Дата документу 18.02.2019 Справа № 324/796/18
Справа № 22-ц/807/948/19 Головуючий у 1-й інстанції: Іванченко М.В.
Є.У.№ 324/796/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
18 лютого 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Маловічко С.В.,
Гончар М.С.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2018 року,-
У травні 2018 року АТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.06.2011 року у розмірі 5400 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Оскільки позичальником належним чином не виконувалися грошові зобов'язання, утворилася заборгованість, яка станом на 05.04.2018 року складає 36 598,75 грн., що складається із кредиту у розмірі 5177,7 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 27788,48 грн.; пені та комісії у розмірі 1413,58 грн., а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина) 1718,99 грн. - штраф (процентна складова).
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та стягнути судові витрати.
Відзив на позовну заяви у наданий судом першої інстанції строк відповідач не надавав, про застосування позовної давності не заявляв.
Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 01 (11).06.2011 в сумі 33789,34 грн. , яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 5177,70 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 27511,64 грн., заборгованості за пенею в сумі 1100 грн., а також судові витрати в сумі 1626,74 грн. в задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконувала належним чином умови кредитного договору й допустила заборгованість за кредитом, яка вірно обчислена банком і підлягає стягненню в межах строку позовної давності.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк». Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що стягнута на користь Банку заборгованість виникла за іншою за кредитною карткою, строк дії якого закінчується тільки у липні 2020. За договором від 01.06.2011 вона належним чином виконала свої зобов'язання і боргу не має. Вважає, що позивачем не доведені позовні вимоги, вона не була ознайомлена з Умовами і Правилами надання банківських послуг, додані до позовної заяви письмові докази не свідчать про наявність боргу за першою кредитною карткою, яка була видна у червні 2011 і строк дії якої скінчився.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач до суду апеляційної інстанції не надав.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню з огляду на такі обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 01 червня 2011 р. між сторонами був укладений кредитний договір № б/н, та відповідач отримала кредит у розмірі 5 400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. (а.с.7).
Факт отримання кредитної картки не оспорювався позичальником ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі.
Кредитним договором передбачено порядок погашення заборгованості щомісячними платежами у розмірі 7 % від суми заборгованості (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості).
В заяві на отримання кредиту позичальник своїм підписом підтвердила той факт, що була ознайомлена з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, отримала їх у письмовому вигляді та надала згоду на те, що ця заява разом із запропонованими Банком Умовами і Тарифами складає кредитний договір.
Згідно з п. 2.1.1.2.1. Умов та правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку. Датою укладення договору є дата отримання картки, зазначена в заяві.
Згідно з п. 2.1.1.2.11 Картка діє до останнього місяця, вказаного на лицевій стороні картки, включно.
Згідно з п. 2.1.1.2.12. після настання зазначеного на картці останнього місяця терміну дії банком випускається картка на новий термін. Термін дії картки не підлягає продовженню банком в разі надання клієнтом до початку останнього місяця дії картки письмової заяви про закриття рахунку, за умови відсутності простроченої заборгованості клієнта перед банком за відповідним рахунком. Згідно з п. 2.1.1.2.12. Закінчення терміну дії картки, її втрата або пошкодження не спричиняє закінчення договірних відносин між банком та клієнтом та / або закриття пов'язаного з нею поточного рахунку клієнта.
Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг, після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг).
Згідно з положеннями п. 2.1.1.5.5 вищевказаних Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною укладеного сторонами кредитного договору, відповідач мала погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його використання, перевитратами платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбаченим цим Договором.
Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.
Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову.
Як встановлено судом, на виконання своїх зобов'язань за договором 11.06.2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» було відкрито картковий рахунок на ім'я відповідача в гривнях і проводилося здійснення його обслуговування згідно з договором.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором утворилася прострочена заборгованість за кредитом, яка за розрахунком позивача станом на 25.04.2018 складає 36 598,75 грн., із яких: 5 177,70грн. - заборгованість за кредитом; 27 788,48 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 413,58 грн. - заборгованість за пенею та комісією; за судовими штрафами 2 218,99 (а.с.5-6).
За умовами кредитного договору остаточний строк повернення кредиту відповідає строку дії кредитної картки.
Як встановлено судом строк дії картки - останній день липня 2020 року.
Отже, вказані письмові докази підтверджують як факт укладання сторонами кредитного договору, так і факт неналежного виконання позичальником своїх обов'язків із повернення кредиту.
Доводи апеляційної скарги про те, що Банком не доведено, на яких умовах укладався кредитний договір, не відповідають фактичним обставинам і зібраним у справі доказам.
Із тексту заяви/договору, підписаної відповідачем, вбачається, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, становлять між клієнтом та банком договір про надання банківських послуг, прийняття даних умов підтверджується підписом клієнта у заяві, на підставі якого в подальшому і була надана карта клієнту.
Факт підписання відповідної заяви анкети-заяви відповідачем не оспорювався.
Така форма оформлення кредитного договору не суперечить діючому законодавству, оскільки укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Тобто, в даному випадку, зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі.
Укладення кредитного договору у наведений спосіб чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії для придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, Умови, Правила та тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві.
При оформленні кредиту, заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та тарифи складають між ним і банком договір про надання банківських послуг.
Згідно умов договору, Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів у році, що підтверджується п. 2.1.1.12 0,6 «Умовами та правилами надання банківських послуг».
Згідно підписаної заяви/договору, клієнт повідомлений про сайти банку та своїм підписом підтвердив, що повною мірою розуміє та зобов'язується виконувати вимоги УІП, а також підтвердив ознайомлення з обов'язком самостійно знайомитися з внесеними змінами на сайті (адреса сайту вказана у заяві).
Дана вимога також встановлена УІП в розділі обов'язки клієнта: п. 2.1.1.5.3. отримувати виписки про стан карткового рахунку та про проведені операції по картковому рахунку; п. 2.1.1.5.4. при незгоді зі змінами Правил та/або Тарифів банку, звернутися в банк для розірвання цього договору та погасити перед банком заборгованість, у тому числі і заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих держателю і його довіреною особам.
Згідно наявних у справі доказів, заяв про розірвання кредитного договору від відповідачки до банку не надходило, більше того відповідачка активно користувалась карткою, в тому числі неодноразово здійснювала погашення заборгованості.
Частинами 2, 3 ст. 205, ч. 2 ст. 642 ЦК України встановлено, що (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника) якщо боржник сплачує відсотки та комісію, то пропозицію слід вважати прийнятою і угоду досконалою, так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.
Відповідач отримав кредитні кошти на підставі власної заяви, в якій зазначено, що він ознайомився і згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку які були їй надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом він підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в «ПриватБанку», а також його місцезнаходження. Він висловив згоду з тим, що дана заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним і банком договір. Він підтвердив, що вся надана ним інформація вірна. Зобов'язався про всі зміни повідомляти банк не пізніше 15 діб з моменту їх виникнення.
Відповідач особистим підписом засвідчив той факт, що відповідна заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами надання послуг, Тарифами між ним і банком становить договір надання банківських послуг.
Відповідно до підписаної заяви, клієнт виявив бажання на отримання послуги від банку у вигляді оформлення платіжної карти.
Встановлено, що дані умови регулюють відносини між банком та клієнтом з відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а так само інших банківських послуг, зазначених у заяві.
Також у заяві, яку підписав відповідач, вказано, що він ознайомлений з Правилами надання послуг, які надаються позичальнику в залежності від оформлюваного продукту в даному випадку це є правила користування платіжною карткою, оскільки предметом договору є саме платіжна карта.
Тобто, в даному випадку, зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах.
Отже, між банком та позичальником укладено договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору у такий спосіб чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії для придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві.
Крім того, банком на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).
Отже, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.
Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є неспроможними, оскільки спростовуються вищевказаними письмовими доказами і фактичними обставинами справи.
Щодо недоведеності позовних вимог в частині розміру заборгованості доводи апеляційної скарги є також неспроможними.
Розмір заборгованості підтверджується витягом із особового рахунку позичальника, в якому відображені всі банківські операції за кредитом. Розрахунок скріплено печаткою банку і підписом посадової особи, є належним і допустимим доказом у розумінні ст.ст.77,78,95 ЦПК України.
Надані банком розрахунки заборгованості відповідачем не спростовані.
Разом з тим, з висновками суду першої інстанції про те, що розмір нарахованих банком відсотків за користування кредитом відповідає умовам договору, апеляційний суд не може погодитися.
Як вбачається із позовних вимог Банку, спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором, а саме: заборгованості за тілом кредиту, відсотками, комісією, пенею, а також штрафами (фіксованої частини та процентної складової) після спливу передбаченого договором строку кредитування.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання.
Пунктом 2.1.1.12.4; 2.1.1.12.6.4 Умов та правил передбачено, що у випадку наявності простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту у повному об'ємі є 211 день з моменту виникнення такої заборгованості. У випадку непогашення суми простроченого кредиту (кредитного ліміту, кредитної лінії), овердрафту або його частки більш як 210 днів увесь кредит вважається простроченим.
За умовами кредитного договору остаточний строк повернення кредиту відповідає строку дії кредитної картки.
Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором також вбачається, що позичальник до березня 2017 року активно користувався кредитною карткою, періодично вносила платежі на погашення кредитної заборгованості, проте з 30.11.2015 розмір періодичних платежів був меншим, ніж встановлено Умовами і правилами, внаслідок чого утворився овердрафт.
Отже, у відповідності з п.2.1.12.4; 2.1.1.12.6.4 Умов та правил у зв'язку із наявністю простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту у повному об'ємі є 211 день з моменту виникнення такої заборгованості, тобто через 211 день, починаючи з 30.11.2015 року, а саме з 29.06.2016 відповідач повинна була погасити весь кредит.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відтак, у межах строку кредитування до 29.06.2016 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 30.06.2016 відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №444/9519/12, провадження №14-10 цс 18 від 28 березня 2018 року зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Задовольняючи позов і стягуючи з позичальника заборгованість за відсотками і комісією, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що нарахування позивачем на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України передбачених договором процентів після 30.06.2016 - 211 дня з моменту настання простроченого кредиту до повного погашення заборгованості за кредитом, є неправомірним.
За вказаних обставин передбачених законом підстав для стягнення з позичальника на користь Банку процентів і комісії, нарахованих після 30.06.2016 суд першої інстанції не мав.
Як вбачається із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості станом на 30.06.2016 заборгованість за тілом кредиту становила 5 177,70 грн., за відсотками - 2 745,19 грн., за комісією і пенею - 192, 94 грн. , а всього 8 115, 83грн. (а.с.5 зворот).
21.07.2016, 08.08.2016, 07.09.2016 на погашення кредиту позичальником вносилося по 107, 54 грн., 04.03.2017р. внесено 550 грн. Всього після 30.06.2016 було сплачено 872, 62 грн.
Вказані платежі у відповідності з Умовами і правилами були спрямовані на погашення пені, комісії і процентів, отже сума неповернутого кредиту, що підлягає стягненню на користь Банку становить 7 243, 21грн.
Вказана сума заборгованості і підлягала стягненню з позичальника на користь Банку.
На підставі п.2.1.1.7.6 Умов та правил Банк має право на отримання судових штрафів у розмірі 500 грн.+ 5% від суми позову, що становить 362, 16 грн., а всього 862, 16 грн.
Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що вимоги Банку підлягають частковому задоволенню: з позичальника на користь позивача підлягають стягненню заборгованість у загальному розмірі 7 605, 37 грн., із яких за тілом кредиту 5 177, 70 грн., відсотки за користування кредитом, нараховані станом на 30.06.2016 року ( з урахуванням платежів, що вносилися пізніше) - в загальному розмірі 1 565, 51грн., за судовими штрафами 862,16 грн. В іншій частині вимоги Банку задоволенню не підлягають.
За вказаних обставин оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором і зменшення суми боргу до 7 605, 37 грн.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що заявлена банком до стягнення сума боргу виникла за іншим кредитним договором, є безпідставними. Отримання позичальником нової кредитної картки після закінчення строку дії попередньої не свідчить про укладення сторонами нового кредитного договору, що прямо передбачено Умовами і правилами надання банківських послуг.
Понесені сторонами витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу пропорційно частки задоволених позовних вимог і вимог апеляційної скарги і з урахуванням взаємозаліку з Банку на користь відповідачки підлягають стягненню 1727, 62 грн. компенсації судових витрат зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст.367, 374 ч.1 п.2, 376,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2018 року по цій справі змінити, стягнувши з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 01.06.2011у загальному розмірі 7 605, 37 грн. (сім тисяч шістсот п'ять грн.. 37 коп.) із яких за тілом кредиту 5 177, 70 грн., відсотки за користування кредитом, нараховані станом на 30.06.2016 року ( з урахуванням платежів, що вносилися пізніше) - в загальному розмірі 1 565, 51грн., за судовими штрафами 862,16 грн.
В задоволенні решти позовних вимог Банку відмовити.
Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 1727, 62 грн. (одну тисячу сімсот двадцять сім грн. 62 коп.) - компенсації судових витрат зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуючий:
Судді: