої групи є досить суттєвими.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивачем подано позов в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1, однак без зазначення чим саме відповідач порушив права, свободи та законні інтереси його неповнолітнього сина, оскільки факт порушення прав неповнолітньої дитини встановлено рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2017 року, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року.
Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги представника відповідача про те, що визначений судом розмір моральної шкоди є завищиним, з огляду на наступне.
Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Так суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, їх тривалість, наслідки та істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.
Так, на думку колегії суддів, внаслідок прийняття рішення органу місцевого самоврядування, яке у подальшому було скасоване, як незаконне, спричинило душевні страждання та переживання позивачу.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивача, та необхідні зусилля для організації свого життя, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області і зменшити його з 10 000 гривень до 1 000 гривень.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 рокузмінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1, зменшивши цей розмір з 10 000 грн. до 1 000 (одна тисяча) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 18 лютого 2019 року.
Головуючий:
Судді: