Справа № 161/1741/19 Провадження №11-сс/802/94/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2
18 лютого 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 05 лютого 2019 року про відмову в накладенні арешт на майно ( ЄРДР №42018030000000022),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, а саме на нерухоме майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_10 , квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що прокурором та слідчим поданими доказами не підтверджені обставини та ризики, передбачені ст.170 КПК України, що могли стати підставами для накладення арешту.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу. Вважає, що слідчим суддею допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту дослідження матеріалів клопотання та справи і прийнято рішення, яке не враховує всіх обставин та містить невідповідність висновків фактичним обставинам справи, вказує, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, слідчий суддя повинен був задовольнити клопотання, оскільки не враховано те, що вказане майно необхідно арештувати з метою забезпечення в майбутньому цивільного позову з метою відшкодування збитків. У своїй апеляції просить ухвалу слідчого судді скасувати та задовольнити клопотання про арешт майна.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляцію з викладених в ній підстав, підозрюваного та захисника, які, кожен зокрема, просили в задоволенні скарги відмовити, перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.
Відповідно п.3 ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
В статті 2 КПК України зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Слідчий суддя при розгляді клопотання, дотримався вимог ст.ст. 170-173 КПК України.
Інші доводи прокурора не заслуговують на увагу, оскільки в самому клопотанні про арешт майна належним чином не мотивовані підстави для його задоволення.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя розглянув клопотання з дотриманням вимог ст.ст. 170-173 КПК України та прийшов до правильного висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про арешт майна.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 05 лютого 2019 року про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді