Провадження № 11-кп/803/792/19 Справа № 188/1591/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 лютого 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря с/з - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040530000413 за апеляційними скаргами прокурора Петропавлівського відділу Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2018 року, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Першотравенська Дніпропетровської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, в тому числі останній раз:
- 16 жовтня 2014 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнений 19.10.2017 по відбуттю строку покарання.
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 в режимі відеоконференції, -
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 350 грн., що є розміром матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати за проведення судових експертиз 472 грн.
Вирішено питання речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.
Згідно з вироком суду, обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_7 , будучи раніше неодноразово засудженим за вчинення умисних злочинів проти власності, на шлях виправлення не став, потрібних висновків для себе не зробив, своєї злочинної поведінки не змінив та звільнившись 19.10.2017 року з місця позбавлення по відбуттю строку покарання, повторно вчинив умисний злочин за таких обставин.
Так, ОСОБА_7 30.07.2018 в період часу приблизно з 09.00 по 11.00 год., перебуваючи з дозволу ОСОБА_10 у кімнаті квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , діючи зі злочинним умислом, направленим на таємне повторне викрадення чужого майна, керуючись корисливими намірами, шляхом вільного доступу, таємно, повторно викрав мобільний телефон марки «Ergo F 281» вартістю 492,76 грн., з сім карткою мобільного оператора МТС вартістю 50 грн., на рахунку якої було 20 грн., та картою пам'яті на 4 Гб вартістю 149 грн., належні ОСОБА_11 , вартість яких згідно висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №4184-18 від 17.08.2018 становить 711,76 грн.
Викрадене ОСОБА_7 привласнив, розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_11 майнової шкоди на вказану вище суму.
В апеляціях на вирок:
- прокурор Петропавлівського відділу Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_6 просить вирок суду в частині призначення покарання змінити, вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що судом першої інстанції не враховано обставини, що характеризують особу винного, а саме те, що ОСОБА_7 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів проти власності, маючи п'ять не знятих і не погашених у встановленому законом порядку судимостей, звільнившись 19.10.2017 року з місця відбування покарання у вигляді позбавлення волі, протягом короткого проміжку часу (протягом 8 місяців) знову вчинив злочин середньої тяжкості проти власності, що не може свідчити про його виправлення, а навпаки, свідчить про стійку схильність до вчинення злочинів.
- обвинувачений ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить пом'якшити йому міру покарання.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції не враховано активну допомогу слідству, щиросердне каяття в скоєному, повернення потерпілій ОСОБА_11 мобільного телефону та наявність у нього хронічних захворювань.
Потерпіла ОСОБА_11 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилася, належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду, про поважні причини свого неприбуття не повідомила, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає за можливе розглянути подані апеляційні скарги за відсутності потерпілої, відповідно до вимог ст. 405 КПК.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу, заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, прокурора ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 було здійснено на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції дотримався вимог норм ч. 3 ст. 349 КПК України, допитав обвинуваченого, і за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження всіх доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оскаржувались.
На підставі викладеного, колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оскаржувались і стосовно яких, відповідно до вимог ст. 349 КПК України, докази не досліджувались.
Кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України в апеляційних скаргах також не оскаржується.
Так, суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані.
Перевіривши доводи прокурора про невідповідність призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок м'якості та особі обвинуваченого, а також доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 щодо необхідності призначення більш м'якого покарання, колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції, суд при призначенні покарання ОСОБА_7 врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, інкриміноване кримінальне правопорушення вчинив під час не знятої та не погашеної у встановленому законом порядку судимості, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, обставини, що пом'якшують покарання, до яких суд першої інстанції правильно відніс щире каяття та сприяння розкриттю злочину, а також стан здоров'я обвинуваченого, який хворіє на ВІЛ-інфекцію, хронічний гепатит, обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння і рецидив злочину, та призначив покарання в межах санкції частини статті Особливої частини Кримінального кодексу України за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при призначенні саме такого покарання дотримався вимог кримінального закону. Будь - яких підстав для призначення як більш суворого покарання з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі прокурора, так і більш м'якого покарання, колегія суддів не вбачає, та підстав вважати таке покарання несправедливими унаслідок м'якості чи суворості, немає. Колегія суддів з правильністю висновків суду першої інстанції погоджується та, з урахуванням вищенаведених обставин, вважає призначене покарання законним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, доводи апеляційних скарг вказаних висновків суду не спростовують, оскільки обставини, на які посилаються апелянти, були відомі суду першої інстанції та достатньою мірою враховані при призначенні покарання обвинуваченому, та, на думку колегії суддів, у сукупності не свідчать про необхідність призначення іншого розміру покарання.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі “Скоппола проти Італії” від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що прокурор просить змінити вирок в частині призначення покарання та вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді 2 років позбавлення волі, а не ухвалити новий вирок, тобто погіршити становище обвинуваченого шляхом зміни вироку, тому в цьому разі суд апеляційної інстанції позбавлений можливості із вказаних підстав змінити вирок суду.
Враховуючи викладене, підстав для призначення як більш м'якого, так як більш суворого покарання ОСОБА_7 , колегія суддів не вбачає, так як призначене судом першої інстанції покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого.
Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах кримінального провадження колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора Петропавлівського відділу Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2018 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судові рішення може бути подана до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: