Справа № 161/7053/18 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П.
Провадження № 22-ц/802/104/19 Категорія: 43 Доповідач: Федонюк С. Ю.
11 лютого 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Данилюк В. А., Киці С. І.,
з участю:
секретаря судового засідання - Лимаря Р. С.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представників відповідачів- Панасюк Н. М., Лук'янчука О. В.,
третьої особи - ОСОБА_4,
представника третьої особи - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вікторія", виконавчого комітету Луцької міської ради , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про поновлення права користування жилим приміщенням та скасування незаконних рішень, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2018 року,
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що починаючи з 17.10.1995 року він проживав і був зареєстрований у кімнаті за НОМЕР_1, розмір площі якої складає 29,9 кв.м. В інших трьох кімнатах секції НОМЕР_2 проживала ОСОБА_4 з сім'єю. 09.07.2016 року засідання правління ОСББ «Вікторія» прийняло рішення про визнання ОСОБА_4 наймачем житлового приміщення №13 на загальну площу 86,3 кв.м у гуртожитку по АДРЕСА_4. На підставі протоколу ОСББ №2 виконавчий комітет Луцької міської ради 03 серпня 2016 року прийняв рішення, яким затвердив рішення правління ОСББ про видачу ордера на секцію НОМЕР_2 в гуртожитку по АДРЕСА_4, що складається з чотирьох кімнат загальною площею 86,3 кв. м ОСОБА_4 з сім'єю.
На підставі наведеного просив відновити його право на користування жилим приміщенням, а саме: кімнатою АДРЕСА_2, визнати незаконними та скасувати рішення засідання правління ОСББ «Вікторія» від 09.07.2016 року про визнання ОСОБА_4 наймачем житлового приміщення НОМЕР_2 загальною площею 86,3 кв. м у гуртожитку по АДРЕСА_4 та визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 03.08.2016 року №465-1 про затвердження рішення правління ОСББ «Вікторія» про видачу ордера на секцію АДРЕСА_4, що складається з чотирьох кімнат загальною площею 86,3 кв.м ОСОБА_4 з сім'єю.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про незаконність та необгрунтованість даного рішення суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа ОСОБА_4 вказує, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.
Інших відзивів на апеляційну скаргу до апеляційною суду не надходило.
Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення сторін, третьої особи, їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не доведено факт та не здобуто належних та достатніх доказів, що саме у даному спірному житловому приміщенні за АДРЕСА_2 у позивача було наявне право на проживання, яке він вважав порушеним.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися па засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуальною права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на підставі рішення господарського суду Волинської області від 23.04.2008 року будівлю гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, визнано об'єктом комунальної власності та відповідно до рішення Луцької міської ради №58/154 від 28.04.2010 року гуртожиток прийнято в комунальну власність та передано на баланс ЖКП №7 (29-32).
Рішенням виконкому Луцької міської ради від 02.12.2011 року №854-1 затверджений акт прийняття-передачі гуртожитку на АДРЕСА_4 у міську комунальну власність.
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.05.2007 року відбулась державна реєстрації ОСББ «Вікторія» на основі гуртожитку по АДРЕСА_4 (а.с.113).
Із долучених копій паспортів третіх осіб вбачається, що реєстрація місця проживання третіх осіб відбулася у спірному приміщенні ще в липні 1993 року (а.с.55-56).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.06.2007 року визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_4 та їхніми неповнолітніми дітьми ОСОБА_7, ОСОБА_8 право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_4 площею 56,4 кв. м. Судове рішення набрало законної сили 03.07.2007 року (а.с. 18-20). Отже, даним рішенням встановлено та підтверджено, що ОСОБА_6, ОСОБА_4 проживають у секції АДРЕСА_4 з 1993 року.
Судом встановлено, що згідно з протоколом №2 від 09.07.2016 року засідання правління ОСББ «Вікторія» було вирішено на підставі рішень суду та рішення виконкому визнати наймачем житлового приміщення НОМЕР_2 на (загальна площу 86,3 кв.м.) у гуртожитку по АДРЕСА_4 ОСОБА_4 (а.с. 9)
Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №465-1 від 03.08.2016 року надано ордер на секцію АДРЕСА_4, що складається з чотирьох кімнат житловою площею 48,0 кв.м. (загальною - 86,3 кв.м.), ОСОБА_4 з сім'єю в складі 4 осіб (вона, ОСОБА_6- чоловік, ОСОБА_7 - дочка, ОСОБА_8 - син, у вказаній секції гуртожитку сім'я ОСОБА_8 проживає з 1993 року) (а.с. 10).
З довідки Державної міграційної служби, наданої у відповідь на запит адвокату ОСОБА_2, від 20.10.2017 р. за № 0710/053 вбачається, що згідно даних Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Волинській області, гр. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 17.10.1995 року (а.с. 11).
Проте, до відзиву на апеляційну скаргу третьою особою ОСОБА_4 додано інформацію Управлінням ДМС України у Волинській області щодо результатів розглянутої скарги на неправомірні дії працівників УДМС. Начальником управління зазначено, що під час перевірки виявлено, що у відповіді на адвокатський запит № 0710/053 від 20.10.2017 р. при написанні адреси місця реєстрації ОСОБА_1 працівником було допущено технічну помилку, а саме: замість вірної адреси АДРЕСА_1 зазначено АДРЕСА_2.
Вказана обставина щодо місця реєстрації позивача ОСОБА_1 також підтверджується копією його паспорта громадянина України, де є відповідна відмітка із зазначенням адреси зареєстрованого місця проживання - у АДРЕСА_1 з 17.10.1995 р. (а.с.35).
Разом з тим, у суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 пояснив, що йому дали дозвіл на вселення в гуртожиток у дев'яностих роках саме в кімнату НОМЕР_3. Ордера на вселення в нього немає.
Внаслідок реконструкції гуртожитку в житловий будинок, було змінено нумерацію жилих приміщень, зокрема кімнати стали квартирами і було здійснено перереєстрацію мешканців, що підтверджується матеріалами справи . А тому кімната НОМЕР_1 у гуртожитку після проведення реконструкції, а саме в липні 2015 року, згідно з листом ОСББ «Вікторія» була приєднана до квартири НОМЕР_2 і стала повноцінною квартирою НОМЕР_2 в багатоквартирному будинку. При цьому, відбулась перереєстрація третіх осіб відповідно до виданого міською радою ордеру і власником квартири згідно даних центру значиться ОСОБА_6 (а.с. 21)
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною 4 ст. 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст.61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Згідно зі ст. 129 ЖК УРСР, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
Відповідно до ст. 15 ЖК України на підставі рішення про надання житлового приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97, на яку посилається виконком Луцької міської ради в рішенні № 465-1 від 03.08.2016 р., до відання виконавчих органів належить: повноваження щодо обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; п. «а» п.п. 2, розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; п. «б» п.п. 8) видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій.
На час прийняття рішення виконавчим комітетом від 03.08.2016 року №465-1 «Про надання житла» та видачі ордера на секцію НОМЕР_2, що складається з чотирьох кімнат житловою площею 48,0 кв.м. (загальною площею 86,3 кв.м) у даному гуртожитку, крім сім'ї ОСОБА_6 у складі чотирьох осіб, нікого не було зареєстровано.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир, житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири, житлового приміщення у гуртожитку.
Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 №396 (яка діяла на момент приватизації) передбачено, що оформлена заява на приватизацію квартири з доданою до неї довідкою про склад сім'ї та займані приміщення, а також документ, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації, де реєструються.
Згідно з довідкою про склад сім'ї від 12.09.2016 року у житловому приміщенні в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 постійно мешкають і мають право на приватизацію житла ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а. с. 54)
Також матеріалами справи та поясненнями позивача підтверджено, що ОСОБА_1 тривалий час не проживав у вказаному ним приміщенні гуртожитку, також позивачем не надано та в суді не підтверджено, на яких законних підставах його було вселено в даний гуртожиток, а також не доведено обставин його переселення з однієї кімнати в іншу, про що він зазначав у своїх поясненнях.
З пояснень представників відповідачів вбачається, що кімната НОМЕР_3 у даному будинку, в якій зареєстрований позивач ОСОБА_1, відноситься до секції № 8, однак не відноситься до спірної квартири НОМЕР_2, а тому жодних прав позивача приватизацією квартири сім'єю ОСОБА_8 порушено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
За приписами ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як визначено ст.ст. 77,78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто обставин, що підтверджують заявлені вимоги. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З цих підстав суд не бере до уваги покликання позивача як на доказ права користування житлом довідку Місцевого обчислювального центру про сплату за кімнату НОМЕР_1 у гуртожитку.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У даному ж випадку правом на звернення за захистом своїх прав у разі їх порушення, невизнання чи оспорення, наділений лише мешканець ОСББ «Вікторія», який на правових підставах, визначених законом, мав право і проживав у спірній кімнаті колишнього гуртожитку.
Оскільки позивачем ОСОБА_1 не доведено наявності свого законного права користування житловим приміщенням у кімнаті АДРЕСА_2, відновити яке просив позивач, його позов не може бути задоволений, а відповідно і його права не порушені оскаржуваними рішеннями правління ОСББ "Вікторія" та виконавчого комітету Луцької міської ради, незалежно від того, чи відповідають вони нормам закону.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2018 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді