Справа № 2605/18536/12 Головуючий 1 інстанція- Яценко Н.О.
Проваження № 22-ц/824/654/2019 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
іменем України
14 лютого 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,
за участю секретаря Вергелес О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 11 грудня 2018 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання,-
Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 11 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2/756/660/13, виданого Оболонським районним судом м.Києва 27 грудня 2017 року, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу за кредитним договором у розмірі 3182391,79 грн. за тілом кредиту, 4501889,03 грн. за процентами, 404972,40 грн. пені за прострочений кредит, 606885,40 грн. пені за прострочені проценти та судового збірору у розмірі 3441 грн.
Не погоджуючись із ухвалою, стягувач ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву задоволити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Скарга мотивована тим, що 02 липня 2014 року банк відступив ТОВ «ФК «Актив-Гарант» право вимоги за кредитним договором із ОСОБА_1 і відповідно втратив право вимоги. Однак після запровадження у банку тимчасової адміністрації уповноважена особа ФГВФО звернулася до господарського суду з позовом про визнання даного правочину нікчемним. За наслідками судових процесів, які тривали упродовж 2016-2017 років, договір про відступлення праав вимоги визнаний недійсним і лише у грудні 2017 року банк отримав виконавчий лист, а тому, суд прийшов до хибних висновків про відсутність поважних причин для поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа.
Боржник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно відмовив у задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк», а доводи апеляційної скарги банку є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.
В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «Дельта Банк» подану апеляційну
- 2 -
скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив задоволити та скасувати ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 11 грудня 2018 року як незаконну.
Представник боржника ОСОБА_1 адвокат ПолонськийО.Ю. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судової ухвали та відсутність підстав для її скасування.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 16 жовтня 2013 року, зміненим рішенням Апеляційного суду м.Києва від 06 березня 2014 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 788-Ф від 05 лютого 2007 року у розмірі 3182391,79 грн. за тілом кредиту, 4501889,03 грн. за процентами, 404972,40 грн. пені за прострочений кредит, 606885,40 грн. пені за прострочені проценти та судовий збір у розмірі 3441 грн.
Після набрання рішенням суду законої сили, а саме 02 липня 2014 року AT «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Актив Гарант» уклали договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 788-Ф від 05 лютого 2007 року, у звязку з чим ПАТ «Дельта Банк» втратив право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
02 березня 2015 року на підставі постанови Правління НБУ № 150 від 02 березня 2015 року та відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02 березня 2015 року в ПАТ «Дельта Банк» запроваджена тимчасова адміністрація, а 02 жовтня 2015 року згідно постанови Правління НБУ № 664 відкликана банківська ліцензія та розпочата процедура ліквідації ПАТ «Дельта Банк».
За наслідками перевірки укладених банком правочинів на їх нікчемність згідно ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було виявлено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 788-Ф від 05 лютого 2007 року, який був нікчемним, а тому уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації звернулася до суду із відповідним позовом.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 31 жовтня 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2017 року, позов АТ «Дельта Банк» задоволено, визнано недійсним укладений 02 липня 2014 року між АТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Актив-Гарант» договір про відступлення права вимоги; зобов'язано ТОВ «ФК «Актив-Гарант» повернути на користь АТ «Дельта Банк» оригінал кредитного договору № 788-Ф від 05 лютого 2007 року, укладеного між ЗАТ «Тас-Інвестбанк» і ОСОБА_1, та додаткові договори, які є невід'ємною частиною цього
- 3 -
кредитного договору.
12 грудня 2017 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із заявою про видачу виконавчого листа за рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року, зміненим рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2014 року.
27 грудня 2017 року ПАТ «Дельта Банк» отримав виконавчий лист № 2/756/660/13, виданий Оболонським районним судом м.Києва, в якому зазначено, що рішення набрало законної сили 06 березня 2014 року, а строк пред'явлення виконавчого листа до виконання 3 роки.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Відмовляючи у поновленні строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що стягувач не довів поважності причини пропуску річного строку, зокрема за період з 07 березня 2014 року по 07 березня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» не вчинив жодних дій в частині звернення рішення до примусового виконання.
При цому суд виходив з того, що втрата банком права вимоги до ОСОБА_1 внаслідок укладення правочину від 02 липня 2014 року та послідуючі судові спори щодо його оспорення не є поважною причиною і свідчать про пасивну позицію стягувача по реалізації своїх прав.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, поскільки вони не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Відмовляючи у поновленні строку, суд дав невірну оцінку тому факту, що 02 липня 2014 року, тобто через чотири місяці після набрання 06 березня 2014 року рішенням суду законної сили про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» боргу, банк відступив право вимоги, що у свою чергу свідчить про втрату ним права отримувати та подавати виконавчий лист до виконання.
Лише після запровадження у банку тимчасової адміністрації і виявлення невідповідності вимогам закону правочину щодо відступленняТОВ «ФК «Актив-Гарант» права вимоги за кредитним договором № 788-Ф від 05 лютого 2007 року, уповноважена особа ФГВФО звернулася до суду із відповідним позовом, який задоволений рішенням Господарського суду м.Києва від 31 жовтня 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2017 року.
Отже, права ПАТ «Дельта Банк» були поновленні лише після набрання рішенням господарського суду законної сили 28 лютого 2017 року, тобто вже після закінчення 07 березня 2015 року перебігу річного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання на підставі рішення Апеляційного суду м.Києва від 06 березня 2014 року, чого суд першої інстанції не врахував.
Вказані обставини є істотними, оскільки унеможливлювали у передбачений чинним на той період Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року річний строк отримання ПАТ «Дельта Банк»виконавчого листа і пред'явлення його до примусового виконання.
За таких обставин висновки суду про відсутність поважних причин є хибними.
Окрім того, посилання суду першої інстанції на те, що після набрання 28 лютого 2017 року законної сили рішенням Господарського суду м.Києва від 31 жовтня 2016 року,банк зайняв пасивну позицію і звернувся для отримання виконавчого листа лише у грудні 2017 року не мають правового значення для вирішення заяви банку.
Як ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, так і ст.12 чинного на даний час Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016
- 4 -
року передбачають конкретний календарний строк для пред'явлення до виконання виконавчого документа, зокрема річний та трирічний.
За змістом вказаних норм у системному зв'язку із ст.433 ЦПК України правове значення має пропуск стягувачем встановленого законом строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа, який відраховується з моменту набрання рішенням законної сили, а не інший строк.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З викладених вище підстав ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування.
Вирішуючи заяву ПАТ «Дельта Банк» про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа, апеляційний суд вважає, що заява підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до приписів ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Для виконання судового рішення цей строк встановлюється з наступного дня після набрання ним законної сили. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
За приписами п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
У відповідності з даними нормами, виконачий лист № 2/756/660/13 про стягнення боргу із ОСОБА_1, виданий Оболонським районним судом м.Києва 27 грудня 2017 року, мав бути пред'явлений стягувачем до виконання на протязі трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили, тобто із 07 березня 2014 року до 06 березня 2017 року, чого зроблено не було.
Згідно положень ч.1 ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий документ до примусового виконання.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст.89 ЦПК дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів вважає, що наведені у заяві банку причини щодо пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а саме відступлення права вимоги та послідуюче оспорення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на
- 5 -
здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» цього правочину та визнання його недійсним в судовому порядку, є поважними та істотними, такими, що знайшли своє підтвердження, а тому приходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку.
Наведені боржником ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу доводи про відсутність поважних причин пропуску банком строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, необгрунтовані з викладених вище підстав.
Посилання боржника на те, що ПАТ «Дельта банк» мав можливість вчасно звернутися до суду із заявою про отримання виконавчого листа і пред'явлення його до виконання із 28 вересня 2015 року, тобто з моменту виявлення уповноваженою особою ФГВФО правочину та визнання його нікчемним необгрунтовані, оскільки банк у встановленому законом порядку звернувся до суду, де і захистив своє право, що потребувало значного часу і вплинуло на строк отримання і пред'явлення виконавчого листа до викоанння. Зокрема, лише 31 жовтня 2016 року господарський суд м.Києва своїм рішенням, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2017 року, визнав недійсним договір про відступлення права вимоги від 02 липня 2014 року та зобов'язав ТОВ «ФК «Актив-Гарант» повернути на користь ПАТ «Дельта Банк» оригінал кредитного договору № 788-Ф від 05 лютого 2007 року та додаткові договори, які є невід'ємною частиною цього кредитного договору.
Це ж стосується доводів боржника у відзиві про те, що стягувач мав можливість отримати і пред'явити виконавчий лист до виконання у період із 07 березня до 02 липня 2014 року, що на думку боржника свідчить про відсутність поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання необгрунтовані. При вирішенні судом питання про наявність поважність причин, враховується перебіг строку вцілому, а не якоїсь його частини, як помилково вважає боржник.
Відхиляючи даний довід колегія суддів також враховує узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, затверджене 25 вересня 2015 року на засіданні пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, згідно якого отримання стягувачем виконавчого листа після закінчення строку для пред'явлення його до виконання є поважною причиною пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. В даній справі виконавчий лист отриманий ПАТ «Дельта Банк» після закінчення строку для пред'явлення його до виконання.
Окрім того, відхиляючи даний довід колегія суддів враховує, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Викладені ОСОБА_1 у відзиві доводи щодо необхідності врахування взаємовідносин, які склалися між ОСОБА_1 та банками банківської групи «Дельта» з приводу виплати ОСОБА_1 депозитів за судовими рішеннями, а також врахування того факту, що в межах реалізації механізму врегулювання зобов'язання за кредитним договором № 788-Ф від 05 лютого 2007 року повністю погашені 02 липня 2014 року безпідставні.
Наведені обставини не мають правового значення для вирішення заяви «Дельта Банк» про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа, бо по-перше, як вище вказувалося, договір про відступлення права вимоги від 02 липня 2014 року визнаний судом недійсним, а по-друге, у випадку погашення боржником заборгованості за кредитним договором він мже надати виконавцю відповідні докази і це питання буде вирішене в ході виконавчого провадження.
Посилання боржника у відзиві на те, що ПАТ «Дельта Банк» втратив право вимоги за
- 6 -
кредитним договором № 788-Ф від 05 лютого 2007 року, бо саме він боржник внаслідок укладення 02 липня 2014 року ряду договорів цесії набув право вимоги за вказаним кредитним договором колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані, оскільки неправомірність відступлення права вимоги за договором від 02 липня 2014 року підтверджена судовими рішеннями господарських судів, які в тому числі своїми ухвалами відмовили у перегляді рішення суду за нововиявленими обставинами з викладених підстав. Наведені боржником у відзиві доводи про необхідність врахування судових рішень в аналогічній на його думку справі № 759/15639/13-ц, де відмовлено ПАТ «Дельта Банк» у повновленні строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, колегія суддів не враховує, оскільки згідно ч.7 ст.82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання представника боржника в судовому засіданні на те, що поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання порушує принцип юридичної визначеності, встановлений ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з таких міркувань.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Базове тлумачення цього принципу вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України», від 18 листопада 2004 року у справі «Праведная проти Росії», від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», від 03 квітня 2008 року у справі «Понамарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
В даному випадку апеляційним судом не здіснюється перегляд обов'язкового до виконання рішення суду, яке вступило в силу. Навпаки суд вирішує питання по наявність підстав для повнолення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у відношенні судового рішення, яке набрало законної сили і підлягає виконанню.
Згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволити.
Ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 11 грудня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволити.
Поновити Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2/756/660/13, виданого 27 грудня 2017 року Оболонським районним судом м.Києва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» боргу за кредитним договором
- 7 -
№ 788-Ф від 05 лютого 2007 року у розмірі 3182391,79 грн. за тілом кредиту, 4501889,03 грн. за процентами, 404972,40 грн. пені за прострочений кредит, 606885,40 грн. пені за прострочені проценти та судовий збір у розмірі 3441 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: