Дата документу 11.02.2019 Справа № 336/3444/18
Єдиний унікальний № 336/3444/18 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/561/19 Доповідач в 2 інст.: ОСОБА_2
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України
11 лютого 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2018 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Брест, громадянин України, маючий середню технічну освіту, неодружений, непрацюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
1) 5 лютого 1990 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ст. 102 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі умовно з обов'язковим залученням до праці. Звільнений 27 листопада 1991 року по відбуттю строку покарання;
2) 28 грудня 1992 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 215-3 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 17 березня 1995 року по відбуттю строку покарання;
3) 6 лютого 1997 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 140, ст. 17 ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 196-1 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 3 листопада 1997 року по відбуттю строку покарання;
4) 9 листопада 2000 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 196-1 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі. Звільнений 16 серпня 2001 року на підставі Закону України «Про амністію»;
5) 20 лютого 2002 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 14 червня 2003 року по відбуттю строку покарання;
6) 11 лютого 2005 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ст. 195 КК України до покарання у вигляді 6 місяців арешту;
7) 2 червня 2005 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року 7 місяців позбавлення волі. Звільнений 17 жовтня 2006 року по відбуттю строку покарання;
8) 13 червня 2007 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 13 серпня 2009 року по відбуттю строку покарання;
9) 6 липня 2010 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Звільнений 25 травня 2012 року умовно-достроково на невідбутий строк 9 місяців 2 дні;
10) 11 лютого 2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Звільнений 25 листопада 2015 року по відбуттю строку покарання;
11) 27 липня 2016 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
12) 27 листопада 2017 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
13) 11 червня 2018 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів із застосуванням принципу часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2018 року, визначено строк, що підлягає покарання у вигляді 1 року 8 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід по кримінальному провадженню не обирався.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 27 квітня 2018 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду в розмірі 137050 грн. 34 коп.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні 10 епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за наступних обставин.
14 листопада 2017 року приблизно о 1 год. 14 хв. ОСОБА_7 , керуючись умислом на крадіжку, з комунікаційного колодязю біля будинку № 28 по вул. Моторобудівників в м. Запоріжжя, куди він проник, відкривши металеву кришку колодязя, таємно викрав належні ПАТ «Укртелеком» 60 метрів телефонного вартістю 14288 грн. 40 коп., які спилив за допомогою заздалегідь заготовленої пилки по металу.
Крім того, 21 листопада 2017 року приблизно о 1 год. 30 хв. ОСОБА_7 , керуючись умислом на крадіжку, біля будинку № 140 по вул. Моторобудівників в м. Запоріжжя, таємно викрав належну потерпілому ПАТ «Укртелеком» кришку люка з чавуна вартістю 500 гривень.
Крім того, 22 березня 2018 року о 2 год. 30 хв. ОСОБА_7 , з комунікаційного колодязю на перехресті вул. Хлібної та пров. Глибокого в м. Запоріжжя, куди він проник, відкривши металеву кришку колодязя, таємно викрав належні ПАТ «Укртелеком» 102 метри телефонного мідного кабелю вартістю 1384 грн. 14 коп., які спилив за допомогою заздалегідь заготовленого секатора, після чого в описаний спосіб таємно викрав з комунікаційного колодязю 204 метри телефонного мідного кабелю вартістю 3882 грн. 12 коп., а також 102 метри телефонного мідного кабелю вартістю 3283 грн. 38 коп., чим спричинив потерпілому майнову шкоду на загальну суму 8549 грн. 64 коп.
Крім того, 27 березня 2018 року приблизно о 4 год. 46 хв. ОСОБА_7 , з комунікаційного колодязю біля будинку № 8-А по вул. Бочарова в м. Запоріжжя, куди він проник, відкривши металеву кришку колодязя, таємно викрав належні ПАТ «Укртелеком» 47 метрів телефонного мідного кабелю вартістю 1090 грн. 40 коп., які спилив за допомогою заздалегідь заготовленої пилки по металу.
Крім того, 28 березня 2018 року приблизно о 3 год. 13 хв. ОСОБА_7 з комунікаційного колодязю біля будинку № 22 по вул. Авраменка в м. Запоріжжя, куди він проник, відкривши металеву кришку колодязя, таємно викрав належні ПАТ «Укртелеком» 58 метрів телефонного мідного кабелю вартістю 2702 грн. 22 коп., які спилив за допомогою заздалегідь заготовленої пилки по металу.
Крім того, 28 березня 2018 року о 4 год. 44 хв. ОСОБА_7 описаним способом заволодів 31 метром телефонного мідного кабелю вартістю 1444 грн. 29 коп., належного ПАТ «Укртелеком», який знаходився в комунікаційному колодязі біля будинку № 153 по вул. Чарівній в м. Запоріжжя.
Крім того, 29 березня 2018 року приблизно о 1 год. 30 хв., ОСОБА_7 між будинками № 88-А та № 90 по вул. Фортечній в м. Запоріжжя, скоїв таємне викрадення належної ПАТ «Укртелеком» чавунної кришки люка від кабельного колодязю вартістю 500 грн.
Крім того, 1 квітня 2018 року приблизно о 2 год. 57 хв. ОСОБА_7 , керуючись умислом на крадіжку, з комунікаційного колодязю біля будинку № 153-А по вул. Чарівній в м. Запоріжжя, куди він проник, відкривши металеву кришку колодязя, таємно викрав належні ПАТ «Укртелеком» 72 метри телефонного мідного кабелю вартістю 3354 грн. 48 коп., які спилив за допомогою заздалегідь заготовленої пилки по металу.
Крім того, 4 квітня 2018 року приблизно о 2 год. 22 хв. ОСОБА_7 , з комунікаційного колодязю біля будинку № 6 по вул. Бочарова в м. Запоріжжя, куди він проник, відкривши металеву кришку колодязя, таємно викрав належні ПАТ «Укртелеком» 32 метри телефонного мідного кабелю вартістю 4742 грн. 40 коп., які спилив за допомогою заздалегідь заготовленої пилки по металу.
Крім того, 5 квітня 2018 року приблизно о 2 годині ОСОБА_7 , описаним способом в комунікаційному колодязі біля будинку № 10 по вул. Бочарова в м. Запоріжжя, таємно викрав належними ПАТ «Укртелеком» 90 метрами мідного телефонного кабелю вартістю 658 грн. 80 коп., 25 метрами мідного телефонного кабелю вартістю 130 грн. 50 коп., 20 метрами мідного телефонного кабелю вартістю 65 грн. 60 коп., чим спричинив потерпілому ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на загальну суму 854 грн. 90 коп.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію судом його дій, вважає призначене йому покарання таким, що є несправедливим внаслідок своєї суворості.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції належним чином не врахував те, що він вину визнав повністю, сприяв розкриттю злочину, давав показання, а також не визнав відсутність цивільного позову про відшкодування моральної шкоди та стан його здоров'я за обставини, що пом'якшують покарання.
Крім того, за час попереднього ув'язнення він переглянув свою поведінку, повністю осмислив свою винуватість, у зв'язку з чим, просить вирок змінити та призначити йому мінімальний строк покарання, який буде достатнім для його виправлення.
Заслухавши доповідь судді по справі, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що застосування ст. 75 КК України неможливе і обвинуваченому було призначено мінімальне покарання, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, у тому числі обвинуваченого ОСОБА_7 в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і в апеляційній скарзі не оспорюються.
У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини пом'якшуючи та обтяжуючі покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання, виконав вимоги ст. 65 КК України, а саме: врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, кількість епізодів злочинної діяльності, визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину за обставини, що пом'якшують покарання, визнав рецидив злочину за обставину, що обтяжує покарання, дав належну оцінку даним про особу обвинуваченого.
Колегія суддів також враховує те, що обвинувачений раніше 13 разів притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення аналогічних корисливих злочинів проти власності, неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі, раніше неодноразово звільнявся від відбування покарання з випробуванням та умовно-достроково, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості й не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві, що свідчить про те, що належних висновків він для себе не зробив та на шлях виправлення ставати не бажає, а також колегія суддів враховує те, що він не працює, суспільно-корисною працею не займається, постійного джерела доходу не має, стійких соціальних зв'язків не має, неодружений, на обліку у психіатра не перебуває, але з 1978 року по 1991 рік знаходився на обліку з діагнозом «Психопатія істеричного кола в стані нестійкої компенсації», з 30 березня 1996 року перебуває на обліку у нарколога з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності», що у сукупності свідчить про його підвищену суспільну небезпеку.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що виправлення та перевиховання, а також попередження вчинення нових злочинів обвинуваченим можливо лише з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі і підстави для застосування ст.ст. 69,75 КК України до вказаного покарання відсутні.
Відповідно до положень ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Колегія суддів вважає, що розмір призначеного ОСОБА_7 покарання відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даним про його особу, а також відповідає критерію справедливого покарання, відповідає вимогам ст. 65 КК України та його меті.
При цьому, як вбачається з вироку суду, за ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_7 було призначене покарання в мінімальних межах санкції для даного виду покарання, а призначаючи остаточне покарання у відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України, суд застосував принцип часткового складання покарань, що також не свідчить про несправедливість призначеного остаточного покарання через його суворість.
Колегія суддів вважає, що наявність у обвинуваченого наркотичної залежності та відсутність цивільного позову про стягнення моральної шкоди, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі, не є тими підставами, які впливають на можливість пом'якшення йому покарання, оскільки пред'явлення цивільного позову є правом потерпілого і жодним чином не впливає на призначення особі покарання, а що стосується стану його здоров'я, то діагноз «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності» він має з 1996 року, і наявність такого захворювання не утримувала його від вчинення тих злочинів, за які його було притягнуто до кримінальної відповідальності за весь цей період часу.
Інші доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, оскільки судом першої інстанції в повній мірі встановлено та належним чином оцінено і враховано всі обставини, які за законом повинні бути врахованими при призначенні особі покарання.
Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2018 року у відношенні ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду, а засудженим, який утримується під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4